Рішення № 49838039, 03.09.2015, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/970/14-ц

Провадження № 2/419/17/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді - Іванової О.М.,

при секретарі - Краснопольському С.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що з 03 червня 1995 року по 20 червня 2000 року він перебував у шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 Фактично шлюбні відносини між ним та відповідачкою були припинені з березня 1998 року. В період окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин, ІНФОРМАЦІЯ_5 р. ОСОБА_2 народила доньку ОСОБА_3, батьком якої був записаний позивач у справі. Враховуючи, що шлюбні відносини між сторонами фактично були припинені з березня 1998 року, позивач оспорює факт свого батьківства стосовно ОСОБА_3 та просить суд виключити відомості про його батьківство з актового запису №12 від 28 квітня 1999 року про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити у їх задоволенні, пояснивши суду, що з позивачем припинені стосунки в березні 1999 року, позивач знав про її вагітність. На облік до лікарні вона стала з приводу вагітності в листопаді 1998 року. Народила дитину у шлюбі. С того часу, коли вони почали мешкати окремо, позивач знав про її вагітність, приходив до неї, за її місцем мешкання, допомагав по господарству, приблизно раз на тиждень, коли частіше. Коли дитині виповнилося 2-3 рочки, він забрав її для спілкування, це був поодинокий випадок. Весь цей час з дитиною не спілкується, матеріально не допомагає, сплачує аліменти за рішенням суду.

Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 червня 1995 року по 20 червня 2000 року, про що свідчать копія паспорта позивача з відміткою в графі «сімейний стан» та копія свідоцтва про розірвання шлюбу, які додані до матеріалів справи (а.с.4-5,7).

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Новоайдарським відділом РАГС Луганської області 28 квітня 1999 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 року, її батьками записані сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8).

З пояснень позивача вбачається, що шлюбні відносини між ним та відповідачем ОСОБА_2 були фактично припинені з березня 1998 року та ОСОБА_3 народилась в період окремого проживання та фактичного припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що судам при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 р., необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

У п. 9 цієї постанови зазначено, що у разі, коли ухилення сторони у справі щодо визнання батьківства від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

За клопотанням позивача у справі, ухвалою суду від 19 грудня 2014 року була призначена судово-медична генетична експертиза. Відповідно до ухвали суду від 19 грудня 2014 року експертам Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, було доручено відібрати від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дослідні матеріали для проведення судово-медичної генетичної експертизи та проведення самої судово-медичної генетичної експертизи було доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи. На час проведення судово-медичної експертизи провадження у справі було зупинено (а.с.33).

19 січня 2015 року на адресу суду від Харківського обласного бюро СМЕ надійшло повідомлення про необхідність явки ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до відділення судово-медичної імунології Харківського обласного бюро СМЕ 12 лютого 2015 року з 14-00 год. до 16-00 год. за адресою: м. Харків, вул. Дмитрівська, 14 (а.с.36).

19 січня 2015 року Новоайдарським районним судом на адресу відповідача ОСОБА_2 направлене повідомлення про необхідність її явки з неповнолітньою ОСОБА_3 у відділення судово-медичної імунології Харківського обласного бюро СМЕ 12 лютого 2015 року з 14-00 год. до 16-00 год. також відповідачу, були роз'ясненні положення ст. 146 ЦПК України щодо наслідків ухилення від подання експертам необхідних матеріалів або від іншої участі в експертизі (а.с.38).

Згідно з поштовим повідомленням, ОСОБА_2 отримала лист суду 22 січня 2015 року.

На адресу Новоайдарського районного суду Луганської області з Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз надійшло повідомлення про те, що відповідачка ОСОБА_4 для відібрання зразків крові до експертної установи не з'явилась, ОСОБА_1 знаходився у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро СМЕ 12 лютого 2015 року у період часу з 14-00 год. до 16-00 год. (а.с.63).

