Вирок № 49850174, 31.08.2015, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

31.08.2015

ЄУН № 337/ 316/15-к

Кримінальне провадження

№ 1-кп/337/57/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Жевакіній Г.О.

з участю прокурорів: Штирова О.Ю., Макарова С.В., Руденко І.Я.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Дригайла Т.В.

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Запоріжжі, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 25.11.2011 року Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ст.. 309 ч.1 КК України до штрафу у розмірі 850 грн., штраф сплачено квитанціями від: 23.12.2011 року- 395 грн., 20.12.2012 року- 450 грн. і 5 грн.; 23.05.2013 року Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ст.ст. 389 ч.1, 185 ч.1, 185 ч.2, 309 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України,

в с т а н о в и в :

16.08.2014 року, близько 09-00 години, ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_5, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи умисно, повторно, за допомогою ключа, яким раніше він заволодів, відчинив двері та проник до приміщення квартири АДРЕСА_3, звідки таємно викрали майно, яке належало ОСОБА_2, а саме: електроплиту « Фаворит- 101 БМ», вартість якої згідно висновку експерта № 1490 від 29.08.2014 року складає 1260 грн. 80 коп.; холодильник «Дніпро», який матеріальної цінності для потерпілого не представляє, завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 1260 грн. 80 коп.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, від дачі показань відмовився.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що квартира АДРЕСА_3 належить йому, але він проживає за адресою: АДРЕСА_4. Приблизно 08.08.2014 року він хотів навести у квартирі лад, викинути холодильник, який був старий, стояв на балконі та не мав агрегату- мотору, але щоб його винести, треба була допомога когось стороннього. У цей же день він, знаходячись біля магазину «Вікторія» у м.Запоріжжі, попросив двох молодих чоловіків, яких раніше не знав, допомогти винести з його квартири холодильник і здати його на металобрухт. Один з них був ОСОБА_4 Вони усі разом зайшли до квартири, подивилися на холодильник і потім чоловіки пішли шукати приладдя, за допомогою якого можливо б було винести холодильник. Він їх чекав довго, але вони не повернулися. Коли він зібрався уходити з квартири, виявив, що зникли ключі від квартири, ключ від домофону, які лежали на столі. Він поїхав за адресою місця проживання, там взяв дублікати ключів, повернувся у квартиру, де все було на місті і зачинив її. 16.08.2014 року він знову приїхав у квартиру, де виявив крадіжку плити і холодильника, після чого звернувся до міліції. У теперішній час викрадену плитку йому повернули.

У подальшому, судові засідання відбувалися з участю представника потерпілого ОСОБА_2- адвоката Дригайла Т.В., оскільки потерпілий ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Свідок ОСОБА_6 пояснив у судовому засіданні, що він займається реставруванням плит і йому двоє молодих чоловіків, одним з яких був ОСОБА_4, принесли електроплитку, яку він купив за 80 грн. Плитка простояла у нього приблизно 7 днів, а потім з'явилися працівники міліції, пояснили що вона викрадена і плитку вилучили.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив суду, що одного разу він побачив на лавочці ОСОБА_2, який знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння. Він підійшов до нього, обшукав, забрав паспорт, ключі від квартири, щоб у наступному скоїти крадіжку майна з квартири. Наступного дня, за адресою, яка була вказана у паспорті, він пішов до квартири у Хортицькому районі м.Запоріжжя, яка знаходилася на 6 поверсі, ключами відкрив двері, зайшов і оглянув квартиру, вирішив викрасти плитку і холодильник. Холодильник був без агрегату- мотору, він його, пересуваючи по підлозі опустив на третій поверх, потім опустив і плиту. Далі зрозумів, що самому зносити речі важко, залишив їх у під'їзді, вийшов з будинку, де побачив ОСОБА_4, якого знав раніше і попросив його допомогти винести плиту і холодильник, сказав, що треба все викинути, так як у квартирі люди роблять ремонт. Про те, що вказані речі він викрав, ОСОБА_4 нічого не казав. Разом з ОСОБА_4 вони піднялися на третій поверх, де він залишив плиту і холодильник, а потім разом з ним винесли їх. Він подзвонив по оголошенню де чоловік скуповує плити і вони разом з ОСОБА_4 віднесли йому плиту та продали. За те, що ОСОБА_4 йому допоміг, він дав йому 50 грн. До цього часу він у квартирі ОСОБА_2 не був ніколи.

Повторно допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що крадіжку речей з квартири ОСОБА_2 він скоїв один, до цього викрав у потерпілого ключі від квартири. ОСОБА_4 він зустрів вже тоді, коли йшов когось шукати, щоб допомогли знести з 3-го поверху плиту та холодильник. При розгляді кримінального провадження відносно нього, він пояснював можливе щось інше щодо скоєння крадіжки у квартирі ОСОБА_2, але це тому, що міг переплутати, бо скоїв не одну крадіжку чужого майна.

І хоч обвинувачений ОСОБА_4 вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, його винуватість підтверджується наступними доказами:

-копією протоколу огляду місця події від 19.08.2014 року- квартири АДРЕСА_3 ( а.с.94), оригінал якого оглянуто судом у судовому засіданні та який знаходиться у матеріалах кримінального провадження 1-кп /337/ 419/ 2014 за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст.185 ч.2, 185 ч.3, 15 ч.2, 185 ч.3 КК України, з якого вбачається, що обидва врізні замки на дверях у квартиру пошкоджень не мають ( а.с. 102- 104);

-протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.08.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_6 впізнав на фотознімку № 3 чоловіка, який приносив до нього електроплиту, цей чоловік ОСОБА_4 ( а.с. 101-102);

-протоколом огляду предмету від 21.08.2014 року- електроплити ( а.с.111) та фототаблицею до вказаного протоколу ( а.с. 112-113);

-висновком експерта № 1490 від 29.08.2014 року про вартість електроплити ( а.с. 118-119);

-диском із звукозаписом судових засідань Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 10.11.2014 року і 11.12.2014 року по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст.185 ч.2, 185 ч.3, 15 ч.2, 185 ч.3 КК України, оригінал якого знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/337/419/2014;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 15.10.2014 року з участю ОСОБА_5 ( а.с. 142-145);

-DVD-R диском із відеозаписом слідчого експерименту від 15.10.2014 року з участю підозрюваного ОСОБА_5 (а.с.146).

Оцінивши докази по справі у сукупності при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 185 ч.3 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до житла, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Відповідно до ст.. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст.. 95 КПК України, показання- це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженню, що мають значення для цього кримінального провадження. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що одного разу він побачив на лавочці ОСОБА_2, який знаходився у стані сильного алкогольного сп'яніння. Він підійшов до нього, обшукав, забрав паспорт, ключі від квартири, щоб у наступному скоїти крадіжку з квартири. Наступного дня, за адресою, яка вказана у паспорті, він пішов до квартири у Хортицькому районі м.Запоріжжя, яка знаходилася на 6 поверсі, ключами відкрив двері, зайшов і оглянув квартиру, вирішив викрасти плитку і холодильник. Холодильник був без агрегату- мотору, він його пересуваючи опустив на третій поверх, потім опустив і плиту. Далі зрозумів, що самому зносити речі важко, залишив їх у під'їзді, вийшов з будинку, де побачив ОСОБА_4, якого знав раніше і попросив його допомогти винести плиту і холодильник, сказав, що треба все викинути, так як у квартирі люди роблять ремонт. Про те, що вказані речі він викрав, ОСОБА_4 нічого не казав. Разом з ОСОБА_4 вони піднялися на третій поверх, де він залишив плиту і холодильник, а потім разом винесли їх. Він подзвонив по оголошенню де чоловік скуповує плити і вони разом з ОСОБА_4 віднесли плиту та здали її. За те, що ОСОБА_4 йому допоміг, він дав останньому 50 грн.

Повторно допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що крадіжку речей з квартири ОСОБА_2 він скоїв один, до цього викрав у потерпілого ключі від квартири. ОСОБА_4 він зустрів вже тоді, коли йшов когось шукати, щоб допомогли знести з 3-го поверху плиту та холодильник. При розгляді кримінального провадження відносно нього, він пояснював можливе щось інше, але це тому, що міг переплутати, бо скоїв не одну крадіжку чужого майна.

Пояснення свідка ОСОБА_5 у судових засіданнях по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_4 відрізняються від пояснень ОСОБА_5, які він надавав у якості обвинуваченого у кримінальному провадженні № 1-кп/337/419/2014.

