Рішення № 49819256, 07.09.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2015 р. Справа № 918/903/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія"

до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів в сумі 10 695 грн. 13 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, дов № БП 861 від 03.08.2015 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 10 695,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

30.05.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 108 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар, що стверджується видатковими накладними, на загальну суму 8 733,72 грн.

Проте, всупереч умовам договору, відповідач поставлений товар не оплатив, таким чином сума боргу перед позивачем складає 8 733,72 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині проведення розрахунків нараховано 1 868,02 грн. пені та 93,39 грн. 3 % річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.193 ГК України тощо.

Ухвалою від 10.08.2015 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 17.08.2015 року. Ухвалою суду від 17.08.2015 року розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року. Ухвалою суду від 25.08.2015 року розгляд справи відкладено на 07.09.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.05.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 108 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах договору (п. 1.1.договору).

Товаром, що поставляється за цим договором, є алкогольні та безалкогольні напої в асортименті згідно з узгодженими сторонами замовленнями ( п. 1.2. договору).

Відповідно п. 2.1. договору ціна, одиниці виміру кількості товару та загальна кількість товару зазначаються в накладних, що є невід'ємною частиною цього договору. Сторони, підписуючи цей договір, згодні з тим, що накладна виконує за умовами цього договору функції специфікації і саме у накладній зазначається кількість товару, ціна та загальна сума партії товару, що постачається.

Розділом 3 договору передбачено порядок постачання та здачі - прийому товару, згідно з яким постачання товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця. Одержання товару покупцем здійснюється на складі покупця. Здача - прийом товару здійснюється уповноваженими представниками постачальника та покупця на складі покупця. Підтвердженням здачі - прийому товару є підписи уповноважених представників сторін на екземплярах накладних та довіреність на особу, яка уповноважена покупцем на підписання накладної. Після здачі - прийому товару ніякі претензії стосовно кількості товару постачальником не розглядаються. При централізованому перевезенні товару покупцям, їх відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, якщо покупець за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки, якою матеріально відповідальна особа, яка буде приймати товар, завіряє на супровідних документах (накладних, актах, ордерах) свій підпис про одержання товару. Право власності на поставлений товар переходить від постачальника до покупця після отримання товару, що підтверджується підписами уповноважених осіб у товарних накладних. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару несе покупець з моменту отримання ним товару від постачальника.

Сторони, підписуючи цей договір дійшли до згоди, що загальна сума цього договору складається з сум вартості товару, вказаних в накладних, які сторони підписують впродовж строку дії договору. Ціни на товар та загальна сума товару, що відпускається, є договірною та встановлюється окремо на кожну партію товару та вказується в накладних (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Згідно з п. 7.1. договору вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30.05.2015 року, а у частині розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків.

Крім того, 30.05.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, в якій визначено осіб, уповноважених покупцем отримувати товар у постачальника, ставити підписи у накладних та актах приймання - передачі товару від імені покупця.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар - алкогольні напої на суму 8 733,72 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2685 від 24.02.2015 року на суму 2 001,18 грн., № 2686 від 24.02.2015 року на суму 3 409,86 грн., № 2918 від 27.02.2015 року на суму 1 147,20 грн., № 3175 від 06.03.2015 року на суму 2 175,48 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін (позивачем, відповідачем та особою, визнаною у додатковій угоді).

Як зазначено в п. 5.1 договору, попередня оплата в розмірі ___ % від ціни партії товару, що постачається, має бути перерахована покупцем постачальнику на банківські рахунки, вказані у п. 5.2. цього договору, протягом _____ календарних днів з моменту виставлення рахунків.

За п.п. 5.2., 5.3. договору остаточний строк оплати отриманої покупцем партії товару на банківський рахунок постачальника складає 14 календарних днів з моменту одержання товару покупцем за накладною. У випадку, якщо покупець не здійснив розрахунки з постачальником повністю, наступний відпуск товару покупцю здійснюється лише за умови 100% передоплати та повного погашення заборгованості.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що розрахунки здійснюються сторонами виключно у формі безготівкових розрахунків або готівкових розрахунків у касу постачальника з видачею ним розрахункового документа або у іншій спосіб, який передбачений нормами чинного законодавства України.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не здійснив оплату вартості поставленого товару, відтак розмір заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену згідно з договором продукцію становить 8 733,72 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за поставлений товар в розмірі 8 733,72 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 868,02 грн. пені та 93,39 грн. 3 % річних.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 8.1. договору, за яким покупець за порушення строків розрахунків сплачує постачальнику неустойку в вигляді пені в розмірі 0,2 % (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Щодо 3% річних, то за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та пені встановив, що розмір перших становить 93,40 грн. (при заявленому - 93,39 грн.), а другої - 1 868,04 грн. (при заявленому - 1 868,02 грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та пеня підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 33028, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Дистрибуційна Компанія" (вул. В. Чорновола, 12, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 37310549) 8 733,72 грн. основного боргу, 1 868,02 грн. пені, 93,39 грн. 3% річних та 1 827,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 07.09.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.