Рішення № 49818207, 02.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/84/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015 Справа № 908/3942/15

За позовом: Приватного підприємства ДРАГ (69063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32585194)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ ІНВЕСТ (69005, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 31731398)

про стягнення 53196,79 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Петриченко А.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 15.01.2015р.

від відповідача: не зявився

ПП ДРАГ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом № 27 від 13.05.2013р. у розмірі 53196,79 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 4, 12, 49, 54, 55, 64 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. 22, 509, 526, 623, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3942/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.07.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 16.07.2015р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладений на 04.08.2015р. о 14 год. 30 хв.

Ухвалою від 04.08.2015р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладений на 02.09.2015р. о 12 год. 20 хв.

В судовому засіданні 02.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 07.09.2015р.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судовому засіданні 02.09.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за контрактом за контрактом № 27 від 13.05.2013р. у розмірі 53196,79 грн., з яких: 31680,00 грн. основний борг, 1653,43 грн. - 3 % річних, 19863,36 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов контракту № 27 від 13.05.2013р. ПП Драг поставило засоби хімічного захисту рослин, а ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ прийняло на підставі витратної накладної № 27 від 13.05.2013р. Харнес у кількості 280 літрів на загальну суму 22400,00 грн. та БІ-58 у кількості 50 літрів на загальну суму 4000,00 грн. Загальна сума отриманого відповідачем товару за контрактом № 27 від 13.05.2013р. становила 31680,00 грн. з ПДВ.

На оплату відповідачу було виставлено рахунок - фактуру № 27 від 13.05.2013р.

Пунктом 3.1 Контракту № 27 від 13.05.2013р. передбачено, що покупець повинен провести оплату у розмірі 100 % поставленого товару не пізніше 01.10.2013р.

Відповідно до п. 3.2. Контракту, датою поставки вважається відмітка Покупця про отримання товару в накладній.

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобовязання за контрактом та оплату не здійснив.

Таким чином, сума основного боргу складає 31680,00 грн.

У звязку із простроченням виконання грошового зобовязання відповідачу також нараховано 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідач в судове засідання жодного разу не зявився

19.08.2015р. від відповідача надійшов відзив від 19.08.2015р. на позовну заяву в якому він визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 31680,00 грн., щодо вимог позивача про стягнення 1653,43 грн. - 3 % річних та 19863,36 грн. втрати від інфляції грошових коштів заперечив.

Зокрема зазначив, що основним та єдиним видом діяльності ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ є вирощування та реалізація сільськогосподарських культур, тому прибуток від реалізації продукції є основним джерелом сплати відповідачем своїх зобовязань перед кредиторами.

Протягом 2013-2014 років ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ зазнало впливу несприятливих кліматичних умов та понесло збитки на загальну суму 4289067,10 грн.

Протягом 2014 року ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ зазнало впливу несприятливих агрометеорологічних умов, які спричинили значні пошкодження посівів сільськогосподарських культур, підтверджені висновком Торгово-промислової палати № 664 від 26.09.2014р.

Таким чином, відповідач не міг виконати належним чином свої зобовязання перед позивачем та на його думку не несе відповідальність за часткове невиконання обовязків за договором.

Крім того, про наявність висновків Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин відповідач повідомляв позивача листами № 213 від 01.10.2013р. та № 220 від 17.10.2013р.

З огляду на вищезазначене відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ суми 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП ДРАГ (Постачальник) та ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ (Покупець) укладений контракт № 27 від 13.05.2013р. за умовами якого Постачальник зобовязується поставити засоби хімізації рослин, в подальшому Товар, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити Товар у кількості та по ціні згідно відвантажувальних накладних (п. 1.1 Контракту).

Згідно п.2.1 Контракту, ціна продукції та асортимент продукції, що постачається по даному договору, зазначається в відвантажувальних накладних.

Відповідно до п. 2.2 Контракту, Товар постачається у обємі та по цінам:

1. Харнес, обєм 280 л, ціна за 1 л/кг, без ПДВ - 80,00 грн., сума з ПДВ 26880,00 грн.

2. Бі-58, обєм 50 л, ціна за 1 л/кг, без ПДВ - 80,00 грн., сума з ПДВ 4800,00 грн.

Загальна сума контракту складає 31680,00 грн., у тому числі 5280,00 грн. ПДВ (п.2.3 Контракту).

Пунктом 3.1 Контракту визначено, що Покупець зобовязується оплатити 100 % загальної суми контракту не пізніше ніж 01 жовтня 2013р.

Відповідно до п. 3.2. Контракту, датою поставки вважається відмітка Покупця про отримання товару в накладній.

Позивач на виконання умов Контракту передав відповідачу товар на загальну суму 31680,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 27 від 13.05.2013р., підписаною уповноваженою особою відповідача - ОСОБА_2В, рахунком-фактурою № 27 від 13.05.2013р. та довіреністю № 13 від 08.05.2013р. на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 27 від 13.05.2013р.

Проте, відповідач свої грошові зобовязання за контрактом № 27 від 13.05.2013р. не виконав та жодної оплати на користь позивача не здійснив.

У відповіді від 28.10.2013р. на лист відповідача № 220 від 17.10.2013р. стосовно повідомлення про настання форс-мажорних обставин позивач просив виконати зобовязання ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ перед ПП ДРАГ в повному обсязі. Вимога направлена на адресу відповідача 28.10.2013р., що підтверджено описом вкладення до цінного листа від 28.10.2013р. та фіскальний чек.

Доказів оплати відповідачем товару на суму 31680,00 грн. сторонами суду не надано.

Згідно заяви ПП ДРАГ від 02.09.2015р. станом на 02.09.2015р. борг, інфляційні збитки та три відсотки річних, що є предметом розгляду справи № 908/3942/15 відповідачем на користь позивача не сплачено.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є контракт № 27 від 13.05.2013р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 31680,00 грн. отриманий відповідачем 13.05.2013р., про що свідчить видаткова накладна № 27 від 13.05.2013р. та довіреність № 13 від 08.05.2013р. на отримання цінностей за рахунком-фактурою № 27 від 13.05.2013р.

Контрактом № 27 від 13.05.2013р. передбачено здійснення оплати Покупцем (відповідачем у справі) не пізніше 01.10.2013р.

На адресу позивача відповідачем направлялись листи № 213 від 01.10.2013 р. та № 220 від 17.10.2013р., в яких відповідач підтверджує укладення контракту № 27 від 13.05.2013р., проте посилається на обставини форс-мажору та просить відстрочити виконання зобов'язань до кінця жовтня 2014 року.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобовязання відповідача за контрактом № 27 від 13.05.2013р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання ТОВ ГАЗ ІНВЕСТ грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 31680,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1653,43 грн. - 3 % річних, 19863,36 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контракті № 27 від 13.05.2013р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1653,43 грн. - 3 % річних від простроченої суми 31680,00 грн. за період з 02.10.2013р. по 28.06.2015р. (635 днів) підлягають задоволенню повністю. Розрахунок у позовній заяві в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем у позовній заяві, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 31680,00 грн. за період, визначений позивачем, а саме: з листопада 2013р. по квітень 2015р. (індекс інфляції 172,08948775) втрати від інфляції складають 22837,95 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідне клопотання в частині стягнення втрат від інфляції грошових коштів від позивача до господарського суду не надходило, суд задовольняє заявлену позивачем суму втрат від інфляції в розмірі 19863,36 грн., тобто в межах позовних вимог.

Заперечення відповідача щодо стягнення втрат від інфляції грошових коштів та 3 % річних від простроченої суми суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідачем надані до справи висновки Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини від 25.09.2013р. № 2221/05-4, від 29.10.13р. № 2607/05-4, від 26.09.2014р. № 3664/05-4 та повідомлення на адресу позивача № 213 від 01.10.2013р., № 122/1 від 06.10.2014р., № 220 від 17.10.2013р. про форс-мажорні обставини.

У відповідь на повідомлення № 220 від 17.10.2013р. позивач надіслав відповідачу лист від 28.10.2013р., в якому вимагав у семиденний термін з дати отримання даного листа виконати зобов'язання за договором, оскільки відповідачем порушено термін повідомлення про форс-мажорні обставини, встановлений пунктом 9.3 контракту.

За умовами п. 9.3 Контракту сторона, для якої виникли обставини форс-мажору, повідомляє в письмовій формі за факсом партнера в десятиденний строк з моменту настання таких обставин. Факт настання форс-мажору повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати країни.

Пунктом 9.1 контракту передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності за обставини у зв'язку з даним контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс-мажору, на весь період дії таких обставин.

Суд зазначає, що в даному позові відповідачем не пред'являються до стягнення штрафні санкції, які є заходами відповідальності за порушення зобов'язання, а лише 3 % річних та втрати від інфляції грошових коштів, які за своїм змістом та суттю є компенсацією втрат кредитора від знецінення грошових коштів за період прострочення оплати боргу.

На це також звертає увагу Вищий господарський суд України у пункті 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", в якому зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України, сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Контрактом не передбачено відтермінування виконання основного зобовязання на період дії обставин непереборної сили, яке б зумовило відстрочення дати порушення зобовязання.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В цьому контексті необхідно довести прямий причинно - наслідковий зв'язок між настанням обставини непереборної сили і неможливістю виконати зобов'язання саме через цю обставину.

Позивачем не доведено неможливості виконання зобовязань за контрактом взагалі.

Натомість, матеріалами справи вказаний факт не підтверджується. В актах від 10.07.2013р., від 17.10.2013р., від 15.08.2014р., погоджених начальником управлінням агропромислового розвитку Веселівської райдержадміністрації ОСОБА_3, йдеться про загибель 50 %, 75 % врожаю, але ж не про повну загибель врожаю. Крім того, відповідачем не доведено відсутність інших майнових активів, ніж зібраний врожай за період: 2013-2014 роки, як-то рухоме, нерухоме майно, доходи попередніх періодів, тощо.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, надані відповідачем висновки Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини не є підставою для звільнення відповідача від сплати 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ГАЗ ІНВЕСТ (69005, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 31731398) на користь Приватного підприємства ДРАГ (69063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32585194) 31680 (тридцять одну тисячу шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1653 (одну тисячу шістсот пятдесят три) грн. 43 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 19863 (девятнадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 36 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. Повне рішення складено 07.09.2015р.

Суддя В.М. Соловйов