Рішення № 49817131, 02.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2015 Справа № 908/4160/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-А)

до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 6)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: морський агент ДСД 30.05.12 № 1-УП/О ПП «ГНПД» 3272994 (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-А)

про стягнення 29477,56 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, протокол № 7 від 22.11.13.

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.10.14.

Від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність № 15 від 03.07.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 16.07.15. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Почерк» з позовною заявою до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення 29 477,56 грн. за Договором № 13 від 24.09.13., з яких: 27115,66 грн. надлишково перерахованих грошових коштів, 2361,90 грн. відсотків за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем перераховано відповідачу надлишково грошові кошти, які підлягають поверненню позивачу з нарахованими ним відсотками за користування чужими грошима

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.07.15. порушено провадження у справі № 908/4160/15, справі присвоєно номер провадження 19/122/15, судове засідання призначено на 30.07.15. о 11-20, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - морського агента ДСД 30.05.12 № 1-УП/О ПП «ГНПД» 3272994.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.15. подав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач проти позову заперечує та зазначає, що з позовної заяви вбачається, що у відповідності до Договору позивач добровільно надавав кошти капітану СЧС «Вера», які потім передавались морському агенту ДСД 30.05.12 № 1-УП/О ПП «ГНПД» 3272994, який за листами-розпорядженнями капітана СЧС «Вера» сплачував за послуги Бердянській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.15. проти позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» заперечив у повному обсязі.

Представник третьої особи подав в судовому засіданні 30.07.15. письмові пояснення у справі, відповідно до яких третя особа підтримує позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.15. розгляд справи № 908/4160/15 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 02.09.15. о 12-00.

Через Відділ документального забезпечення господарського суду від позивача 02.09.15. надійшли письмові пояснення, відповідно до яких зазначено, що судно сплативши корабельний збір мало право отримати послуги з виконання заходів, повязаних з безпекою мореплавства, що робиться службами охорони, а також перевірку торговельного судна для рибного та іншого морського промислу з метою забезпечення мореплавства у порту, що робиться силами служби капітана порту. На покриття затрат повязаних з цим у межах п. 1 ст. 21 Закону України «Про морські порти України» судно сплачує за послуги, повязані з виконанням заходів з безпеки мореплавства, які входять до складу портових зборів.

В судовому засіданні 02.09.15. представник позивача подав клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, в звязку з тим, що позивачем було зроблено подвійний платіж, однак акт виконаних робіт на подвійний платіж відсутній.

Розглянувши вказане вище клопотання позивача про призначення судової експертизи, суд відмовив в його задоволення, з огляду на наступне:

Згідно зі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути розяснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Як зазначається у ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» № 4 від 23.03.12., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таким чином, в звязку з тим, що в суду відсутня потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі, суд відмовив в задоволення вказаного вище клопотання.

Від відповідача 02.09.15. надійшли письмові додаткові заперечення на позовні вимоги, відповідно до яких зазначено, що морським агентом було правомірно сплачено кошти та отримано відповідні послуги під час обслуговування СЧС «Вера» біля причалів порту, а також взаємовідносини на підставі яких кошти добровільно надавались позивачу для здійснення передплат послуг відповідача були врегульовані умовами Договору № 10/13-1 від 01.01.13., а отже, вказані відносини виникли між вказаними вище сторонами, тобто і відповідальність за неналежне виконання умов даного Договору вирішується на підставі цього Договору.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.15. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.15. заперечив проти задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк».

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/4160/15.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Почерк» є власником судна т/х «Вера», що підтверджується Свідоцтвом про право власності на судно PV № 02564, належни чинном завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

01.01.13. між ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 (далі - ОСОБА_3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Почерк» (далі Власник) було укладено Договір № 10/13-1 морського агентування за винагороду (далі Договір агентування), відповідно до п. 1.1 якого предметом регулювання цього договору є взаємовідносини ОСОБА_3 та Власника в процесі агентування суден власника на підставі заявок-доручень (номінацій), отриманих від власника, які є невідємною частиною цього договору.

Пунктом 1.2 Договору агентування визначено, що ОСОБА_3 зобовязується від імені та за рахунок власника здійснювати агентування суден власника на підставі Кодексу торгового мореплавства України за відповідну винагороду.

Відповідно до п. 2.2 Договору агентування вбачається, що ОСОБА_3 зобовязується забезпечувати повний комплекс послуг відповідно до Кодексу торгового мореплавства України від імені та за дорученням власника.

Розділом 3 Договору агентування «Порядок розрахунків» зазначено, що ОСОБА_3 складає проформу рахунку та узгоджує її з Власником.

Власник зобовязаний своєчасно здійснювати розрахунки з усіма учасниками обслуговування судна або самостійно, або через ОСОБА_3.

Агент після відходу судна направляє всі виправдовувальні документи Власнику.

У разі розрахунку через ОСОБА_3, останній своєчасно здійснює розрахунки з усіма організаціями, які надали послуги.

За виконану роботу Власник виплачує ОСОБА_3 агентську винагороду у розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до листа Капітана СЧС «Вера» № 127 від 30.10.13. було прийнято рішення про номінацію морським агентом ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 в межах глави 5 ст. 115-119 Кодексу торговельного мореплавства України без обмежень.