02 березня 2015 року від Харківського обласного бюро судово-медичних експертиз надійшло повідомлення про те, що сторонам у справі необхідно повторно з`явитися у відділення судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи 12 березня 2015 року з 14:00 год. до 16:00 год. В подальшому проведення судово-медичної експертизи Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи призначалось на 20 травня 2015 року з 12:00 до 14:00 год., на 20 серпня 2015 року з 12:00 год. до 14:00 год.

17 березня 2015 року за клопотанням відповідача - ОСОБА_1, судом постановлена ухвала про здійснення примусового приводу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, для відібрання біологічного матеріалу (відбору зразків крові) до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, яке розташоване за адресою: 61052, м. Харків, вул. Дмитрівська, буд. 14 на 14 квітня 2015 року з 12:00 год. до 14:00 год.

Від Новоайдарського РВ ГУМВС України в Луганській області на адресу суду надійшли матеріали про неможливість виконання примусового приводу до Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_2 та забезпечення явки її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 для відібрання біологічного матеріалу (відбору зразків крові).

Ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 02 червня 2015 року провадження у справі було відновлено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що позивач у справі є її двоюрідним братом, відповідачка - невісткою. Вона спілкувалась з матір`ю позивача, за її життя. Спілкувалась також з позивачем. З 1997 року сторони проживали окремо. Позивач проживав з батьками. З відповідачкою не спілкувався, часто знаходився у відрядженнях. За доньку нічого не знав, дитина спілкувалась з батьками позивача, батьки за їх життя, відвідували дитячий садочок, дарували подарунки на день народження дитини, на Новий рік. Вона бачила сумісне фото батька позивача з онукою. Батьки позивача визнавали дівчинку за онуку, спілкувались з нею, хоча позивач цьому заперечував.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що в свій час вони з відповідачкою працювали разом в совхозі «Авангард». На той час відповідач перебувала у шлюбі з позивачем, жили разом, приблизно, у 1996-1997 рр. За сімейне життя сторін вона нічого сказати не може. Знає, що відповідач поїхала на сесію, а позивач пішов жити до батьків. Працював кожний день з її чоловіком у ПрАТ «Агротон».

Допита в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що, приблизно, в 1990-2000 рр. проживала по-сусідству з сторонами, які мешкали як сім`я. Вони ходили один до одного погостити, вечеряли разом, допомагали. Вона, навіть не знала, що сторони розірвали шлюб. Позивач приходив до відповідачки, допомагав останній, коли вона була вагітна.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`активно підтверджують і не суперечать іншим зібраним по справі доказам.

Відповідно до виконавчого листа №2-493/99 від 25.06.1999 року позивач є платником аліментів на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.104), рішенням Новоайдарського районного суду Луганської області від 04.01.2005 року розмір аліментів було зменшено (а.с.103).

Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно статей 52, 54 КпШС дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

У відповідності до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судових окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказують на те, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень - шляхом пред'явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Відповідно до приписів ст. 56 КпШС особа, яка записана як батько дитини в книзі записів народжень, має право оспорити проведений запис протягом року з часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

З пояснень відповідачки та свідчень ОСОБА_7 судом встановлено, що позивач був обізнаний про вагітність відповідачки, спілкувався з нею, допомагав по господарству, тобто у суду є підстави вважати, що на час реєстрації народження дитини, позивачу було відомо про внесення відомостей до свідоцтва про народження його як батька.

З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що батьки позивача спілкувались з дитиною ОСОБА_3, визнавали її за онуку, не зважаючи на негативне ставлення до цього позивача.

Окрім цього, позивач тривалий час, тобто майже з моменту народження дитини, з 25.06.1999 року, є платником аліментів за рішенням суду на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позивача ОСОБА_1 щодо відсутності кровного споріднення між ним та народженою відповідачкою ОСОБА_2 - донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в актовому записі про народження якої саме він записаний батьком дитини відповідно до вимог ст.52 КпШС, та враховуючи приписи ст.56 КпШС щодо спливу строку давності для звернення до суду з відповідним позовом, в задоволенні позову про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. 52, 54, 56 КпШС, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.М. Іванова

Повний текст рішення складено 08.09.2015 р.