Постанова № 49826236, 03.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р. Справа№ 910/10157/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Ашмінець І.В. - представник;

Від відповідача: Ярмоленко Є.В. - представник,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015

у справі № 910/10157/15 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз»

про стягнення 144 482,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» про стягнення за договором № 736/14 підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловини № 37 Західно-Солохівського газоконденсатного родовища 144 482, 44 грн, з яких: 35 642, 07 грн. пені, 3 818, 80 грн трьох процентів річних, 105 021, 57 грн інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем строків сплати за виконані роботи.

Разом з цим, відповідачем подано до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені, оскільки в період з вересня 2013 року по серпень 2014 року Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не включала природний газ, видобутий спільною діяльністю за договором № 3 від 10.06.2002, оператором якої є відповідач, до планового (розрахункового балансу) надходження та розподілу природного газу, у зв'язку з чим відповідач не міг реалізувати видобутий природний газ та оплатити послуги позивача. При цьому норми Податкового кодексу України зобов'язують платників податків в першу чергу направляти кошти на погашення саме податкового боргу та заробітної плати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» 35 642, 07 грн пені, 3 818, 80 грн трьох процентів річних, 105 021, 57 грн інфляційних, 2 889, 65 грн судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» 4 000, 00 грн пені та судовий збір у розмірі, відповідній сумі стягнення, в іншій частині позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 03.09.2015.

13.08.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 03.09.2015 з'явилися представники сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегією встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом 31.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» (виконавцем), Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» як оператором спільної діяльності між ПАТ «Укргазвидобування», ТОВ «Карпатигаз» та компанією «Місен Ентерпрайзіс АБ» за договором № 3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10.06.2002 (замовником) укладено договір № 736/14 підряду на виконання робіт з капітального ремонту свердловини № 37 Західно-Солохівського газоконденсатного родовища (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов'язувався виконати капітальний ремонт свердловини згідно з основними та додатковими планами робіт та кошторисів по даній свердловині, що є невід'ємною частиною Договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити вказану роботу.

Згідно з п. 3.2 Договору відповідач замовник повинен оплачувати фактичні витрати, понесені позивачем на підставі акту виконаних робіт (форма № 2) та довідки (форми № 3), що є підставою для розрахунків.

За приписами п. 3.5 Договору замовник зобов'язаний перерахувати виконавцю грошові кошти протягом 10-ти календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт.

Між сторонами підписано наступні акти здавання-приймання виконаних робіт по ремонту свердловини № 37 Західно-Солохівського газоконденсатного родовища, а саме: Акт № 1 від 30.11.2014 за листопад 2014 року на суму 1498675,55 грн (строк оплати: 10.12.2014, оплачено: 30.12.2014); Акт № 2 від 31.12.2014 за грудень 2014 року на суму 1795541,26 грн (строк оплати: 10.01.2015, оплачено: 21.01.2015 та 22.01.2015); Акт № 3 від 03.01.2015 за січень 2015 року на суму 141937,27 грн (строк оплати: 13.01.2014, оплачено: 22.01.2015).

Таким чином, замовником сплачено за виконані роботи з простроченням, проти чого відповідач не заперечує.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України вбачається, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Керуючись ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.4 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну та неповну оплату виконаних виконавцем робіт в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент несплати, від несвоєчасної суми, за кожен день прострочки.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з розрахунком, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 35 642, 07 грн пені.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Тобто, оцінюючи доводи відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Крім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення 105 021, 57 грн інфляційної складової боргу та 3 818, 80 грн. трьох процентів річних, відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви.

Заперечуючи на позовні вимоги в частині стягнення 3% та інфляційних втрат, відповідач зазначив, що хоча і з порушенням строків, встановлених Договором, повністю погашений основний борг перед позивачем.

Проте суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних та інфляційний втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наданий позивачем розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних втрат є правомірними та такими, що відповідають передбаченим законодавством порядку та умовам нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення 105 021, 57 грн інфляційної складової боргу та 3 818, 80 грн. трьох процентів річних, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, які давали б підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 у справі №910/10157/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/10157/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко