Постанова № 49822591, 03.09.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2015 р.Справа № 916/1121/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів: Разюк Г.П., Ліпчанської Н.В.

(склад колегії змінено відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.09.2015р.)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 01.08.2014р.

ОСОБА_2, за довіреністю від 02.01.2015р.

від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю від 05.01.2015р.

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року

у справі №916/1121/14

за позовом Приватного малого підприємства Лоцмен

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство Аквавінтекс

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_4

про стягнення 560513 грн.

В С Т А Н О В И В:

ПМП Лоцмен звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ Спільне підприємство Аквавінтекс про стягнення 560513 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року у справі №916/1121/14 (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 560513 грн. заборгованості та 11210 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_4 звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в повному обсязі, з посиланням при цьому на не повне зясування судом обставин справи, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

02.09.2014р. Одеським апеляційним господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_4, про що винесено відповідну ухвалу.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача (ТОВ Спільне підприємство Аквавінтекс) у судових засіданнях надав пояснення, відповідно до яких просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_4 без задоволення.

Представники позивача (ПМП Лоцмен) у судових засіданнях надали пояснення, відповідно до яких просять залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_4 без задоволення.

24.07.2015р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Вказане клопотання було задоволено, розгляд справи перенесено на 03.09.2015р. та винесено відповідну ухвалу суду.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін та третьої особи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 15.12.2011 року між ПМП Лоцмен (позивач, позикодавець) та ТОВ Спільне підприємство АКВАВІНТЕКС (відповідач, підприємство) було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № ФИН-01, за умовами якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобовязується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору поворотна фінансова допомога це сума грошових коштів в національній валюті України, що надійшла платнику податків у користування за цим договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій та є обовязковою до повернення у визначений договором строк.

За п.2.1 договору поворотна фінансова допомога надається у розмірі 560513 грн.

Згідно з п.3.1. договору поворотна фінансова допомога надається до 30 квітня 2012 р., тобто отримана підприємством від позикодавця сума поворотної фінансової допомоги повинна бути у повному обсязі повернута відповідачем позивачу до 30 квітня 2012р.

Пунктом 3.2. Договору № ФИН-01 від 15 грудня 2011 р. встановлено, що повернення грошових коштів проводиться на підставі даного договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача в установі банку.

Як стверджує позивач, на виконання п. 2.1 договору №ФИН-01 від 15 грудня 2011р. останній перерахував відповідачу поворотну фінансову допомогу в національній валюті України у розмірі 560513 грн. його на поточний рахунок, на підтвердження чого позивачем надано копії платіжних доручень №455 від 26.01.2012 р., №545 від 31.01.2012 р., №1116 від 17.02.2012 р. та від 30.01.2012р.

Повивач зазначає, що в обумовлений п. 3.1, 3.2 договору строк та порядок відповідач повернення поворотної фінансової допомоги не здійснив.

22.10.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію, вих. № 301, якою повідомив про необхідність сплати заборгованості.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПМП Лоцмен до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № ФИН-01 від 15 грудня 2011 р. за своєю правовою природою є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідач позовні вимоги ПМП Лоцмен визнає у повному обсязі, про що зазначає у своїй заяві про визнання позовних вимог (а.с. 66-68).

Водночас, третя особа на стороні відповідача стверджує, що фактично за договором № ФИН-01 від 15 грудня 2011 р. відповідач ніяких коштів не отримував, а надані позивачем копії з платіжних доручень не мають необхідних реквізитів, встановлених вимогами чинного законодавства, а отже не є належними та допустимими доказами факту перерахування за спірним договором грошових коштів на користь відповідача, з огляду на що, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ПМП Лоцмен у повному обсязі.

За ст.ст.32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки у колегії суддів виникли сумніви стосовно вказаних платіжних доручень №455 від 26.01.2012 р., №545 від 31.01.2012 р., №1116 від 17.02.2012 р. та від 30.01.2012р., Одеський апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 02.09.2014р. зобовязав сторін по справі надати до суду оригінали вищезазначених платіжних доручень для огляду.

У судовому засіданні 03.09.2015р. позивач надав колегії суддів звіти о дебетових та кредитних операціях, платіжні доручення №455 від 26.01.2012 р., №545 від 31.01.2012 р., №1116 від 17.02.2012 р. та від 30.01.2012р. (№503) засвідчені належним чином банківською установою, які за переконанням суду підтверджують факт перерахування спірних грошових коштів на заявлену у позові суму.

Окрім того, відповідач у судовому засіданні 03.09.2015р. визнав позовні вимоги ПМП «Лоцман» та підтвердив факт наявності заборгованості.

Окрім того, за ч.1 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи факт визнання як позивачем, так і відповідачем факту переведення спірних грошових коштів, приймаючи до уваги надані позивачем звіти о дебетових та кредитних операціях та платіжні доручення, які також підтверджують факт переведення грошових коштів, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що обставини справи, а саме переведення фінансової допомоги позивачем на користь відповідача у розмірі 560513 грн. на виконання умов договору № ФИН-01 від 15 грудня 2011 р., є встановленими та не потребують доказування.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження відсутності заборгованості за договором № ФИН-01 від 15 грудня 2011 р. у розмірі 560513 грн., або на підтвердження погашення відповідної заборгованості.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи скаржника, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржником не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ПМП «Лоцман» та скасування рішення місцевого господарського суду.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_4 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 28 квітня 2014 року у справі №916/1121/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_4 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8