Ухвала суду № 49852819, 25.06.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-ц/778/2685/14 Головуючий у 1 інстанції: Парій О.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2014 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

суддів: Дзярука М.П.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Молжитлобуд на заочне рішення Бердянського міжрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Молжитлобуд про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку після звільнення,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому зазначав, що працював муляром 2-го розряду у відповідача з 31 січня 2011 року. Звільнений 21 серпня 2012 року. На момент звільнення склалася заборгованість з виплати заробітної плати. Рішенням суду від 12 липня 2013 року з відповідача стягнуто допомогу з тимчасової непрацездатності за період з 21.11.11 р. по 22.02.12 р. в розмірі 5092,08 грн., середній заробіток за час виконання нижче оплачуваної роботи з 29.03.12 р. по 21.08.12 р. в розмірі 5600,69 грн., середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 22.08.12 р. по 12.07.13 р. в розмірі 20905,13 грн., а також моральна шкода в розмірі 2500,00 грн.. Відповідач рішення суду не виконує та заборгованість по заробітній платі, яку позивач повинен був отримати при звільненні, не сплачує.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 липня 2013 року по день фактичного розрахунку, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати 92,09 грн.

Заочним рішенням Бердянського міжрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства Молжитлобуд на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 13 липня 2013 року по 06 лютого 2014 року за 6 місяців та 17 робочих днів в розмірі 13169 гривень 29 копійок.

Стягнуто з Приватного підприємства Молжитлобуд на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ПП Молжитлобуд подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що стягнення за рішенням суду від 12 липня 2013 року недоплаченої заробітної плати свідчить про неповний розрахунок з позивачем при звільненні та тягне за собою покладення на відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки до дня подання ним позову до суду (уточнення позовних вимог).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Посилання апелянта на те, що судом не враховані обовязкові утримання з сум виплат на користь працівника не є підставою для скасування рішення суду, оскільки вони можуть бути вирішені шляхом розяснення або ухвалення додаткового рішення суду.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Молжитлобуд ? відхилити.

Заочне рішення Бердянського міжрайонного суду Запорізької області від 06 лютого 2014 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: