Рішення № 4984553, 25.08.2009, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 2-232/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2009 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області в складі: судді Вітер Л.А., при секретарі Бурбі Р.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» і прохає поновити її на роботі в ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» на посаді завідуючого їдальнею, стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Вона вказує, що з 01.03.2007 року працювала завідуючою їдальнею ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець». З 02.03.2009 року по 11.03.2009 року вона хворіла і перебувала на лікарняному. Вийшовши на роботу 12.03.2009 року її довели до відома, що наказом № 15 від 04.03.2009 року директора підприємства її звільнено з посади завідуючого їдальнею в зв’язку з виходом на пенсію незважаючи на те, що заяви про вихід на пенсію до адміністрації господарства вона не писала.

Даний наказ вона вважає незаконним за наступних підстав.

На момент видачі вищеназваного наказу про її звільнення вона хворіла, що підтверджується листом непрацездатності виданого Христинівською районною поліклінікою.

Серед підстав зазначених в ст. ст. 40, 41 КзпП України не передбачено право на звільнення працівника у зв’язку з виходом його на пенсію.

Звільнити її з роботи адміністрація підприємства могла лише за її згоди (за її заявою), відповідно до ч.1 ст. 38 КзпП України./span>

Також посилалася на те, що незаконним звільненням її з роботи її завдані моральні страждання та нервові переживання, оскільки вона вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя і просить відшкодувати її моральну шкоду в розмірі 2000 грн..

В судовому засіданні позивачка позов підтримала повністю, представник відповідача в судове засідання не з»явився без поважної причини, про час і місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. У відповідності до ст.224 ЦПК України суд вважає, що його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, поскільки на думку суду, у справі є достатньо доказів для слухання справи та прийняття рішення по суті. Поскільки у відповідності до ст.60 ЦПК України сторони мають одинакові права на надання суду доказів у справі, суд вважає, що неявка відповідача свідчить про його небажання захищати свої інтереси у суді і находить за можливе при розгляді справи по суті оцінювати докази надані суду позивачем. Суд вважає необхідним розглянути справу у відсутність відповідача, у порядку заочного провадження.

Вислухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення на підставі слідуючого.

Судом встановлено, що з 01.03.2007 року ОСОБА_1 працювала завідуючою їдальнею ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець». З 02.03.2009 року по 11.03.2009 року вона хворіла і перебувала на лікарняному. Вийшовши на роботу 12.03.2009 року ОСОБА_1 дізналась, що наказом № 15 від 04.03.2009 року директора підприємства її звільнено з посади завідуючого їдальнею в зв’язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КзпП України, незважаючи на те, що заяви про вихід на пенсію до адміністрації господарства вона не писала.

Даний наказ є незаконним за наступних підстав.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» забороняється відмова у прийнятті на роботу і звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу з мотивів досягнення пенсійного віку.

Ч. 1 ст. 40 КзпП України передбачено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п.5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

На момент видачі вище названого наказу про звільнення, ОСОБА_1 хворіла, що підтверджується листом непрацездатності виданого Христинівською районною поліклінікою. Звільнення відбулось в період її тимчасової непрацездатності, що є недопустимим, поскільки відповідно до ч.3 ст.40 КзпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Статті 40 та 41 КзпП України, які регулюють трудові відносини з питань звільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу містять вичерпний перелік підстав звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Серед таких підстав не передбачено право на звільнення працівника у зв’язку з виходом його на пенсію.

Звільнити ОСОБА_1 з роботи адміністрація підприємства могла лише за її згоди (за її заявою), відповідно до ч.1 ст. 38 КзпП України (розірвання трудового договору укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника). Однак, заяви про вихід на пенсію до адміністрації господарства ОСОБА_1 не писала.

П. 2 ч. 1 ст. 232 КзпП України передбачено, що безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачувальної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 22 і ст. 222 цього Кодексу./span>

Згідно ч. 1 ст. 233 КзпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 235 КзпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачувальної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботу в ДП «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» на посаду завідуючого їдальнею з 04.03.2009 року.

В зв»язку з цим позивачка втратила середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, то їй підлягає до виплати середньомісячний заробіток, починаючи з 12.03.2009 року по 25.08.2009 рік, тобто з дня виходу на роботу після лікарняного.

Згідно довідки про доходи представленої відповідачем, середньомісячна заробітна плата складає 880,71 грн., тому середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу складає 4774,35 грн..

Неправомірними діями відповідача, пов’язаними з звільненням, позивачці була нанесена моральна шкода, яка виразилася в порушенні нормальних життєвих стосунків. Позивачка втратила посаду, стабільний заробіток, душевний спокій, від переживання за те, що була позбавлена можливості повноцінно займатися своєю роботою, отримувати стабільну заробітну плату. Вона змушена шукати інші джерела для утримання своєї сім’ї, збирати документи необхідні для поновлення на роботі. Позивачка до даного часу несе моральні страждання пов’язані з її незаконним звільненням. Суму моральної шкоди нанесену позивачці суд оцінює в 2000 грн.. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує вимоги розумності та справедливості.

Згідно ст. 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214 – 215, 224-226 ЦПК України та на підставі ст.ст. 40, 41, 38, 237-1, 232, 233, 235 Кодексу законів про працю України, суд, -

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 на роботі в державному підприємстві «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» на посаді завідуючої столовою з 04.03.2009 року.

Стягнути з державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» на користь ОСОБА_1 4774,35 грн. середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2009 року по 25.08.2009 року з урахуванням податків, 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Ягубець» 51 грн. держмита на користь держави та витрати на інформаційно – технічне забезпечення в розмірі 120 грн. (одержувач коштів УДК в Христинівському районі, р\р 31212259700453, МФО 854018, УЄДРПОУ 22809127, банк одержувач ГУДКУ в Черкаській області, код бюджетної класифікації 22050000).

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за 1 місяць в сумі 880, 71 грн. підлягає до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Христинівський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: