Рішення № 49839963, 03.09.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/2115/2014-ц Номер провадження 22-ц/775/532/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року м.Артемівськ

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів Новосядлої В.М., Мальованого Ю.М.

при секретарі Парфенюк Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 що діє в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності та ОСОБА_3 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) по аліментам на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3, неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 45152,95 грн. та судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача, просить скасувати рішення суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення неустойки по заборгованості зі сплати аліментів і позові відмовити. Вважає, що зазначене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме те що позивачем не доведено чи мало місце повідомлення державним виконавцем боржника про наявність заборгованості, про строк погашення, оскільки саме із цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення, про що вказується у постанові Верховного Суду України від 20.11.2008 року у справі № 6-14894.

В апеляційній скарзі позивач, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача суму пені в розмірі 96139,90грн. Вважає, що зазначене рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: сума пені була безпідставно зменшена з посиланням на рішення Артемівського міжрайонного суду від 30.10.2014 року, а відповідачем не наведено суттєвих підстав для звільнення від сплати аліментів за період з 23.02.2012р. по 16.12.2013р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду доводи своєї апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги позивача просив відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 підтримав, просив її задовольнити. В задоволенні апеляційної скарги представника відповідача просив відмовити.

Сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в судове засідання не зявились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників апелянтів, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, а апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 11.07.2012р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на утримання доньки починаючи з 28.05.2012р. і до її повноліття у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісяця. Рішення набрало законної сили 24.07.2012 року (а.с.103).

Згідно довідки державного виконавця станом на 01.03.2014 року заборгованість відповідача по аліментам становить 12677грн. В період з квітня 2014 року по лютий 2015 року відповідачем сплачено 5500грн.

Згідно довідки державного виконавця станом на 21.04.2015 року заборгованість по аліментам становить 15397грн.

Як вбачається з матеріалів справи розмір заборгованості сторонами не оспорюється.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції вірно послався на ст.ст.195, 196 СК України, згідно якої заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості, але працює на час визначення її розміру, заборгованість визначається із заробітку (доходу) який він одержує. Якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середнього заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення (ст.196 СК).

Керуючись вказаними нормами судом було визначено суму заборгованості зі сплати неустойки з приведенням розрахунку в розмірі 96139грн.

Вказана сума зменшена судом та присуджено до стягнення на користь позивача 45152,95грн. В обґрунтування прийнятого рішення суд послався на обставини, встановлені судом при розгляді цивільної справи №219/2230/2014-ц, а саме те, що в період з 23 грудня 2012 року по 16 грудня 2013 року донька знаходилась на його повному утриманні.

Зменшуючи розмір суми, суд також керувався розясненнями п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів». В якому роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів

Саме відсутність підстав для зменшення сум що підлягає стягненню є доводом апеляційної скарги позивача ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не доведено чи мало місце повідомлення державним виконавцем боржника про наявність заборгованості, про строк погашення, оскільки саме із цієї дати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення, не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають з підстав зазначених в рішенні суду першої інстанції.

Суд вірно зазначив, що право одержувача аліментів на стягнення неустойки, передбачене ст.196 СК України, у випадках несвоєчасної виплати присуджених за рішенням суду аліментів, виникає з часу набуття рішення законної сили та не пов'язується з дотриманням державним виконавцем норм Закону України «Про виконавче провадження», а саме з моментом (часом) відкриття виконавчого провадження, тобто законодавець не ставить право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в залежність від того, чи існувала така заборгованість на час звернення до суду з такою вимогою, чи від відкриття виконавчого провадження у справі, а також від виклику боржника до виконавчої служби і попередження його про наявність заборгованості.

Між тим, апеляційний суд приходить до висновку, що на підставы ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру неустойки що підлягає стягненню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції здійснюючи розрахунок заборгованості послався на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81цс13, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України. В зазначеній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Разом з тим, на час ухвалення оскаржуваного рішення постановою Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-94цс 15 було закріплено правову позицію, якою визначено порядок розрахунку неустойки (пені) по даній категорії справ.

Верховний Суд України в своїй постанові зазначив, що «сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Згідно з частиною першою статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць)».

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, саме з даного порядку слід було виходити суду при здійсненні розрахунку неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, рішення суду в частині розміру суми неустойки (пені) за період з 27.07.2012р. по 21.04.2015р. стягнутої з відповідача підлягає зміні, а саме зменшенню до 4627,28грн. у тому числи за місяцями:

Період Нараховано аліментів Пеня Сплата аліментів Кількість днів місяця Сума пені (грн.)

травень 2012 77 1% 4 3,08

червень 2012 600 1% 30 180

липень 2012 600 1% 31 186

серпень 2012 600 1% 31 186

вересень 2012 600 1% 30 180

жовтень 2012 600 1% 31 186

листопад 2012 600 1% 30 180

грудень 2012 600 1% 31 186

січень 2013 600 1% 31 186

лютий 2013 600 1% 28 168

березень 2013 600 1% 31 186

квітень 2013 600 1% 30 180

травень 2013 600 1% 31 186

червень 2013 600 1% 30 180

липень 2013 600 1% 31 186

серпень 2013 600 1% 31 186

вересень 2013 600 1% 30 180

жовтень 2013 600 1% 31 186

листопад 2013 600 1% 30 180

грудень 2013 600 1% 31 186

січень 2014 600 1% 31 186

лютий 2014 600 1% 28 168

березень 2014 600 1% 31 186

квітень 2014 500 1% 100 30 150

травень 2014 200 1% 400 31 62

червень 2014 1% 600 30

липень 2014 400 1% 200 31 124

серпень 2014 200 1% 400 31 62

вересень 2014 1% 1200 * 30

жовтень 2014 1% 31

листопад 2014 1% 600 30

грудень 2014 1% 800 * 31

січень 2015 1% 600 * 31

лютий 2015 1% 600 * 28

березень 2015 400 1% 31 124

квітень 2015 420 1% 21 88,2

Всього пеня 4627,28

(* В разі переплати суми аліментів за поточний місяць в розмірі більшому ніж встановлено рішенням суду, сума переплати переноситься (зараховується) у наступний місяць.)

Виходячи те, що апеляційний суд перийшов до висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру неустойки за несплату аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача, в задоволенні апеляційної скарги позивача ОСОБА_3 слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.88 ЦПК України, п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судове рішення в частині стягнення з відповідача судового збору також підлягає зміні. З відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 487,20грн.

Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 що діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 27 липня 2015 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: Донецька область, Артемівський район, с.Зайцево, вул.Верхня 37, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 4627 (чотири тисячі шістсот двадцять сім) грн.. 28коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: Донецька область, Артемівський район, с.Зайцево, вул.Верхня 37, на користь держави судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: