Рішення № 49819074, 22.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа № 911/2385/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Щур О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14-72 від 05.06.2015 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України, м. Київ

до Житлово-комунального підприємства „Поліське, с. Гаврилівка, Вишгородський район

про стягнення 6 573, 73 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

НАК „Нафтогаз України звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ЖКП „Поліське про стягнення 2 014, 19 грн пені, 4 060, 39 грн інфляційних збитків, 499, 15 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за поставлений позивачем природний газ згідно договору № 13/2986БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 р. порушено провадження у справі № 911/2385/15 за позовом НАК „Нафтогаз України до ЖКП „Поліське про стягнення 6 573, 73 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 24.06.2015 р.

24.06.2015 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив б/н від 23.06.2015 р. на позовну заяву, у якому він просить суд зменшити розмір заявлених штрафних санкцій та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

24.06.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 08.07.2015 р.

08.07.2015 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 22.07.2015 р.

14.07.2015 р. до канцелярії суду від відповідача надійшли додаткові пояснення № 1006 від 14.07.2015 р., у яких він просить суд максимально зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

22.07.2015 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2986-БО-17 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „НАК „Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу, а покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору протягом січня-квітня, жовтня-листопада 2013 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 237 762, 66 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на актах приймання-передачі природного газу: б/н від 30.09.2013 на суму 46 454, 20 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 39 251, 82 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 44 659, 43 грн, б/н від 30.09.2013 на суму 17 108, 57 грн, б/н від 31.10.2013 на суму 65 964, 80 грн, б/н від 30.11.2013 на суму 24 323, 84 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобовязань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обовязки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням погоджених сторонами строків, а саме, сплативши 180 400, 00 грн - 31.03.2014 р. та 57 362, 66 грн - 29.04.2014 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. у справі № 911/359/15 за позовом НАК „Нафтогаз України до ЖКП „Поліське за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 31 405, 00 грн позов задоволено частково і присуджено до стягнення з ЖКП „Поліське на користь НАК „Нафтогаз України 7 683, 33 грн пені, 10 201, 31 грн інфляційних втрат, 4 343, 62 грн 3% річних, 1 740, 12 грн судового збору та відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. у справі № 911/359/15 залишено без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. у справі № 911/359/15 за позовом НАК „Нафтогаз України до ЖКП „Поліське за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 31 405, 00 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2013 р. було передано у власність (продано) відповідачу природний газ на загальну суму 40 700, 31 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2013 р. за грудень 2013 р. на суму 40 700, 31 грн, наявним у матеріалах справи.

За період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 28.10.2014 р. було виконано свій обовязок по оплаті природного газу за грудень 2013 р. та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 40 700, 31 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, наявною у матеріалах справи.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві, крім інших вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню, передбачену договором № 13/2986БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р., за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті природного газу з 14.01.2014 р. по 13.07.2014 р. всього на загальну суму 2 014, 19 грн у відповідності до виконаного ним розрахунку.

З приводу вказаної позовної вимоги позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що за період дії договору та на його виконання відповідачем лише станом на 28.10.2014 р. було виконано свій обовязок по оплаті природного газу за грудень 2013 р. та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 40 700, 31 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача, наявною у матеріалах справи.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні договору № 13/2986БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання за період більш тривалий, ніж як встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості з 14.01.2014 р. по 28.04.2014 р., сума основної заборгованості 40 700, 31 грн, кількість днів заборгованості 105 днів, розмір облікової ставки НБУ 6.50 %, 9.50 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення40700.3114.01.2014 - 14.04.2014916.5000 %0.036 %*1319.1440700.3115.04.2014 - 28.04.2014149.5000 %0.052 %*296.6140 700, 31 грн х 6.50 % х 2 х 91/365 = 1 319, 14 грн

40 700, 31 грн х 9.50 % х 2 х 14/365 = 296, 61 грн

- період заборгованості з 29.04.2014 р. по 13.07.2014 р., сума основної заборгованості 9 662, 97 грн, кількість днів заборгованості 76 днів, розмір облікової ставки НБУ 9.50 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення9662.9729.04.2014 - 13.07.2014769.5000 %0.052 %*382.289 662, 97 грн х 9.50 % х 2 х 76/365 = 382, 28 грн

Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором № 13/2986БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. у вищевказані періоди становить 1 998, 03 грн.