У судовому засіданні 10.11.2014 року обвинувачений ОСОБА_5 пояснював, що у серпні він зустрівся з приятелем і той повідомив, що у нього є ключі від квартири, просив допомогти йому продати плиту і холодильник. ОСОБА_3 сказав, що поряд у будинку проживає чоловік, який скуповує плити і можна її продати. Ключами, які були у ОСОБА_3, останній відчинив двері квартири, вони разом зайшли у квартиру, з якої скоїли крадіжку.

У судовому засіданні 11.12.2014 року обвинувачений ОСОБА_5 пояснював, що ОСОБА_4 казав йому, що квартиру будуть готувати до ремонту, що він вживав з потерпілим спиртні напої і викрав у потерпілого ключі від квартири. Йому було відомо, що ключі викрадені, потерпілий про викрадення ключів не знав. ОСОБА_4 запитував у нього про те, чи зможе він допомогти викрасти з квартири речі. Потім вони зателефонували і вияснили, чи можливо викрадене продати- плитку. Холодильник був без мотору, його здали за 30 грн., плитку продали чоловікові, який їх скуповує.

З вироку Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 29.12.2014 року, постановленого відносно ОСОБА_5, вбачається, що 16.08.2014 року ОСОБА_5, за попередньою змовою з особою, у відношенні якої матеріали виділені в окреме провадження,знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, за допомогою ключа, яким раніше заволодів ОСОБА_4, відчинили двері та проникли у приміщення квартири НОМЕР_1 вказаного будинку, звідки таємно викрали майно, яке належало ОСОБА_2, а саме: електроплиту «Фаворит- 101 БМ» і холодильник «Дніпро», який для потерпілого матеріальної цінності не представляє.

Далі, 17.08.2014 року ОСОБА_5, за попередньою змовою з особою, у відношенні якої матеріали виділені в окреме провадження, за допомогою ключа, який раніше був привласнений особою, у відношенні якої виділено кримінальне провадження, відчинив двері та проник до приміщення квартири НОМЕР_1 будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно, яке належало ОСОБА_2, а саме: бойлер і ванну.

Доводи у судовому засіданні захисника обвинуваченого ОСОБА_4- ОСОБА_1 про те, що органом досудового розслідування не вміняється в вину ОСОБА_4 скоєння крадіжки ванни і бойлера, хоч у вироку суду відносно ОСОБА_5 вказано, що крадіжка ванни, бойлера, електроплити і холодильника з квартири потерпілого ОСОБА_2 скоєна ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, а значить провина ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки майна ОСОБА_7, не доведена, протиречать вищевказаному, матеріалам кримінальної справи, з яких вбачається, що крадіжка електроплити і холодильника, була скоєна ОСОБА_5 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, за допомогою ключа яким раніше заволодів ОСОБА_4 16.08.2014 року, а крадіжка ванни і бойлера- одним ОСОБА_5 17.08.2014 року.

Доводи у судовому засіданні захисника ОСОБА_1 про те, що органом досудового розслідування не встановлено яким чином, викрадений паспорт на ім'я ОСОБА_2 було виявлено у ОСОБА_8, який засуджений Ленінським районним судом м.Запоріжжя за ст..358 ч.1, ч.4 КК України за використання паспорту гр.. ОСОБА_2 з метою отримання кредиту, а тому вина ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки майна потерпілого не доведена, є безпідставними, оскільки встановлення такого факту ніяким чином не впливає на доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки електроплити і холодильника та не спростовує показань ОСОБА_5 у частині скоєння крадіжки удвох з ОСОБА_4

З DVD-R диску з відеозаписом слідчого експерименту від 15.10.2014 року з участю підозрюваного ОСОБА_5 (а.с.203), який переглядався у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту, пояснював, що він разом із знайомим на «поганяло ОСОБА_3», який проживає поряд у одному з сусідніх будинків, 16-17 серпня викрали з квартири, яка знаходиться на 6-му поверсі, від якої у ОСОБА_3 були ключі: в перший день- плитку і холодильник, а наступного дня він - бойлер і ванну. Вхідні двері у під'їзд житлового будинку АДРЕСА_3, сумісні двері квартир та вхідні двері у квартиру, яка знаходиться першою зліва, відкривав ключами ОСОБА_3 ( а.с.146).

