Рішення № 49827568, 02.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015Справа №910/17399/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ»

про стягнення 247 906,59 грн.

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Левченко В.І.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» про стягнення 189 145,08 грн. основного боргу, 34 843,10 грн. інфляційної складової боргу, 1 760,04 грн. трьох відсотків річних та 22 158,38 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 340149 від 23.01.2013 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього за період з 01.12.2014 р. до 01.04.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/17399/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник позивача в судовому засіданні 12.08.2015 р. надав оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні, та документи для долучення до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору в даній справі, у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання, не виконанням ним вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 12.08.2015 р. розгляд справи відклав на 02.09.2015 р.; повторно зобов'язав сторін виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у даній справі в частині невиконаних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2015 р. надав суду документи для доручення до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги повторно підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2015 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду в даній справі не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 02.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» (абонент) був укладений договір на постачання електричної енергії № 340149 від 23.01.2013 р., відповідно умов якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договром.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 2.1. договору № 340149 від 23.01.2013 р., при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (Закон України від 09.07.2010 р. № 2479-VI), Положенням про Держнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

За умовами п. 2.2.1. договору № 340149 від 23.01.2013 р., енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. п. 2.3.1. та 2.3.2. договору № 340149 від 23.01.2013 р., абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно з п. 5.1. договору № 340149 від 23.01.2013 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом за приладами обліку.

У відповідності до п. 1. додатку № 4 до договору № 340149 від 23.01.2013 р., розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі.

Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з Законом України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (п. 2 додатку № 4 до договору № 340149 від 23.01.2013 р.).

Згідно з п. 3 додатку № 4 до договору № 340149 від 23.01.2013 р., в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У відповідності до п. 5 додатку № 4 до договору № 340149 від 23.01.2013 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у районі тепло збуту № 1 за адресою: вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел. 287 77 64

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РТ);

- акт виконаних робіт;

- податкову накладну отримує за адресою: вул. Мельникова, 31.

Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (п. 7 додатку № 4 до договору № 340149 від 23.01.2013 р.).

Термін дії договору № 340149 від 23.01.2013 р. було продовжено сторонами до 15.04.2015 р.

Позивач пояснив суду, що взяті ним зобов'язання щодо постачання електроенергії за вищезазначеним договором було виконано належним чином. За період з 01.12.2014 р. до 01.04.2015 р. відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 219 721,34 грн.

З урахуванням переплати станом на грудень 2014 р. в розмірі 30 576,26 грн., заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію станом на 01.04.2015 р. становить 189 145,08 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПАТ «Київенерго» надало суду належним чином засвідчені копії облікових карток відповідача за спірний період.

За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» про стягнення 189 145,08 грн. основного боргу, 34 843,10 грн. інфляційної складової боргу, 1 760,04 грн. трьох відсотків річних та 22 158,38 грн. пені, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 340149 від 23.01.2013 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього за період з 01.12.2014 р. до 01.04.2015 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо постачання теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором на постачання теплової енергії в гарячій воді № 340149 від 23.01.2013 р. строк оплату за спожиту теплову енергію не здійснив неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень та належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 189 145,08 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» 189 145,08 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 340149 від 23.01.2013 р., за період з 01.12.2014 р. до 01.04.2015 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 34 843,10 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 р. до березня 2015 р. та 1 760,04 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2014 р. до березня 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 340149 від 23.01.2013 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 340149 від 23.01.2013 р., на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 34 843,10 грн. інфляційних втрат за період з січня 2015 р. до березня 2015 р. та 1 760,04 грн. трьох відсотків річних за період з грудня 2014 р. до березня 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 340149 від 23.01.2013 р.

ПАТ «Київенерго» просить стягнути з відповідача 22 158,38 грн. пені за порушення грошового зобов'язання за договором № 340149 від 23.01.2013 р. за період з грудня 2014 р. до березня 2015 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України (п. 7 додатку № 4 до договору № 340149 від 23.01.2013 р.).

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, нарахована відповідачу пеня з грудня 2014 р. до березня 2015 р. становить 22 158,38 грн. за порушення грошового зобов'язання за договором № 340149 від 23.01.2013 р.

Таким чином позов ПАТ «Київенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Судом було встановлено, що при подачі позовної заяви ПАТ «Київенерго» згідно з платіжними дорученнями № 2111607171 від 09.06.2015 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., № 2111607259 від 09.06.2015 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. та № 2111603439 від 03.06.2015 р. було сплачено судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. Всього - 5 481,00 грн.

Законом України N 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який вступив в силу з 01.11.2011 р., встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється на рівні одного розміру мінімальної заробітної плати.

За приписами ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України» встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі з 1 січня - 1218,00 гривень.

Відповідно до ціни позову у справі № 910/17399/15 позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 958,13 грн.

У відповідності до Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

За таких обставин зайво сплачений судовий збір у розмірі 522,87 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 551, 614, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України; ст. ст. 193, 232, 233, 275 Господарського кодексу України; ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ ЯПИ» (03150, м. Київ, вулиця Димитрова, 5, Літ. 10-А, код ЄДРПОУ 35573003) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 189 145 (сто вісімдесят дев'ять тисяч сто сорок п'ять) грн. 08 коп. основного боргу, 1 760 (одна тисяча сімсот шістдесят) грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 34 843 (тридцять чотири тисячі вісімсот сорок три) грн. 10 коп. інфляційних втрат, 22 158 (двадцять дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 38 коп. пені та 4 958 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 13 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі даного рішення повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 522 (п'ятсот двадцять дві) грн. 87 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2111607171 від 09.06.2015 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачений.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 07.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина