Постанова № 49823138, 04.02.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р. Справа №924/1264/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Яцюку В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 22.03.2013р. №14-66

від відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 14.10.2013р. №80-1;

ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 05.01.2014р. №22

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ та Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик", м.Старокостянтинів Хмельницької області

на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.11.2013р.

у справі № 924/1264/13 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик", м.Старокостянтинів Хмельницької області

про стягнення 536477,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.11.2013р. у справі №924/1264/13 частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради про стягнення 254911,12грн. основного боргу, 10206,19грн. інфляційних витрат, 11872,32грн. 3% річних, 59361,58грн. пені та 200125,83 грн. 7 % штрафу.

Стягнуто з комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 11872,32грн. 3% річних, 5845,27грн. інфляційних втрат, 29680,79грн. пені, 100062,92грн. штрафу, 5544,10грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову щодо стягнення 254911,12грн. основного боргу, 29680,79грн. пені, 100062,91грн. штрафу та 4360,92грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у стягненні 29680,79грн. пені та 100026,91грн. 7% штрафу та прийняти нове рішення у цій частині - про задоволення позовних вимог , а у решті - залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- при розгляді даної справи, суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобовязанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 ГК України;

- внаслідок неотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Наголошує, що єдиним джерелом часткової компенсації понесених позивачем втрат є стягнення з боржників пені у розмірах, передбачених умовами договорів. Акцентує увагу, що зменшення судом розміру пені спричиняє їхньому підприємству додаткові збитки та дозволяє відповідачу в подальшому безкарно порушувати договірні умови;

- згідно практики Вищого господарського суду України важкий фінансовий стан боржника не є винятковим випадком, у розумінні ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, та не може бути підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення;

- в оскаржуваному рішенні жодним чином не вмотивовано, не наведено та необґрунтовано в чому саме полягає винятковість обставин у даній справі. Відповідачем не надано жодних належних доказів щодо винятковості таких обставин, а тому вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 06 листопада 2013 року у справі №924/1264/13 є таким, що підлягає скасуванню в частинні зменшення пені та 7% штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач також звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- на момент подачі позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, оскільки основний борг було погашено за рахунок Державного бюджету України відповідно до нормативних документів про погашення заборгованості з різниці в тарифах та по пільгах і субсидіях;

- умови пункту 7.2. договору, зокрема, за порушення п.6.1. договору покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, суперечать Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно якого пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а нараховані позивачем штрафні санкції, на думку відповідача, явно перевищують розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня;

- згідно ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності;

- відповідно до норм ст.83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству однак, подане КП «Тепловик» клопотання про визнання недійсним п.7.2. Договору від 28 серпня 2012 року №12/51-ТЕ-34 судом безпідставно залишено без задоволення.

Комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради у письмовому відзиві №48 від 27.01.2014р. заперечило проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" повністю.

Разом з тим, представником відповідача 04.02.2014р. надано суду письмові пояснення, згідно яких останній наголошує, що погашення заборгованості перед позивачем, шляхом підписання договору №1196/517 від 17.12.2012р., спільних протокольних рішень №150 від 18.01.2013р. та №1203 від 13.06.2013р., є новацією договору від 28.08.2012р. №12/51-ТЕ-34, у розумінні ч.2 ст.604 Цивільного кодексу України, в частині порядку та способу виконання зобов`язання. Зазначає, що в результаті новації припинено первісне зобов`язання та виникло нове, яке містить умови про інший спосіб виконання.

Крім того, 04.02.2014р. представником позивача подано письмові заперечення на відзив КП «Тепловик», згідно даного заперечення позивач не погоджується з доводами відповідача щодо новації договору.

04 лютого 2014 року у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі товариства та заперечив проти вимог апеляційної скарги відповідача, вважаючи, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. У зв'язку із зазначеним, рішення господарського суду Хмельницької області від 06.11.2013р. у справі №924/1264/13 просить скасувати в частині відмови у стягненні 29680,79грн. пені та 100026,91грн. 7% штрафу та прийняти нове - про задоволення позовних вимог.

Представники відповідача - комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради - у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги підприємства та заперечили проти доводів апеляційної скарги позивача. Вважають, що оскаржене рішення слід скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 серпня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства «Тепловик» Старокостянтинівської міської ради (Покупець) укладено договір №12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. Договору, сторони передбачили, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Відповідно до п.2.1. Договору, продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 р. газ обсягом до 3929,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів: серпень - 192; вересень - 217 (загалом за ІІІ квартал 409); жовтень - 720; листопад - 1120; грудень - 1680 (загальною кількістю 3520).

Згідно пунктів 2.1.1. та 2.1.2. Договору, обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого сторонами планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (пункт 3.3. Договору).

В пункті 3.4. Договору сторони встановили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як передбачено пунктами 5.1., 5.2. Договору, ціна на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для Сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію (п.5.3. Договору).

Згідно пунктів 5.4., 5.5. Договору, реалізація газу теплопостачальним підприємствам (споживачам) за зазначеною у п.5.2. ціною здійснюється при умові наявності у них відповідної ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії та затверджених тарифів на відпуск теплової енергії. Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1 Договору, встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.3. Договору, в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу (п.7.2. Договору).