З викладеного вище вбачається, що у судових засіданнях 10.11.2014 року і 11.12.2014 року ОСОБА_5 давав вказані вище показання, посилаючись на деталі скоєння кримінального правопорушення- крадіжки, які не могли бути відомі йому за інших обставин. Показання ОСОБА_5 у той час були більш свіжими до подій, які сталися 16-17.08.2014 року та про які він міг забути, надаючи показання при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_4, оскільки пройшов значний проміжок часу з часу скоєння кримінального правопорушення до часу його допиту у судовому засіданні у якості свідка.

За змістом ст. ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об'єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу У111 Конституції України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, пояснивши, що вказаного кримінального правопорушення він не скоював.

Захисник ОСОБА_1 у судових засіданнях наполягав на не доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_1 у цій частині не знайшли підтвердження у процесі розгляду вказаного кримінального провадження у суді, та повністю спростовуються доказами, які добуті у судових засіданнях.

Пленумом Верховного суду України, Постановою N 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визначив, що статтею 129 Конституції встановлено, що до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, забезпечення доведеності вини та

підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно зі ст.121 Конституції покладається на прокуратуру, тому суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані вірно за ст. 185 ч.3 КК України.

Згідно ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні ні обвинуваченим ні стороною захисту, а саме захисником ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу у частині заперечень щодо скоєння обвинуваченим вказаного кримінального правопорушення.

Суд вважає, що дані висновки не протиречать Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, оскільки остання не виключає необхідності і можливості застосування національного законодавства України, що діє на даний момент і вказаного вище, яке вбачає те, що обов'язково приймається до уваги принцип презумпції невинності, передбачений ст.62 Конституції України, а саме: ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об'єм цього обов'язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину.

Як вбачається з доказів, які добуті судом у процесі розгляду кримінального провадження у суді, ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч.3 КК України за попередньою змовою групою осіб, повторно.

Роль ОСОБА_4 у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, є очевидною і встановленою.

Враховуючи скоєне кримінальне правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, який вину не визнав, у скоєному не розкаявся, суд вважає, що і покарання яке буде призначено судом обвинуваченому ОСОБА_4, має бути законним, справедливим, обґрунтованим, співрозмірним та індивідуальним. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження скоєння нових злочинів.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню, згідно зі ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Також, при призначені виду та розміру покарання ОСОБА_4, суд враховує вимоги ст. 5 КК України, за якими закон про кримінальну відповідальність, що, зокрема, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності. З огляду на зазначене, суд призначає обвинуваченому покарання в редакції санкції ч. 3 ст. 185 КК України, чинної на час скоєння кримінального правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, особу обвинуваченого, який вину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав, що свідчить про те, що у скоєному не розкаявся, раніше був неодноразово засуджений у тому числі і за скоєння корисливого злочину, але задовільно характеризується за місцем проживання, стан його здоров'я, суд приходить до переконання, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження скоєння нових злочинів, є покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства. У зв'язку з чим, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі, у межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_4 був засуджений 23.05.2013 року Хортицьким районним судом м.Запоріжжя за ст.ст. 389 ч.1., 185 ч.1, 185 ч.2, 309 ч.2 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, дане кримінальне правопорушення скоїв у період іспитового строку, тому, на підставі ст. 71 КК України до новопризначеного ОСОБА_4 покарання необхідно частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.05.2013 року.

Долю речових доказів необхідно вирішити у порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Керуючись ст. ст.. 370, 371, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати винуватим ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України і призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання ОСОБА_4 приєднати частково не відбуте покарання за вироком Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 23.05.2013 року і остаточно призначити до відбуття ОСОБА_4 покарання у вигляді у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 до прибуття у місця позбавлення волі залишити у вигляді застави.

Строк відбуття покарання рахувати з часу фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі тримання під вартою з 08.01. 2015 року по 09.02. 2015 року.

Після набрання вироком суду законної сили зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_10 грошові кошти- суму застави, встановлену ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 09.01.2015 року у розмірі 30 000 грн.( тридцять тисяч грн.), яка сплачена на рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області квитанцією № 0.0.345665885.1 від 06.02.2015 року в ПАТ « Приватбанк» ОСОБА_10 на поточний рахунок територіального управління № 37311050000607, код отримувача 26316700, після набрання вироком суду законної сили.

Речові докази по справі: електроплиту «Фаворит- 101 БМ», яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 залишити у потерпілого; DVD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту від 15.10.2014 року за участю ОСОБА_5- залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Хортицький районний суд м. Запоріжжя.

Суддя: Г.Є. Гнатик