Рішення № 49851774, 07.09.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

РІШННЯ

Іменем України

Справа № 336/3473/15-ц

Провадження 2/336/1958/2015

07 вересня 2015 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд у складі головуючого судді Іжевської Н.Г., при секретарі Падалка А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, закриття рахунків та відшкодування збитків

В с т а н о в и в:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, у якому зазначив, що 12 червня 2014 р. між ним і відповідачем був укладений депозитний договір № 20001007752836 на суму 50000 гр. ОСОБА_3 вимог про повернення суми відповідач гроші не повернув, у звязку з чим позивач змушений звернутися до суду, та просив стягнути з відповідача на свою користь:

50000 гр. сума боргу, 5378,1 гр. упущена вигода, 620 гр. втрата внаслідок знесення коштів, 226500 гр. пеня, 20621,81 гр. сума інфляції, а разом 303120,46 гр., 10000 відшкодування моральної шкоди.

В ході розгляду справи відповідач повернув позивачеві суму боргу з відсотками 51186,86 гр. ОСОБА_4 свою позовну заяву, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь:

6944,6 гр. упущена вигода, 801,3 гр. втрата внаслідок знесення коштів, 292500 гр. пеня, 22175,55 гр. сума інфляції, а разом 322421,45 гр., а також 10000 гр. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та 1000 гр. за надання юридичної допомоги.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги та пояснив, що дія договору закінчена у грудні 2014 р., позивач не зміг користуватися коштами , хоча зміг би покласти гроші до іншого банку, зміг би купити долари за курсом, що діяв на той час, тобто існує упущена вигода. Також, позивач не зміг купити подарунок на новий рік, після чого стан його здоровя погіршився, і він в січні 2015 року лікувався в лікарні, на що потратив 10000 гривен відповідно до договору про надання медичних послуг, зазначені гроші він позичив. Також представник позивача вважає, що відповідач повинен сплатити пеню, втрати від знесення коштів та інфляцію, оскільки банк визнаний неплатоспроможним після закінчення дії договору.

Представник відповідача позов не визнала, та пояснила, що Банк виконав умови договору, та перерахував позивачеві суму боргу з відсотками 51 186,86 гр. 24.06.2015 р. Щодо сплати пені та інших вимог, вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки з 02 березня 2015 року Банк віднесений до категорії неплатоспроможних , та з цього часу запроваджено тимчасова адміністрація , та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк». Вважає, що факт отримання моральної шкоди позивачем не доведений.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

В судовому засіданні встановлено, що постановою Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с.46).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 52 від 02.03.2015р. розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а.с. 48).

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини

Згідно з ч. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Згідно п.3, п.5 ч.5 ст.36, п.4 ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації, ліквідації не відбувається/припиняється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом свого порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому ще не повернуті за системою гарантування, виходячи із діючого цивільного законодавства України та умов договорів банківського вкладу. Зазначена правова позиція міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-13275св14 від 16.07.2014 року.

Позивач не звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо повернення йому не отриманих сум.

Враховуючи положення ст. 623 ЦК України при застосуванні цієї норми необхідно встановити як розмір упущеної вигоди виходячи з розміру доходу, який би позивач міг реально одержати за звичайних обставин у разі своєчасного отримання ним коштів від боржника, так і реально вжиті позивачем заходи для його отримання. При цьому при обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення реальності тих доходів, які особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала би, , а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача, в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України, покладається на позивача.

Відшкодування упущеної вигоди може мати місце лише у договірних зобов'язаннях, тоді як між позивачем та відповідачем такого зобов'язання немає. Будь-яких доказів наявності упущеної вигоди внаслідок дій відповідача позивач суду не надав, а тому в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", передбачено, що моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п.5 постанови пленуму ВСУ №4, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він: а) не купив новорічний подарунок; б) в результаті стресу лікувався у лікарні; в) змушений був позичити на лікування 10000 гр.

В матеріалах справи є копія картки приємності (а.с.26), з якої вбачається, що позивач 14 січня 2015 року викликав швидку допомогу, діагноз ішемічна хвороба серця, а також довідка (а.с.27), що позивач знаходився на лікуванні МСЧ «Мотор-Січ» з 29.01.2015 р. по поводу гіпертонічної хвороби, а також був укладений договір на надання медичних послуг (а.с.28). За лікування позивачем сплачено 10344,29 гр. відповідно до акту здачі прийомки послуг (а.с.29,30).

Але позивачем не доведений причинний звязок між лікуванням та невиплатою грошів відповідачем та вина відповідача у погіршенні стану здоровя .

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником позивача ОСОБА_2, і він допущений до розгляду справи як представник позивача, а не як особа, що надає правову допомогу, а тому підстави для відшкодування витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст. 10,60,209-215 ЦПК України. ст. 1067 ЦК України. ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч.5 ст.36, ч.2 ст.46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" , суд

В и р і ш и в:

В позові ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення коштів, закриття рахунків та відшкодування збитків відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів.

Суддя