Постанова № 49822539, 02.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2015 р. Справа№ 910/7883/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Демиденко К.А.

за участю представників:

від позивача: Журавльов О.С. - представник за довіреністю від 13.05.2015 року;

від відповідача: Безверха А.П. - представник за довіреністю від 10.04.2015 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року

у справі № 910/7883/15-г (Грєхова О.А.)

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал Груп»

про стягнення 189 478, 11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Груп" про стягнення 189 478, 11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору, не виконав взяті на себе зобов'язання в частині оплати за товар, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, що зумовило нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7883/15-г позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 122 126, 21 грн. основного боргу, 15 458, 17 грн. пені, 772, 91 грн. - 3% річних та 32 133, 85 грн. збитків від інфляції.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати в частині відмовлення позивачу пені у сумі 6 699, 46 грн., 514, 82 грн. - 3% річних та 11 772, 69 грн. збитків від інфляції та прийняти нове, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 24.01.2015 року на адресу відповідача був направлений рахунок-фактура № КВ-0000156 від 22.01.2015 року, а тому прострочення сплати рахунку починається з 04.02.2015 року.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" по справі № 910/7883/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, справу № 910/7883/15-г передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 року апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Шевченко Е.О. та призначено до розгляду на 08.07.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року в зв'язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя: Дідиченко М.А., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2015 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.07.2015 року заперечував доводи апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 08.07.2015 року оголошена перерва до 02.09.2015 року.

Представники сторін у судовому засіданні 02.09.2015 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2012 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (нова назва - Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна") (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" (надалі - покупець) укладено договір №КІ209002364/12/2021, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в обсязі, розрахованому виходячи з добового ліміту карти (покупця), а покупець прийняти і оплатити товар (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.3. договору асортимент і кількість товару, що підлягає передачі за даним договором, визначається покупцем самостійно в рамках добових лімітів з урахуванням здійсненої покупцем попередньої оплати вартості товару.

Оплата товару здійснюється покупцем на умовах 100% передплати. Сторони допускають, що в ході виконання даного договору, постачальник має право здійснити відпуск товару за відсутності передплати. При цьому покупець зобов'язується здійснювати оплату придбаного товару не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку на його оплату (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Згідно з п. 5.3. договору загальна кількість товару, що передається у власність покупця в рамках і на підставі цього договору, визначається виходячи з кількості товару, фактично переданого у власність постачальником покупцю протягом строку дії цього договору, і відображених сторонами в актах вибірки (інформаційних звітах), складених на підставі даних термінальних і фіскальних чеків, а у окремих випадках в спеціальних відомостях.

Відповідно до п.п 5.4., 5.5. договору право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС, а підтвердженням отримання покупцем товару на АЗС є видача покупцю термінального і фіскального чеків.

В подальшому, 01.06.2013 року між Підприємством з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" (нова назва - Підприємство з іноземними інвестиціями "АМІК Україна") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" (покупець) укладено додаткову угоду до договору №КІ209002364/12/2021, відповідно до умов якої покупець зобов'язується перераховувати на поточний рахунок постачальника в оплату за товар щомісячно (з 01 по 30/31 число) одним або кількома платежами суму грошових коштів в розмірі від 400000,00 грн. (п. 1 додаткової угоди).

У свою чергу постачальник в п. 2 додаткової угоди зобов'язується здійснити відпуск товару зі знижкою в розмірі 0,60 грн. на один літр товару, що придбавається з використанням паливних карт. Відпуск товару зі знижкою здійснюється на автозаправних станціях, перелік яких визначений на сайті http://lukoil.ua/rus/business/corporate/2013-03/01/1. В розмірі 0,10 грн. на один літр товару, що придбавається з використанням паливних карт, на автозаправних станціях, перелік яких визначений в додатку №2 до додаткової угоди від 23.10.2012.

