Постанова № 49822571, 01.09.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа № 914/1862/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ; ідентифікаційний код 20077720) № 14/2-897 від 07.08.2015 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2015 року

у справі № 914/1862/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Жовкватеплоенерго, м. Жовква,

про стягнення пені та 3% річних

ціна позову: 16662,03 грн.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_3 - представник

від відповідача: ОСОБА_4 - представник

Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.07.2015р. у справі №914/1862/15 (суддя Фартушок Т.Б.) позовні вимоги задоволено частково; стягнено з КП Жовкватеплоенерго на користь ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 9 386,03грн. пені, 2 947,45грн. 3% річних; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено; відстрочено виконання рішення терміном на 5 місяців починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

ПАТ НАК Нафтогаз України» подано апеляційну скаргу №14/2-897 від 07.08.2015р., в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 4 269,16грн. пені та в частині, якою відстрочено виконання рішення терміном на 5 місяців, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили, прийняти в цих частинах нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 4 269,16грн. пені та відмовити відповідачу у наданні відстрочки виконання рішення, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Зокрема, скаржник посилається на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. Скаржник зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен був об»єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів обох сторін (а не лише відповідача), причини неналежного виконання або невиконання зобов»язання, невідповідності розміру нарахованої пені наслідкам порушення. Зменшення судом розміру пені спричиняє позивачу додаткові збитки та дозволяє відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Скаржник зазначає, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання, відповідно до умов договору позивач правомірно здійснив нарахування пені у розмірі 13 655,19грн. У відповідності до звіту про фінансові результати за 2014 року за невиконання зобов»язань контрагентами, в даному випадку так, як підприємство відповідача, чистий збиток компанії складає більше 60 мільярдів гривень.

Також, скаржник посилається на те, що здійснюючи покладене державою завдання з забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом, компанія діє у жорстких рамках затверджених тарифів на закупівлю та постачання природного газу споживачам.

Також, скаржник зазначає, що обгрунтовуючи рішення щодо відстрочення виконання рішення суду суд взяв до уваги лише фінансовий стан відповідача, який документально не підтверджений, оскільки до заяви боржника не додано документів на обгрунтування своєї позиції.

Отже, на думку скаржника, відсутні будь-які обставини, які б могли ускладнити або унеможливити виконання судового рішення та могли б бути підставами для надання судом розстрочки виконання рішення у даній справи. З установчих документів відповідача вбачається, що останній веде активну господарську діяльність, має достатні для сплати заборгованості кошти на своїх банківських рахунках та майно, на яке можна звернути стягнення для виконання рішення суду у строки, встановлені чинним законодавством.

Окрім того, скаржник зазначає, що ПАТ НАК Нафтогаз України як суб»єкт господарювання державного сектору економіки, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави.

КПЖовкватеплоенерго у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

31.01.2013р. між Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (правонаступником якої є позивач) (продавець) та КП Жовкватеплоенерго (покупець) укладено договір №13/3746-БО-21 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах договору. Газ, що передається за договором, використовуються покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2) (а.с.12-17).

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.01.2013р. газ обсягом до 303,1тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до п.3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Приписами п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.11.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2013р. і діє в частині поставки газу до 31.01.2013р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем протягом січня 2013 року поставлено відповідачу відповідно до підписаного та скріпленого відбитками печаток сторін акту приймання-передачі природного газу від 22.01.2014р. природний газ в обсязі 240,783тис.м.куб. на загальну суму 1 122 466,78грн. з ПДВ (а.с.18)

Відповідач визнав несвоєчасність оплати за поставлений у січні 2013 року природний газ, про що зазначив у клопотанні від 21.07.2015р. №508 (а.с.104-110).

Оскільки відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті поставленого природного газу у січні 2013 року виконав з порушенням встановленого договором строку виконання, за порушення строків виконання грошового зобовязання за договором позивачем було здійснено нарахування пені за період з 14.02.2013р. по 13.08.2013р., сума якої згідно розрахунку позивача, становить 13 655,19грн.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання зобовязання позивачем нараховано відповідачу 3% річних за період з 14.02.2013р. по 05.09.2013р. в розмірі 3 006,84грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача із позовними вимогами про стягнення 13 655,19грн. пені, 3% річних у розмірі 3 006,84грн.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України).

Згідно із ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті поставленого газу виконав із порушенням встановленого договором строку виконання.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами п. 7.2 договору встановлено, зокрема, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору, він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок суми пені та 3% річних та інфляційних правомірно прийшов до висновку, що такий позивачем проведено невірно, оскільки позивачем не враховано, що день часткової оплати боргу є днем, в якому сума боргу зменшилась на здійснену часткову оплату, а відтак, невірно розраховано періоди прострочення у відповідності до динаміки змін сум боргу.

Отже, враховуючи наведене, розмір пені за період з 14.02.2013р. по 13.08.2013р. складає 13 408,61грн.; розмір 3% річних за період з 14.02.2013р. по 04.09.2013р. становить 2 947,45грн.

З матеріалів справи вбачається, що у клопотанні від 21.07.2015р. №508 відповідач просить суд зменшити розмір неустойки до 50%.

В силу ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені) судова колегія бере до уваги наступне.

Як на підставу для зменшення пені відповідач посилається на важкий майновий стан, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про фінансові результати за 2013 та 2014 роки (а.с.115-116), невідповідність між вартістю виробленої (підприємством) теплової енергії та встановленими тарифами на теплопостачання для населення (які не компенсують витрат на виробництво), а також значне прострочення державою з погашення заборгованості шляхом надання субвенцій з Державного бюджету, - згідно з Порядком та умовами надання (у 2013 році та у 2014 році) субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (затверджено Постановами Кабінету Міністрів України № 167 від 20.03.2013р. та № 30 від 29.01.2014р.).

Також, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, про відсутність можливості вільного розпорядження власними коштами (що надходять від споживачів теплової енергії), які, згідно з Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014р.), перераховуються (із спеціального рахунку підприємства) безпосередньо уповноваженим банком (на рахунок позивача).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідач належить до державного сектору, є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, юридичною особою публічного права, яка створена органом влади з метою забезпечення безперервного постачання населенню, комунально-побутовим та іншим підприємствам, організаціям, установам теплової енергії, без мети отримання прибутку; не є фактичним споживачем газу, оскільки згідно п.1.2. договору газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, враховуючи, що несвоєчасна сплата виникла не з вини підприємства, так як наявні: невідповідність між вартістю виробленої (підприємством) теплової енергії та встановленими тарифами на теплопостачання для населення (які не компенсують витрат на виробництво), а також ступінь виконання зобов'язання, а саме те, що відповідачем було здійснено погашення основної суми боргу, період прострочення виконання зобов'язання, а також те, що додаткові збитки позивача покриваються також і стягненням з відповідача 3 % річних на загальну суму 3 006,84грн., дійшов висновку про необхідність зменшення розмір пені, яка заявлена до стягнення саме на 30% від заявленої суми, що становить 9 386,03грн.

Окрім того, суд враховує те, що ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як державне підприємство є обєктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також те, що майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що ні до матеріалів позовної заяви, ні в суді апеляційної інстанції позивач не подав обґрунтованого розрахунку та не підтвердив наявності фактично отриманих збитків внаслідок порушення відповідачем строків розрахунку за договором №13/3746-БО-21 від 31.01.2013р.

З матеріалів справи вбачається, що у клопотанні від 21.07.2015р. №508 відповідач просить суд відстрочити сплату заборгованості на 6 місяців.

Згідно із ст.124 Конституції Україні, судові рішення є обов»язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи.

Згідно із Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно із вимогами ст.121 ГПК України до заяви мають бути додані, зокрема, докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, зокрема, неможливості чи утруднення виконання рішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України у справі N 5-рп/2013 від 26.06.2013 року зазначено, що аналіз положень статей 116, 121 ГПК України і статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави вважати, що ухвала господарського суду про розстрочку виконання рішення спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу та є допоміжним процесуальним актом (документом) реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Така ухвала має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, і є обов'язковою для державної виконавчої служби при виконанні відповідного судового наказу у межах відкритого виконавчого провадження.

Окрім того, відповідно до положень Закону України "Про теплопостачання", "Правил користування тепловою енергією", які затверджені Постановою КМУ №1198 від 03.10.2007 року, на теплопостачальні організації покладено обовязок безперебійно постачати теплову енергію споживачам протягом опалювального сезону, а у зв'язку із неплатоспроможністю більшості споживачів теплової енергії, а особливо фізичних осіб, відсутністю коштів, підприємство боржника буде позбавлене можливості своєчасно ліквідовувати аварійні ситуації, проводити поточні ремонти теплових мереж та технічне обслуговування обладнання котелень і теплових пунктів.

Визначаючи термін розстрочення виконання рішення, судова колегія бере до уваги інтереси стягувача, подані обома сторонами докази і наведені аргументи щодо поточного фінансового стану боржника та доводи заявника про можливість його покращення, охоронюване законом право стягувача на ефективний судовий захист, а також матеріальні інтереси обох сторін.

Враховуючи наведене, в тому числі те, що станом на 01.07.2015р. виникла переплата за спожитий у 2015р. газ перед позивачем у сумі 491 660,38грн.; беручи до уваги результати фінансово-господарської діяльності відповідача (згідно поданих ним звітів); враховуючи також збитковість тарифів, згідно яких відповідач надає послуги, та несвоєчасність компенсації державою різниці у тарифах відповідачу, судова колегія прийшла до висновку про правомірність висновку суду щодо відстрочення виконання рішення суду частково терміном на 5 місяців, що забезпечить реальне виконання рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом розміру пені на 30% та відстрочення рішення суду на 5 місяців не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 28.07.2015р. у справі №914/1862/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.09.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.