Постанова № 49822467, 02.09.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.09.2015 справа №905/3191/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі: Трегубової Т.Ю.від позивача:ОСОБА_4 представник за довіреністю №85/16 від 12.08.2015 р.від відповідача:не зявились Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької областівід11.06.2014 року у справі№905/3191/14 (суддя Кротінова О.В.)за позовомДочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київдо відповідача ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецької області простягнення 1 266 542,30 грн.ВСТАНОВИВ:

У 2014р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь. Донецької області про стягнення 1 266 542 (один мільйон двісті шістдесят шість тисяч пятсот сорок дві) грн. 30 коп. (а.с. 11-14).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецької області, про стягнення 1 266 542,30 грн. у тому числі 907 108,49 грн. інфляційних витрат та 359 433,91 грн. 3% річних відмовлено у повному обсязі. (а.с. 27-29).

Позивач, Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 11.06.14 р. не погодився, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд: скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2015 року у справі №905/3191/14; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК «Газ України» задовольнити повністю.

14.05.2015 р. були керівником апарату господарського суду були направлені за підсудністю матеріали заяви Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про відновлення втраченої справи №905/3191/14 для подальшого направлення матеріалів справи до Харківського апеляційного господарського суду (а.с.138).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.06.2015 р. будо прийняту заяву Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про відновлення втраченої справи №905/3191/14 за позовом ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача, ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецької області про стягнення 1 266 542,30 грн. з метою подальшого направлення апеляційної скарги ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2014 р. у справі №905/3191/14 до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до апеляційного провадження та направлення справи №905/3191/14 за апеляційною скаргою ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2014 р. у справі №905/3191/14 до Харківського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до апеляційного провадження, до свого провадження.

Заяву ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ №31/13-1277 від 02.04.2015 р. задоволено частково.

Відновлено втрачено справу №905/3191/14 за позовом ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ до відповідача, ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецької області, про стягнення 1 266 542,30 грн., у тому числі 907 108,49 грн. інфляційних витрат та 359 433,81 грн. 3% річних, частково.

У задоволення решти вимог ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, за заявою №31/13-1277 від 02.04.2015 р. відмовлено.

Матеріали відновленої справи №905/3191/14 із апеляційною скаргою ДК «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ №31/10-4289 від 26.06.2014 р. направлено до Донецького апеляційного господарського суду.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Ломовцева Н.В., Попков Д.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.06.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 10.08.2015р. о 11.45. год.

Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року у звязку з находженням у відпустці визначеного за результатами автоматичного розподілу справи №905/3191/14 члена колегії суддів - судді Ломовцевої Н.В. та наявністю у складі постійно діючої колегії №2 другої судової палати іншого судді, керуючись ч. 5 ст. 26 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 10.1 Засад використання автоматичної системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів від 23.06.2015 р. з метою забезпечення подальшого розгляду справи, замінено відсутнього суддю Ломовцеву Н.В. з розгляду апеляційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2014 року у справі №905/3191/14 на суддю другої судової палати - ОСОБА_2

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні 31.08.2015 р. просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

02.09.2015 року представник відповідача у судове засідання не зявся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-30/3376/15 від 26.08.2015р., але 31.08.2015 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надав клопотання, в якому просив суд розглянути справу №905/3191/14 у відсутності представника ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа», м. Маріуполь, Донецької області.

Суд розглянув вищезазначене клопотання та дійшов висновку про його задоволення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 907 108,49 грн. інфляційних витрат та 359 433,81 грн. 3% річних.

Підставою таких вимог визначено невиконання у повному обсязі відповідачем рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. по справі №7/430, яким стягнуто на користь позивача 12 992 988,69 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ, 815 167,22 грн. пені, 681 626,85 грн. інфляційних витрат, 251 355,57 грн. 3% річних, 56 460,00 грн. судового збору, що разом становить 14 797 598,33 грн.

За розрахунком позивача інфляційні витрати нараховані за період з 02.2012р. по 03.2014р. з урахуванням здійснених відповідачем оплат (56 460,00 грн., 350 000,00 грн., 2 230 927,23 грн., 300 000,00 грн. та 286,75 грн.) виходячи з суми у розмірі 14 797 885,08грн.

В частині 3% річних за період з 28.01.2012р. по 29.04.2013р. застосовано аналогічний розрахунок та базою нарахування визначена сума 14 797 885,08 грн. з подальшим відрахуванням від неї здійснених відповідачем оплат у відповідних розмірах, згідно представленого суду розрахунку.

При цьому, позивач у позові зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України сум. Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних, з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Зі змісту викладеного вбачається, що сума в розмірі 14 797 885,08 грн. застосована як початкова база для нарахування 3% річних та інфляційних витрат за приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, та ця сума є загальним розміром вимог, задоволених рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. по справі №7/430.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи зі змісту резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. по справі №7/430, як було зазначено вище, суми стягнення за ним складаються з:

- суми основного боргу за поставлений природний газ - 12 992 988,69 грн.;

- пені - 815 167,22 грн.;

- інфляційних витрат - 681 626,85 грн.;

- 3% річних - 251 355,57 грн.;

- судового збору - 56 460,00 грн. і ці суми, є складовими розміру прийнятої позивачем бази для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

В той же час правова природа пені, 3% річних, інфляційних витрат та судового збору є зовсім іншою, ніж у розумінні ст.509 Цивільного кодексу України.

Отже, рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. по справі №7/430 на користь позивача було стягнуто пеню, 3% річних, інфляційні витрати та судовий збір, правова природа боргу зі сплати цих сум як штрафна санкція, 3% річних, інфляційні витрати та судовий збір, з прийняттям рішення не змінилась. Пеня, 3% річних, інфляційні витрати та судовий збір у грошове зобов'язання не перетворились, а тому відсутні підстави для застосування до таких правовідносин положеньст.625 Цивільного кодексу України.

Позивачем при розрахунку інфляційних витрат за період з 02.2012р. по 03.2014р. та 3% річних за період з 28.02.2012р. по 29.04.2013р. у даному випадку початково не вірно визначено базу для їх нарахування, включено разом із основним боргом суми стягнутих 3% річних, інфляційних витрат, пені та судового збору. Тому, у подальшому позивач здійснив перерахування розміру позовних вимог, за яким 844350,10 грн. складають 3% річних від прострочення оплати грошового зобовязання, 364 268,21 грн. сума, на яку збільшилось грошове зобовязання у вигляді основного боргу внаслідок інфляційних процесів.

За приписом ч. 5 ст. 11 ЦК України грошове зобовязання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобовязання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, як в даному випадку про стягнення боргу та штрафних санкцій, відповідальність за невиконання такого зобовязання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В силу ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобовязання, передбачених договором або законом, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Базою для нарахування інфляційних витрат та процентів річних є грошове зобовязання, виконання якого боржник прострочив.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення господарського суду Донецької області від 11.06.14р. по справі № 905/3191/14 не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ у справі № 905/3191/14 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.06.2014 р. - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково.

Стягнути з ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87543, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, м. Київ, код ЄДРПОУ 3131827) розмір інфляційних у сумі 364 268,21 грн., 3% річних у розмірі 844350,10 грн., судовий збір у розмірі 24 172,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87543, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, код ЄДРПОУ 33760279) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1, м. Київ, код ЄДРПОУ 3131827) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 12 086,25 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надрук. 5 прим.

1 - позивачу,

1- відповідачу,

1 - у справу,

1 - ДАГС;

1 - ГС Дон. обл.