В разі порушення покупцем п. 1 даної додаткової угоди, що виражатиметься в перерахуванні на поточний рахунок постачальника грошової суми меншої ніж 400001,00 грн., постачальник має право, починаючи з 1 числа місяця, наступного за звітним, здійснити заблокування всіх або частини паливних карт, за допомогою яких здійснюється відпуск товару зі знижкою (п. 4 додаткової угоди).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу визначений договором товар та 24.01.2015 року направив акт вибірки (інформаційний звіт) за грудень 2014 року з рахунком-фактурою № КВ-0000156 від 22.01.2015 року на суму 223 705, 08 грн. з ПДВ.

В якості доказу надіслання відповідачу акту вибірки (інформаційного звіту) за грудень 2014 року з рахунком-фактурою №КВ-0000156 від 22.01.2015 та актом звірки станом на 20.01.2015, позивач надав суду опис вкладень в поштовий конверт, касовий чек та витяг з пошукової системи відстеження пересилання поштових відправлень ДП "Укрпошта" з записом про вручення 30.01.2015 року.

При цьому, з акту вибірки за грудень 2014 року вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 168 341, 94 грн., натомість, рахунок-фактура № КВ-0000156 виставлена на суму 223 705, 08 грн.

Вподальшому, 21.02.2015 року відповідач направив позивачу акт вибірки (інформаційний звіт) за січень 2015 року з урахуванням наданої знижки у сумі 1 578, 87 грн. та з рахунком-фактурою №КВ-0000373 від 20.02.2015 на суму 222126,21 грн. з ПДВ.

В якості доказу надіслання відповідачу акту вибірки (інформаційного звіту) за січень 2015 року з рахунком-фактурою №КВ-0000373 від 20.02.2015 та актом звірки станом на 20.02.2015, позивач надав суду опис вкладень в поштовий конверт, касовий чек та витяг з пошукової системи відстеження пересилання поштових відправлень ДП "Укрпошта" з записом про вручення 03.03.2015.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що направлення рахунку-фактури № КВ-0000373 від 20.02.2015 року є підтвердженням розміру заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 222 126, 21 грн. та наданням позивачу знижки на суму 1 578, 87 грн., а отже, вказаний рахунок приймається судом у якості остаточної вимоги позивача щодо оплати за поставлений товар.

Як зазначалося вище, покупець зобов'язується здійснювати оплату придбаного товару не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання від постачальника рахунку на його оплату (п. 3.2. договору).

Беручи до уваги зазначене, та враховуючи, що відповідач отримав рахунок-фактуру № КВ-0000373, 03.03.2015 року, останній повинен був оплатити його у строк до 05.03.2015 року.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, належним чином не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 222 126, 21 грн.

Водночас, 02.03.2015 року сторони підписали Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" є боржником, а Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" є кредитором за договором №КІ209002364/12/2021 від 24.10.2012 на суму 222 126, 21 грн. Підприємство з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна" є боржником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал груп" є кредитором за договором №673/12/1 761 від 30.10.2012 на суму 100000,00 грн. (п.п. 2.3. угоди).

За змістом п.п. 4, 5 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог розмір взаємних вимог, що погашаються по вищезазначеним документам, складає 100 000,00 грн. та з моменту вступу в силу даної угоди сторони не мають одна до одної будь-яких взаємних претензій і частині розміру зобов'язань, які зараховані даною угодою.

Дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами (п. 6 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог).

Таким чином, у відповідача існує борг перед позивачем за договором №КІ209002364/12/2021 від 24.10.2012 у сумі 122 126, 21 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у сумі 122 126, 21 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 22 157, 63 грн., збитки від інфляції у сумі 43 906, 54 грн. та 3% річних у розмірі 1 287, 73 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4. договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати товару, передбачених п. 3.2. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення від вартості несплаченого товару за даним договором.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, з урахуванням того, що прострочення заборгованості починається з 06.03.2015, а не з 04.02.2015, як зазначає позивач.

Беручи до уваги зазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у сумі 15 458, 17 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позові вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції частково у сумі 772, 91 грн. та 32 133, 85 грн. відповідно.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7883/15-г відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2015 року у справі № 910/7883/15-г - без змін.

3. Матеріали справи № 910/7883/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко