Рішення № 49819060, 26.08.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/37775/13-ц

Провадження № 2/202/173/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 серпня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.

при секретарі Журавльов А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Служба у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» у лютому 2013 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, який уточнив у листопаді 2014 року. В обґрунтування своїх позовних вимог в позовній заяві позивач посилався на наявність заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед банком у розмірі 1035192,23 грн., яка утворилася внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобовязань за кредитним договором № DNL0GK00006645 від 16.05.2007 року, за яким останній отримав кредит у розмірі 80160 доларів США зі сплатою 10,08% річних. У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором банку була передана в іпотеку квартира АДРЕСА_1. Просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNL0GK00006645 від 16.05.2007 року, що складає 1035192,23 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 67,50 кв. м. , житловою площею 40,40 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у ІНФОРМАЦІЯ_1 із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засіданні зявишся, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» не визнав. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 у судове засідання зявився. Позовні вимоги не визнав. Просив у задоволення позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити, посилаючись на мораторій продажу предмету іпотеки.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, причину неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином. В матеріалах справи є заява Служби у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради слухати справу без їх представника.

Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає задоволенню частково за наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини. ОСОБА_1 16 травня 2007 року уклав з позивачем кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 80160 доларів США зі сплатою 10,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 16.05.2037 року. В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору, між сторонами був укладений договір іпотеки № DNL0GK00006645 від 16.05.2007 року, згідно з яким в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_3. Вказана квартира належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 16.05.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_6, реєстраційний № 2267.

Відповідач свої зобовязання за кредитним договором від 16.05.2007 року належним чином не виконував та станом на 05.02.2013 року виникла заборгованість у розмірі 129560,98 доларів США , що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 17.01.2013 року складає 1035192,23 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 61009,30 доларів США, заборгованості по відсоткам за користування кредитом 26879,03 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом 6000 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобовязань 35672,65 доларів США.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Згідно Правового висновку Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту і звернення стягнення на предмет іпотеки від 28.05.2015 року поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України). Відтак установлений Законом України «Про мораторій» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника). Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109Житлового кодексу України, статей 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» ( в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки) батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватись від імені дитини порукою, видавати зобовязання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» (в редакції чинній на момент укладання договору іпотеки) органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування мають діти, потрібна попередня згода органів опік та піклування.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, як член сімї власника або наймача жилого приміщення має право користуватися займаним приміщенням нарівні із власником або наймачем приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, у квартирі АДРЕСА_4 зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради № 155 від 09.09.2014 року родина Оганесян є багатодітною. Позивач у позовній заяві, представник позивача у судовому засіданні не надали суду доказів того, що мешканцям квартири, яка перебуває в іпотеці було направлено письмову вимогу про звільнення цієї квартири та вони у добровільному порядку її не виконують. Тому суд вважає, що вимоги позивача щодо виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та зняття їх з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України заявлені передчасно та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягаю стягненню з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст. ст. 263, 526, 1054 ЦК України, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 5, 33, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Закону України «Про мораторій», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Правового висновку Верховного Суду України у справі про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту і звернення стягнення на предмет іпотеки від 28.05.2015 року, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNL0GK00006645 від 16.05.2007 року, що складає 1035192,23 грн. звернути стягнення на квартиру загальною площею 67,50 кв. м. , житловою площею 40,40 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_5, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати у розмірі 1666,85 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Зосименко