Також, як було зазначено вище, відповідач у своїх відзиві б/н від 23.06.2015 р. на позовну заяву та додаткових поясненнях № 1006 від 14.07.2015 р. просить суд врахувати своє скрутне матеріальне становище та максимально зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3) ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи, що основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом, що така основна заборгованість постійно погашалась відповідачем і виникала лише у певні періоди через відсутність обігових коштів та неодержання грошових коштів від своїх контрагентів і споживачів, що відповідач - Житлово-комунальне підприємство „Поліське перебуває у тяжкому фінансовому становищі та за результатами господарської діяльності у 2013 році є збитковим підприємством, що загальна заборгованість контрагентів і споживачів перед відповідачем за спожитий природний газ станом на 01.01.2014 р. складала 2 509 000, 00 грн, а розмір розмір поточних зобовязань останнього за звітний період становить 3 256 900, 00 грн, що підтверджується довідкою про споживання та сплату природного газу з 01.01.2014 р., фінансовим звітом за 2013 р., наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що наявні всі правові підстави для реалізації його права на зменшення розміру пені, заявленої позивачем і перерахованої судом, з 1 998, 03 грн до 999, 01 грн, що становить 50 % від розміру пені, заявленої позивачем і перерахованої судом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду Київської області від 17.03.2015 р. у справі № 911/359/15 за позовом НАК „Нафтогаз України до ЖКП „Поліське за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про стягнення 31 405, 00 грн, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 р., з цих же підстав і за цих же обставин було зменшено розмір пені, що підлягав стягненню на 50 % до 7 683, 33 грн в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті товару з січня 2014 р. по жовтень 2014 р. всього на загальну суму 4 060, 39 грн та з 14.01.2014 р. по 28.10.2014 р. всього на загальну суму 499, 15 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі14.01.2014 - 28.04.201440700.311.0642604.8243305.1340 700, 31 грн х 1, 064 = 43 305, 13 грн; 43 305, 13 грн 40 700, 31 грн = 2 604, 82 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі29.04.2014 - 27.10.20149662.971.1181140.2310803.209 662, 97 грн х 1, 118 = 10 803, 20 грн; 10 803, 20 грн 9 662, 97 грн = 1 140, 23 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором № 13/2986БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. у вищевказані періоди становить 3 745, 05 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 3 745, 05 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості за договором наступний:

- період заборгованості з 14.01.2014 р. по 28.04.2014 р., сума основної заборгованості 40 700, 31 грн, кількість днів заборгованості 105 днів, розмір річних 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів40700.3114.01.2014 - 28.04.20141053 %351.2540 700, 31 грн. х 0, 03 % х 105/365 = 351, 25 грн.

- період заборгованості з 29.04.2014 р. по 27.10.2014 р., сума основної заборгованості 9 662, 97 грн, кількість днів заборгованості 182 днів, розмір річних 3, 00 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів9662.9729.04.2014 - 27.10.20141823 %144.559 662, 97 грн. х 0, 03 % х 182/365 = 144, 55 грн.

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором № 13/2986БО-17 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. у вищевказані періоди становить 495, 80 грн.

Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 495, 80 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням суми пені від суми основної заборгованості, що була обґрунтовано заявлена позивачем у позовній заяві, поданій до господарського суду Київської області, і перерахована судом за наслідками розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-комунального підприємства „Поліське (ідентифікаційний код 20619308) на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України (ідентифікаційний код 20077720) 999 (девятсот девяносто девять) грн 01 (одна) коп. пені, 3 745 (три тисячі сімсот сорок пять) грн 05 (пять) коп. інфляційних збитків, 495 (чотириста девяносто пять) грн 80 (вісімдесят) коп. 3 % річних та судові витрати 1 733 (одна тисяча сімсот тридцять три) грн 94 (девяносто чотири) коп. судового збору.

3.Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

03 вересня 2015 р.