Постанова № 49826248, 03.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа№ 911/1044/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Грищенко О.М. - за дов.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь»

на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015

у справі № 911/1044/15 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь»

про стягнення 106 881, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог; том 1, а.с. 86-95) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» (далі, відповідач-2) про стягнення 106 881, 49 грн., витрати на сплату адвокатських послуг в розмірі 5000 грн., а також стягнути з відповідачів солідарно витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/1044/15 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Присуджено до солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» 10 000,00 грн. штрафу.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»:

- 96 881, грн. штрафу,

- 1 936, 98 грн. судового збору,

- 609,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»:

- 200,00грн. судового збору,

- 609,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/1044/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що судом були порушені процесуальні норми при розгляді справи. Скаржник наголошує на тому, що не отримував ухвалу про порушення провадження у справі № 911/1044/15 та про існування спору дізнався лише у квітні 2015 року.

Також, відповідач-2 наголосив на тому, що він не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, а тому був позбавлений можливості надати письмовий відзив на заявлений позов. Крім того, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому у задоволенні заяви про перенесення судового засідання на іншу дату, що призвело до порушення його прав та інтересів.

Водночас, скаржник наголосив на тому, фактично відповідачем-2 виконані всі грошові зобов'язання за спірним договором, а також виконані всі судові рішення про стягнення з нього коштів на виконання цього договору, що підтверджується доданими до апеляційної карги платіжними документами.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» у справі № 911/1044/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 21.07.2015.

10.07.2015 від представника позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких останній просив суд рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/1044/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, а судді Тищенко А.І. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1044/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А, Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А, Федорчук Р.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 21.07.2015.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 розгляд справи відкладено на 03.09.2015.

У зв'язку із перебуванням суддів Іоннікової І.А. та Федорчука Р.В. у відпустці, та у зв'язку з виходом суддів Тищенко А.І. та Отрюха Б.В. із відпустки, які входять до постійного складу судової колегії, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 розгляд справи № 911/1044/15 вирішено здійснити у наступному складі суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І. та розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 03.09.2015.

Представники відповідачів у судове засідання 03.09.2015 знову не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1, а.с. 210, 211, 229, 230).

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також те, що суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як підтверджується матеріалами справи, 03.04.2009 між ТОВ «Корпорація Агросинтез» (постачальник) та ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» (покупець) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК030409/3 (далі, Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби захисту рослин, а покупець зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

03.04.2009, 22.05.2009, 29.07.2009 та 01.09.2009 між сторонами були підписані специфікації № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору на загальну суму 352 492,46 грн., якими визначено перелік товару, порядок та строки його оплати.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого продавцем товару загальною вартістю 352 492,46 грн., 02.03.2010 ТОВ «Корпорація Агросинтез» звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 130 354,90 грн. заборгованості за Договором, 109 606,44 грн. штрафу, 4 867,79 грн. індексації товару, 11 959,80 грн. пені, 6 000,42 грн. інфляційних втрат та 119 598,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 у справі № 18/84-10 позов ТОВ «Корпорація Агросинтез» задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» на користь ТОВ «Корпорація Агросинтез» 130 354,90 грн. заборгованості за Договором, 109 606,44 грн. штрафу, 4 867,79 грн. індексації товару, 11 959,80 грн. пені, 5 624,45 грн. інфляційних втрат, 119 598,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 4 055,87 грн. судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.10.2010 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 у справі № 18/84-10 скасовано в частині стягнення штрафу та змінено в частині суми основного боргу, а також здійснено новий розподіл судових витрат. Стягнуто з ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» на користь ТОВ «Корпорація Агросинтез» 53 354,90 грн. заборгованості за договором, 4 867,79 грн. індексації товару, 11 959,80 грн. пені, 5 624,45 грн. інфляційних втрат, 119 598,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2 074,77 грн. судових витрат.

Як підтверджується матеріалами справи, 15.11.2012 між ТОВ «Корпорація «Агросинтез» та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено угоду № 15-11/12-48 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку статей 512-519 Цивільного кодексу України), відповідно до умов якої первісний кредитор (ТОВ «Корпорація «Агросинтез») відступило новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») право вимоги виконання ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими коштами, 3% річних, інфляційних витрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК030409/3 від 03.04.2009, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем-2 грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК030409/3 від 03.04.2009.

Також, 21.11.2012 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки № 21-11-2012-26 (далі, Договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК030409/3 від 03.04.2009 та угоди, передбаченої статтею 2 цього договору.

Пунктом 4.1. Договору поруки передбачено, що у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 512, статті 514, частини 1 статті 553, частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи те, що ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» в порушення договірних зобов'язань провів остаточні розрахунки за поставлений товар з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши: 50 000,00 грн. 13.07.2009, 40 000,00 грн. 17.08.2009, 10 000,00 грн. 27.08.2009, 10 000,00 грн. 09.09.2009, 15 000,00 грн. 16.09.2009, 40 000,00 грн. 22.09.2009, 50 000,00 грн. 29.09.2009, 10 000,00 грн. 30.10.2009, 10 000,00 грн. 15.12.2009, 30 000,00 грн. 11.06.2010, 10 000,00 грн. 16.06.2010, 17 000,00 грн. 23.06.2010, 10 000,00 грн. 30.06.2010, 10 000,00 грн. 05.07.2010, 10 000,00 грн. 29.07.2010, 10 000,00 грн. 08.09.2010, 20 496,46 грн. 22.09.2010, 34 000,00 грн. 23.09.2010, 25.12.2014 ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», як новий кредитор, звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Агро-Дніпро-Нікополь» та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» про стягнення 46 842,96 грн., з яких: 724,95 грн. штрафу, 3 578,19 грн. пені, 619,53 грн. 3% річних, 1 481,37 грн. інфляційних втрат, 38 438,92 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами з відповідача-2 та 2 000,00 грн. штрафу солідарно з обох відповідачів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.03.2015 у справі №911/5566/14 позовні вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволені у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог у справі № 911/1044/15 позивач зазначив, що відповідач-2, як покупець за договором № ТК030409/3 від 03.04.2009 свої договірні зобов'язання в частині своєчасного проведення грошових розрахунків належним чином не виконав, допустивши порушення строків оплати вартості товару, поставленого за специфікацією № 1 на 250 днів, а за специфікацією № 4 на 305 днів, а тому позивач, як новий кредитор за договором, просив суд стягнути 106 881,49 грн. штрафу, з яких: 96 881,49 грн. з відповідача-2 та 10 000,00 грн. солідарно з обох відповідачів, з підстав статті 230 Господарського кодексу України та пункту 8.2.3. договору, із розрахунку 30% від вартості договору (365 354,80 грн.) за кожен випадок порушення строків, що становить 219 212,88 грн., за вирахуванням сум штрафу, які були предметом позовних вимог у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 18/84-10 (109 606,44 грн.) та справі Господарського суду Київської області № 911/5566/14 (2 724,95 грн.).

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у відповідності до змісту специфікацій № 1-4 до Договору:

- остаточні розрахунки за товар, поставлений за специфікацією № 1 від 03.04.2009 на суму 171 099,70 грн. мають бути проведені не пізніше 20.11.2009;

- остаточні розрахунки за товар, поставлений за специфікацією № 2 від 03.04.2009 на суму 45 617,76 грн. мають бути проведені не пізніше 20.11.2009;

- остаточні розрахунки за товар, поставлений за специфікацією № 3 від 29.07.2009 на суму 217 429,82 грн. мають бути проведені не пізніше 20.09.2009;

- остаточні розрахунки за товар, поставлений за специфікацією № 4 від 01.09.2009 на суму 35 292,48 грн. мають бути проведені не пізніше 20.11.2009.

Таким чином, отримання відповідачем-2 товару за Договором загальною вартістю 352 492,46 грн., у відповідності до вимог вказаного правочину, породжує в останнього обов'язок щодо оплати вартості такого товару у повному обсязі та у погоджені сторонами строки.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, як проведення відповідачем-2 розрахунків за Договором у період з 13.07.2009 по 23.09.2010, так і порушення останнім погоджених сторонами строків оплати поставленого товару встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2010 у справі № 18/84-10, рішенням Господарського суду Київської області від 24.07.2013 у справі № 911/2014/13, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2014 у справі № 916/776/14, рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2014 у справі № 911/4379/14, рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/5566/14, а тому, в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає доведенню повторно.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що в порушення наведених законодавчих та договірних положень відповідач-2 вартість поставленого за Договором товару оплатив з порушенням погоджених сторонами строків, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача, як нового кредитора, про стягнення з відповідача-2, як боржника, та відповідача-1, як поручителя, штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 - 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 8.2.3. та 2.3. Договору передбачено, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Згідно з частиною 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3.1. Договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 10 000,00 грн.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що розмір заявленого до стягнення штрафу відповідає вищезазначеним нормам закону та положенням Договору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 106 881,49 грн. штрафу за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару з підстав статті 230 Господарського кодексу України та пункту 8.2.3. Договору, з яких: 96 881,49 грн. з відповідача-2 та 10 000,00 грн. солідарно з обох відповідачів, підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та неспростована у встановленому порядку відповідачами.

Додані скаржником до апеляційної скарги копії платіжних доручень не спростовують вищезазначені обставини, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Поряд із цим, грошові зобов'язання є подільними, а норми матеріального права не позбавляють кредитора права заявляти вимоги про стягнення штрафних санкцій окремо від вимог про стягнення основного боргу.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просив суд солідарно стягнути з відповідачів 5 000,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Згідно пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Так, на підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 28-5/13, укладений 28.01.2013 між позивачем та адвокатом Грищенком О.М.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Грищенка О.М. № 3888 від 29.10.2009; копію акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) б/н від 05.03.2015 на суму 5 000,00 грн.; платіжне доручення позивача № 195 від 28.01.2013 про сплату Грищенку О.М. 5 000,00 грн. у якості оплати послуг за договором № 28-5/13 від 28.01.2013.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно частини 5 статті 49 Господарського процесуального України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002).

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» від 14.12.2007, за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідачів витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 218,00 грн. у рівних частинах.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки відповідач не отримував копії позовної заяви та додатків до неї, а тому був позбавлений можливості надати письмовий відзив на заявлений позов, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Так, позивачем до позовної заяви була додана квитанція з описом вкладення у цінний лист, якою підтверджується факт направлення на адресу відповідача-2 (53261, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, село Дмитрівка, вул. Леніна, 94) копії позовної заяви з доданими до неї документами. Водночас, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимоги до осіб, які звертаються з позовами до господарського суду, надавати докази отримання відповідачами копії позовної заяви з доданими документами, а містить обов'язок лише про направлення копії позовної заяви з доданими документами. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитись з матеріалами справи.

Посилання апелянта на те, що ним не отримувалась ухвала про порушення провадження у справі № 911/1044/15 спростовується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу-2 за адресою: 53261, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, село Дмитрівка, вул. Леніна, 94 (том 1, а.с. 3).

Таким чином, відповідач-2 у передбаченому законом порядку повідомлявся судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, розгляд справи відкладався для надання можливості відповідачу-2 реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це їх право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначені обставини, твердження відповідача-2 з приводу того, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено йому у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи, що призвело до порушення його прав та інтересів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки викладені у клопотанні обставини спростовуються наявними у матеріалах справи доказами

Також, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Дніпро-Нікополь» на рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/1044/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2015 у справі № 911/1044/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/1044/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко