Рішення № 4985827, 27.02.2009, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 2-105/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2009 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

при секретарі: Свирида М.І.,

за участю прокурора: Зайчук І.П.

адвоката: ОСОБА_1,(представник відповідача,)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Дубенської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В  :

В обгрунтування позову позивач посилається на слідуючі обставини. Рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради №724 від 20 вересня 2001 року малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 влаштована в Рівненський міський будинок дитини. Протягом перебування дитини в зазначеному закладі, до квітня 2004 року, її мати, ОСОБА_2 відвідала доньку лише шість разів. 28 квітня 2004 року, згідно рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради №283, малолітня ОСОБА_3 переведена в Рівненський спеціалізований дошкільний дитячий будинок. За перші три роки перебування дитини в дитячому будинку, з 2004 по 2007 рік, ОСОБА_2 жодного разу не відвідала доньку, а також і за останні шість місяців з 01 березня 2008 року мати дитини її не відвідувала, не цікавилась її життям та здоров'ям.

Позивач зазначає, що відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зважаючи на такі аргументи позивач вважає, що відповідачка ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, а тому просить суд відповідно до ст.164 Сімейного Кодексу України позбавити відповідачку батьківських прав відносно її доньки, ОСОБА_3, та стягнути на утримання дочки аліменти в розмірі не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов. Пояснив, що зразу після народження відповідачка залишила дитину в пологовому будинку і написала заяву, що дитину забере через рік. Тому згідно рішення виконкому Дубенської міської ради в 2001 році дитину і було передано в Рівненський міський будинок дитини. Документи для дитини виробляли спеціалісти будинку, бо мати цим не цікавилась. Дитина перебувала в будинку дитини на протязі трьох років і мати відвідала її там лише шість разів. Після трьохрічного віку, дитину перевели в Рівненський будинок дитини, де вона перебувала з 2004 до 2007 року і там мати не відвідала дитину жодного разу. Перед досягненням дитиною семирічного віку постало питання про передачу її до Клеваньської школи-інтернату. Маму неодноразово викликали, щоб вона приїзжала і вирішувала, чи буде вона

2

забирати дитину і виховувати да піклуватись про неї. Але й це не дало ніяких результатів, тому дитина була переведена вже в третій дитячий заклад. Ніякого піклування мати за дитину не виявляла, ніякої матеріальної допомоги не надавала, не приймає участі у її вихованні, дитина за сім з половиною років не пам'ятає матір і не хоче з нею зустрічатись та спілкуватись. Прабаба дитини їздила до дитини кілька разів, чи їздили інші родичі, представнику позивача не відомо. Ще на початку 2007 року ставилось питання про позбавлення відповідачки батьківських прав. Тоді відповідачка знову ж через прабабу подала до дитячого закладу розписку, що забере дитину через рік, але і цього в черговий раз не виконала. І навіть вже після подачі позову до суду відповідачка перебувала за кордоном і не поспішала додому для вирішення цього питання, яке її не дуже хвилювало. Крім прабаби до представника позивача ніхто за дозволом про зустріч з дитиною не звертався. Два місяці назад із такою заявою про дозвіл на зустріч з дитиною звернулась жителька м.Рівне ОСОБА_4, і оскільки це не заборонено законодавством, отримала такий дозвіл.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала. Пояснила, що у неї після народження дитини склались важкі сімейні обставини, померла мама, чоловік пропав безвісти, а брат пішов жити до іншої жінки. Тому відповідачка поїхала на заробітки за кордон. Коли приїзжала, відвідувала дитину в будинку дитини, але до юриста не ходила відмічатись про відвідування. Приїзжаючи, привозила дитині речі, продукти. В період з 2002 року приїзжала додому разів вісім в рік на 1-2 дні і кожного разу навідувалась до дитини, просто ніде не відмічалась. А після трьох років, коли дитину перевели до дитячого будинку, була у неї разів три. Останній раз була в дитини роки два назад. В січні 2007 року дійсно приїзжала додому, але робила в квартирі ремонт, тому незмогла відвідати дитину. Прабаба їй дійсно говорила, що потрібно забрати дитину, але вона відповіла, що ще необхідно трохи почекати, потрібно заробити трохи грошей. Через це, й не забрала дитину як обіцяла у вересні 2007 року. Раніше дитина її впізнавала і нормально спілкувалась, а зараз напевно обідилась за рідкі відвідування. У відповідачки є ще одна дочка, яка постійно живе з прабабою. На даний час відповідачка пояснила, що вже розрахувалась з роботи за кордоном і більше туди не поїде. В подальшому відповідачка не з'явилась на судові дебати, повідомивши через свого представника, що залишає вирішення справи на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, ознайомившсь з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позов підлягає до задоволення.

Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні повідомила, що працює юристом в Рівненському дитячому будинку. ОСОБА_3 знаходилась в цьому закладі з 26 червня 2004 року до 05 вересня 2008 року. Мати не відвідувала за цей період дитини жодного разу, дитину відвідували лише родичі. Журнал обліку відвідувань батьками дітей ведеться безпосередньо в групі у вихователя і не потрібно додатково йти і відмічатися. Із дитячого будинку направлялися листи в Дубенську службу у справах неповнолітніх про таке відношення матері до дитини, і лише після таких кількох листів до ОСОБА_3 почала приїзжати прабаба і нерідна тітка, бо навіть документів про родинні відносини не могла надати. Ще в січні 2008 року ОСОБА_3 забирала додому прабаба, щоб познайомити із старшою сестрою. Перед осінню 2008 року адміністрація будинку запрошувала маму, щоб вирішити чи дитину заберуть і віддатуть в школу для навчання, чи направляти дитину в школу інтернат. Але не те що мама, а й ніхто з родичів навіть не приїхав. Ні дзвінків, ні листів теж не було. Для адміністрації, та вихователів таке відношення взагалі виглядало дико. Лише коли почався процес позбавлення батьківських прав, з'явились родичі, які були за весь час від сили разів п'ять. А перші два роки до дитини взагалі ніхто не приїзжав і нею не цікавився.

Свідок ОСОБА_6, працівник Клеванської школи-інтернату в судовому

3

засіданні пояснила, що ОСОБА_3 прибула до їх закладу на початку вересня 2008 року. Лише 10 грудня 2008 року вперше до дитини приїхала мама, до цього ніяких контактів не було. Дитина не захотіла спілкуватися з мамою, хоча мама просила у дитини вибачення, та контакту між ними не вийшло. Раніше приїзжала прабаба з сестрою, але і з ними ОСОБА_3 не захотіла спілкуватися. Дубенська служба у справах неповнолітніх нещодавно дала дозвіл на спілкування дитини з ОСОБА_4, яка її відвідує десь раз в тиждень, буває й бере додому. ОСОБА_3 сама проситься з нею зустрічатись у них хороші , теплі стосунки.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що працює в Рівненькому спеціалізованому дитячому будинку, вихователем. ОСОБА_3 знає практично з народження, ще з будинку малютки, дуже цікавилась цією дитиною і дитина називала її мамою. Вона жодного разу не бачила, щоб ОСОБА_3 відвідала мама, це в період з 2004 до 2008 року, доки дитина перебувала в дитячому будинку. До неї останнім часом взагалі ніхто не приїзжав більше року, а до цього приїзжала якась тітка. Вже перед вирішенням питання про навчання дитини, писали листи щоб батьки чи родичі вирішували це питання, але дитиною так ніхто і не цікавився, тому передали в Клеванський інтернат. Одного разу забирали додому дитину якісь родичі, але повернулась вона не в захваті від цього спілкування.

ОСОБА_3 в присутності педагога в судовому засіданні пояснила, що їй 7 років, вона навчається в с.Клевань. Мама до неї приїзжала лише вчора (тобто за день до засідання суду). Раніше, що це її ама, вона не знала, і вона не хоче іти до неї жити. Так раніше приїзжала сестричка, але і з нею вона не подружилась і жити з нею не хоче. Хоче жити з тіткою ОСОБА_4 (ОСОБА_4) . При цьому слід зазначити, що незважаючи на присутність в судовому залі вихователя Клеванської школи інтернату, вихователя Рівненського будинку дитини, які виховували і виховують дитину і мають з нею контакт, у спілкуванні з мамою дитина виглядала замкнутою, абсолютно не йшла на контакт та не хотіла спілкування.

Згідно висновку органу опіки та піклування Дубенської міської ради, орган опіки і піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.3.)

Акт складений комісією Рівненського спеціалізованого дошкільного дитячого будинку посвідчує, що за період з 01 березня до 29 вересня 2008 року мати дитини ОСОБА_3, ОСОБА_2 не відвідала дитини жодного разу, не цікавилась життям та здоров'ям дитини ні по телефону, ні письмово. Не відвідала мати дитину жодного разу і за період перебування дитини в цьому закладі з 2004 до 2007 року. (а.с.4.)

Лист адміністрації Рівненського будинку дитини, вказує на те, що за період перебування ОСОБА_3, 2001 року народження з 2001 до 2004 року, мама відвідала її шість разів (а.с.5.)

Зважаючи на викладені докази суд приходить до слідуючого висновку.

За змістом п.2 ч.1 ст.164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він - ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків.

В п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав», наведено роз'яснення, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культутних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не

4

створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Суд звертає увагу на те, що відповідачка віддала дитину до Рівненського будинку дитини, практично зразу з пологового будинку. Вже 20 вересня 2001 року було прийнято рішення виконкому Дубенської міської ради про передачу ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Рівненського будинку дитини на підставі заяви матері ОСОБА_2, яка відповідно до цього рішення не з'явилась для реєстрації дитини, не пред'явила необхідних документів, і взагалі після народження дитини поїхала на заробітки в Німеччину. (а.с.9.)

За три роки перебування доньки в Рівненському будинку дитини відповідачка відвідала її лише шість разів, тобто в середньому раз за шість місяців. Після виповнення дитині трьох років відповідачка не сприйняла ніяких спроб, щоб забрати дитину на своє виховання, та проявити материнське піклування. В результаті цього дитину передано до Рівненського спеціалізованого дошкільного дитячого будинку, де дитина перебувала з 2004 до початку вересня 2008 року. За цей період, як вказує акт складений в цій установі, та пояснення працівників цієї установи в суді, мати жодного разу не відвідала дитину. Після виповнення віку, до якого дитина могла знаходитись в дитячому дошкільному закладі, працівники установи пояснили, що направляли листи мамі, щоб вона попіклувалась долею доньки, але й це не дало ніяких результатів. Через це вимушено було передано дитину вже до третьої дитячої установи, Клеванської школи інтернату.

Всі наведені факти вказують на те, що відповідачка за період з народження дитини і до досягнення нею віку в сім з половиною років абсолютно не піклувалась ні фізичним, ні духовним розвитком дитини, не спілкувалась з дитиною не тільки в достатньому обсязі, а не спілкувалась взагалі, не сприяла засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляла інтересу до внутрішнього світу дитини. Тобто всі ці фактори свідчать про ухилення відповідачкою від виконання своїх батьківських обов'язків, що мало місце на протязі дуже тривалого часу, фактично семи з половиною років. І ніякі важкі обставини не можуть виправдати такого відношення матері до дитини. Наслідком такого відношення і стало, що дитина не сприймає та не усвідомлює відповідачку як матір, не прагне з нею контакту, а навпаки не хоче спілкуватись, про що заявляє відкрито.

Тому суд і дійшов висновку, який підтриманий і прокурором, що позов є обгрунтованим, поскільки мало місце саме свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків.

За змістом ч.2 ст.166 СК України, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

З огляду на викладене підставною є і вимога позивача про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дитини.

.

Керуючись ст.ст.10,60, 212 ЦПК України

Р І Ш И В :

Позов органу опіки та піклування Дубенської міської ради до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, та стягнення аліментів на утримання дитини задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Клеванської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату І-ІІІ ступеня аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 жовтня 2008 року і до досягнення дитиною

5

повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 в прибуток держави 51 гривню судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на р/р 31218259700003 МФО 833017 Код ЗКПО 23304458 ГУДК в Рівненській області (код платежу 22050000, - ІТЗ для Дубенського міськрайонного суду) 7 гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць

допускається до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням у 20-денний строк з дня подання заяви про апеляційне

оскарження апеляційної скарги.

Рішення також може бути оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження в 10 денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але після цього у 20 денний строк після подання заяви про апеляційне оскарження не буде подано апеляційної скарги, рішення теж набирає законної сили.

В разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили у разі його не скасування судом апеляційної інстанції.

Суддя :