Згідно п.11.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З Договору вбачається, що останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору №12/51-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу від 28.08.2012р. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у вересні - грудні 2012р. передала, а комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради отримало природний газ для виробництва терлової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями на загальну суму 4042090,84грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012р. на суму 62693,66грн. (спожитий у вересні), від 30.11.2012р. на суму 570676,34грн. (спожитий у жовтні), від 30.11.2012р. на суму 1121456,79грн. (спожитий у листопаді), від 31.12.2012р. на суму 2287264,05грн. (спожитий у грудні) (а.с.22-25).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив частину отриманого природного газу 26.12.2012 року в сумі 1753826,79 грн., за рахунок субвенцій, отриманих в порядку ст.23 Закону України "Про Державний бюджет на 2012 рік", на підставі договору №1196/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування від 17.12.2012р., та 19.02.2013р. - в сумі 2033352,93грн., на підставі спільного протокольного рішення "Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 за природний газ та теплопостачання №150 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" від 18.01.2013р., що підтверджується платіжними дорученнями №12 від 26.12.2012р. на суму 1753826,79 грн., №1 від 22.01.2013р. на суму 2033352,93 грн. (а.с.38, 39).

Разом з тим, відповідачем 29.07.2013р., на підставі Спільного протокольного рішення "Про організацію взаєморозрахунків відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 за природний газ та теплопостачання №1203 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету" від 13.06.2013р., перераховано позивачу 254911,12грн. заборгованості за природний газ, отриманий згідно договору від 28.08.2012 року №12/51-ТЕ-34, що, в свою чергу, підтверджується платіжним дорученням №4 від 29.07.2013р. (а.с.40).

27.09.2013р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 254911,12грн. - основного боргу, 10206,19 грн. - інфляційних витрат, 11872,32 грн. - 3% річних, 59361,58 грн. - пені, 200125,83 грн. - 7 % штрафу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 11872,32грн. 3% річних, 5845,27грн. інфляційних втрат, 29680,79грн. пені, 100062,92грн. штрафу, 5544,10грн. витрат по оплаті судового збору. В решті позову щодо стягнення 254911,12грн. основного боргу, 29680,79грн. пені, 100062,91грн. штрафу та 4360,92грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

З аналізу обставин справи, судом апеляційної інстанції, встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо купівлі продажу, на підставі укладеного між ними договору №12/51-ТЕ-34 купівлі продажу природного газу від 28.08.2012р.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (п.1 ст.692 ЦК Українги).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2012р., 31.12.2012р.(а.с.22-25), підтверджується факт належного виконання ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" умов договору №12/51-ТЕ-34 від 28.08.2012р., зокрема останній поставив, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 4042090,84грн.

У пункті 6.1 Договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач здійснив оплату за отриманий природний газ в сумі 4042090,84грн., зокрема, перерахував позивачу 26.12.2012р. - 1753826,79грн., 19.02.2013р. - 2033352,93грн. та 29.07.2013р. - 254911,12грн. Дана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 38-40).

Отже, судовою колегією встановлено, що на момент звернення позивача з позовом до суду (27.09.2013р.) у відповідача перед позивачем не було заборгованості по оплаті природного газу, отриманого згідно договору №12/51-ТЕ-34 купівлі - продажу природного газу від 28.08.2012 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 254911,12грн. суми основного боргу.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі та у відповідності з вищенаведеним положенням чинного законодавства, перевіривши розрахунки позивача 3% річних від простроченої суми в розмірі 11872,32грн. та інфляційні в сумі 10206,19грн., судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано, з дотриманням норм чинного законодавства стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 11872,32грн. та 5845,27грн. інфляційних втрат, а у стягненні 4360,92 грн. інфляційних втрат правомірно відмовлено.

З розрахунку, поданого позивачем (а.с.14, 15), колегією суддів встановлено, що у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання, на підставі п.7.2. Договору, позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 200125,83грн. та пеню у розмірі 59361,58грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.3 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору сторони встановили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, правомірно нарахував відповідачу штраф у розмірі 200125,83грн. та пеню у розмірі 59361,58грн.

Твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі на рахунок того, що пеня та штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу нараховані позивачем з перевищенням граничного розміру, який передбачений Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не приймаються судом до уваги, оскільки розмір нарахованої позивачем пені є правильним, а вказаний закон не регулює питання нарахування штрафу.

Крім того, твердження відповідача про те, що судом першої інстанції безпідставно залишено без задоволення клопотання КП «Тепловик» про визнання п.7.2. Договору недійсним оцінюються судом критично, оскільки відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а штрафні санкції, нараховані позивачем згідно даного пункту, не суперечать нормам чинного законодавства.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача сум пені та штрафу місцевий суд застосував норми ст.233 Господарського кодексу України про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнув на користь позивача штраф у розмірі 100062,92 грн. та пеню у розмірі 29680,79грн.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.3.17.4 Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом за власним переконанням.

