Ухвала суду № 49835727, 07.09.2015, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2008/14-к

Провадження № 1-кп/263/19/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Домановій І.Ф., за участю прокурора Балджи О.М., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, під час розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 розглядається кримінальне провадження щодо обвинувачення його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України.

Згідно обвинувального акту, що надійшов на адресу Жовтневого районного суду м.Маріуполя 04.03.2014 року, 28.10.2013 року приблизно о 18 год., ОСОБА_2, навмисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло, шляхом пошкодження віконного скла проник у приміщення квартири №75 будинку №34, розташованого по вул. 9 Авіадівізії в Жовтневому районі м.Маріуполя, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_4 на загальну суму 650 гривень, заподіявши потерпілій матеріальний збиток, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Він же, 06.12.2013 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, навмисно, повторно, керуючись корисливими мотивами, переслідуючи мету таємного викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням в житло, шляхом пошкодження віконного скла проник у приміщення квартири №110 будинку №22, розташованого по вул. 60 років СРСР в Жовтневому районі м.Маріуполя, звідки таємно викрав майно, що належить ОСОБА_3 на загальну суму 28550 гривень, заподіявши потерпілому матеріальний збиток, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 11.01.2014 року відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 11.03.2014 року включно, визначений розмір застави в сумі 60900 грн. У разі внесення суми застави на ОСОБА_2 покладені наступні обовязки: не відлучатися із м.Маріуполя без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Ухвалами суду від 11.03.2014 року, від 30.04.2014 року строк запобіжного заходу продовжено до 11.05.2014 року, до 11.07.2014 року відповідно, розмір застави не змінювався.

Застоводавець ОСОБА_5 відповідно до квитанції №1931.345.1 від 26.06.2014 року внесла заставу в сумі 60900,00 грн., внаслідок чого за довідкою про звільнення 26.06.2014 року обвинувачений ОСОБА_2 був звільнений з під варти.

За вимогами ст.202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у звязку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_2 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В подальшому у судові засідання, призначені на 04.07.2014 року, 14.07.2014 року, 05.08.2014 року, обвинувачений ОСОБА_2 не з`явився.

За клопотанням прокурора ухвалою Жовтневого районного суд м.Маріуполя від 05.08.2014 року обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено у розшук з наданням дозволу на його затримання для доставки до зали суду для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді застави на тримання під вартою, в обґрунтування клопотання пояснив, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, тривалий час ухиляється від явки до суду, порушив зобовязання, покладені на нього ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу, тому раніше обраний запобіжний захід застава, є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, оскільки ОСОБА_2 має тяжке захворювання, та на теперішній час не існує нових обставин після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.

Потерпілий щодо вирішення клопотання прокурора покладався на розсуд суду, зазначивши, що по теперішній час завдана матеріальна шкода не відшкодована.

Відповідно до ст.183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України передбачено обмежений перелік підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину.

Згідно зі ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є : 1) особисте зобов'язання, 2) особисте поручительство; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є спосіб забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього зобов'язань, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вирішуючи питання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з застави на тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_2, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого, за яке санкцією статті КК передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років, для запобігання ризиків, передбачених ст. 177 ч. 1 КПК України, а саме: запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу та вважає необхідним змінити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто по 7 листопада 2015 року.

У даному випадку суд не визначає розміру застави, оскільки у кримінальному провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 178, 181, 193, 331, 371-372 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Змінити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.3 КК України, міру запобіжного заходу із застави на тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області строком на 60 днів до 07 листопада 2015 року, взявши його під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з дня затримання 07.09.2015 року.

Строк дії ухвали - до 07.11.2015 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: П.І. Папаценко