Провівши системний аналіз матеріалів справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що основна заборгованість комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради перед ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", на момент звернення останнього з позовом до суду, була сплачена в повному обсязі, що свідчить про виконання зобов`язання по оплаті отриманого газу відповідачем в добровільному порядку.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судовою колегією встановлено, що остання поставка газу вартістю 2287264,05 грн. позивачем відповідачу була здійснена 31 грудня 2012 року, що підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2012р. (а.с.25).

Як зазначено вище, оплата за отриманий газ була здійснена відповідачем 22 січня 2013р. на суму 2033352,93грн. а в повному обсязі - 29 липня 2013 року на суму 254911,12грн. (а.с.39, 40).

Крім того, матеріалами справи стверджується, що з Державного бюджету України відповідачу погашалася заборгованість з різниці в тарифах за теплову енергію та пільги і субсидії.

Згідно розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання, що надана комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик", затвердженого міським головою м. Старокостянтинова, з урахуванням прогнозу за вересень 2013р. така заборгованість складала 12278203,00 грн. (а.с.41).

Як вказувалося вище, сума боргу з різниці в тарифах за теплову енергію у розмірі 1753825,79 грн. сплачена за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до ст.23 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012р. №517 на підставі укладеного між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" договору №1196/517з від 17.12.2012р., а заборгованість в сумі 2033352,93 грн., 254911,12 грн. - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, на підставі спільних протокольних рішень, укладених між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Головним фінансовим управлінням Хмельницької облдержадміністрації, Комунальним підприємством по експлуатації теплового господарства "Тепловик" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" від 18.01.2013р. №150, від 13.06.2013р. №1203.

Враховуючи наведене, судова колегія вбачає, основна сума дебіторської заборгованості комунального підприємства "Тепловик" спричинена внаслідок несвоєчасного погашення заборгованості з різниці в тарифах та перерахування субвенцій з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій, що вплинуло на виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором від 28.08.2012р. №12/51-ТЕ-34, тобто мають місце виняткові обставини.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на постанови Вищого господарського суду України в аналогічних справах за 2009 - 2010 роки, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки зі змісту п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вбачається, що питання про зменшення неустойки (штрафу, пені) вирішується господарським судом в кожному окремому випадку з врахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, що також підтверджується практикою Вищого господарського суду України за 2012 рік, зокрема постановою від 31.10.2012р. у справі №2/20/2012/5003.

Крім того, рішенням господарського суду Хмельницької області у даній справі від 06.11.2013р. стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні збитки в сумі 5845,27 грн. та 3% річних в сумі 11872,32 грн., тим самим позивачу частково компенсовано його втрати в зв`язку з несвоєчасною оплатою газу відповідачем.

З огляду на норми ст.101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія не бере до уваги подані позивачем та відповідачем на підтвердження наявності збитків фінансові звіти станом на 30.06.2013р., за І півріччя 2013р., та за 2013р., відповідно, оскільки сторонами не доведено неможливість їх подання суду першої інстанції.

Отже, враховуючи наведене вище, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені та штрафу до суми 29680,79грн. та до суми 100062,92грн., відповідно.

Доводи відповідача щодо новації договору від 28.08.2012р. №12/51-ТЕ-34, у розумінні ч.2 ст.604 ЦК України, в частині порядку та способу виконання зобов`язання, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки погашення заборгованості шляхом підписання сторонами договору №1196/517з від 17.12.2012р. та спільних протокольних рішень від 18.01.2013р., від 13.06.2013р., за своєю правовою природою, не тягне за собою виконання зобов`язання в інший спосіб, так як погашення заборгованості здійснювалося відповідачем грошовими коштами, як і передбачено умовами Договору.

Решта доводів апеляційних скарг сторін спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи №924/1264/13 фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і обєктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскарженого рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при зверненні до суду з апеляційною скаргою комунальне підприємство по експлуатації теплового господарства "Тепловик" Старокостянтинівської міської ради сплатило судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а саме 5364,77грн. (згідно платіжних дорученнь №797 від 13.11.2013р. на суму 1474,61 та №862 від 02.12.2013р. на суму 3890,16грн.).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі.

З врахуванням того, що відповідач просив скасувати оскаржене рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову щодо стягнення з нього: 29680,79грн. пені, 100062,92грн. штрафу, 11872,32 грн. 3% річних та 5845,27 грн. інфляційних втрат, а всього: 147461,3 грн., враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір з даної суми становить 1474,61 грн.

З огляду на викладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне повернути скаржнику надлишково сплачену суму судового збору, що становить 3890,16грн..

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.11.2013р. у справі №924/1264/13 залишити без змін, а апеляційні скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ та Комунального підприємства по експлуатації теплового господарства "Тепловик", м.Старокостянтинів Хмельницької області - без задоволення.

2. Ухвалою суду повернути Комунальному підприємству по експлуатації теплового господарства "Тепловик", м.Старокостянтинів Хмельницької області надлишково сплачений згідно платіжного доручення №862 від 02.12.2013р. судовий збір в розмірі 3890 грн. 16 коп.

3. Справу №924/1264/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.