Як вбачається зі Звіту морського агента ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 від 30.06.15., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, у період з 01.01.15. по 30.06.15. ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994, отримані грошові кошти від ТОВ «Почерк» у розмірі 42000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами та квитанціями до прибуткових касових ордерів, були використані за вказівкою СЧС «Вера» для забезпечення експлуатаційних витрат та здійснені наступні платежі:

-оплата портових зборів БФ ДП «АМПУ» на загальну суму 8125,00 грн.;

-оплата БФ ДП «АМПУ» електроспоживання СЧС «Вера» на загальну суму 6800,00 грн.;

-оплата БФ ДП «АМПУ» вимушений-подвійний платіж СЧС «Вера» на загальну суму 26601, 63 грн.

З 01.01.15. по 30.06.15. на адресу ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 були виставлені листи-розпорядження:

- за оформлення заїзду автотранспорту на територію порту на загальну суму 7750,00 грн.;

- за оформлення приходу відходу т/х «Вера» на загальну суму 18732, 68 грн.

Листами від 15.01.15. № 115, від 19.01.15. № 63, від 26.01.15. № 66, від 29.01.15. № 69, від 02.02.15. № 72, від 06.02.15. № 04/02, від 12.02.15. № 12/03, від 16.02.15. № 12/04, від 20.02.14. № 7, від 05.03.15. № 10, від 11.03.15. № 13, від 12.03.15. № 15, від 25.03.15. № 18, від 01.04.15. № 20, від 03.04.15. № 21, від 08.04.15. № 22, від 10.04.15. № 25, від 24.04.15. № 27, від 29.04.15. № 28, від 29.04.15. № 29, від 30.04.15. № 30, від 29.05.15. № 31, від 04.06.15. № 33 капітан т/х «Вера» звертався до Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з вимогами про повернення грошових коштів у розмірі 27115, 68 грн.

Відповідно до платіжних доручень та квитанцій, які містяться в матеріалах справи, у період з 01.01.15. по 30.06.15. ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 було сплачено на користь Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 41540,68 грн. за надані портом послуги, згідно вказаних вище листів, як переплата-вимушений платіж.

Позивач вказує на те, що фактично від Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було отримано послуги на загальну суму 17928,11 грн. Грошові кошти у розмірі 27115,66 грн. є надлишково перерахованими. В матеріалах справи міститься Реєстр здійснення оплати морським агентом та отримання послуг СЧС «Вера».

Як вбачається з матеріалів справи, на вказані листи були надані відповіді СЧС «Вера», згідно яких операції з обслуговування та обробки СЧС «Вера» (у т.ч. забезпечення електроенергією, прохід спец персоналу, проїзд автотранспорту та інше) біля причалів Бердянського морського порту, які здійснюються, не відносяться до послуг, які надаються адміністрацією порту в рамках портових зборів та спеціалізованих послуг, а відносяться до господарських відносин, які виникають між субєктом господарювання та адміністрацією порту, тарифи на які у відповідності до п. 3 ст. 21 Закону України «Про морські порти України» є вільними та визначаються умовами укладеного договору.

Територія яка підпадає під поняття прилеглої до причалів, порядок її визначення та витрати, повязані з її утриманням, відносяться до компетенції адміністрації порту як балансоутримувача споруд (причалів).

Прилегла до причалів територія не включає в себе автошляхи порту, проїзд по яким необхідний автотранспорту, який Вами замовляється, з метою обслуговування та обробки СЧС «Вера» біля причалів.

Кошти, отримані адміністрацією порту в рамках сплати причального та корабельного збору, не використовуються на утримання автошляхів.

Правомірність отримання коштів за послугу оформлення приходу/виходу судна СЧС «Вера» доведено у висновках контролюючих органів та в судовому порядку.

Листом від 17-7/151 від 24.09.13. Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надіслано ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 проект Договору між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (далі - АМПУ) та ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 (далі - ОСОБА_3) № 13 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого вбачається, що предметом цього договору є визначення взаємовідносин між Агентом та АМПУ під час виконання сторонами своїх обовязків по обслуговуванню суден, які знаходяться в акваторії Бердянського морського порту (далі по тексту - порт), а також виконання загальних вимог Правил безпеки праці у морських портах робітниками ОСОБА_3 під час знаходження на території порту.

АМПУ та ОСОБА_3 будують свої взаємовідносини без втручання у виробничу діяльність один одного.

Пунктом 3.8 проекту Договору визначено найменування та Тарифи на послуги, які надаються ОСОБА_3 Капітана порту.

Відповідно до листа ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 № 35 від 04.10.15. проект Договору було розглянуто, складено до нього протокол розбіжностей та повернуто Бердянській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

АМПУ не узгоджено протокол розбіжностей та відповідно не підписано його.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачу було надлишково перераховано грошові кошти в розмірі 27115,66 грн., які, на думку позивача, підлягають стягненню на користь позивача, як надлишково перераховані кошти на підставі норм ст. 229 Господарського кодексу України та відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 2361,90 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України вбачається, що даний кодекс регулює відносини, що виникають з торговельного мореплавства. Під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Згідно із статтею 4 Кодексу торговельного мореплавства України, до цивільних, адміністративних, господарських та інших правовідносин, що виникають із торговельного мореплавства і не врегульовані цим Кодексом, відповідно застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 84, 85 Кодексу торговельного мореплавства України зазначено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Судом встановлено, що СЧС «Вера», що належить позивачу на праві власності, згідно Свідоцтва про право власності на судно PV № 02564 від 30.05.07, є торговельним судном типа риболовне.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.15. по 30.06.15. Капітаном СЧС «Вера» на адресу ДСД 30.05.12. № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 були направлені листи-розпорядження:

- за оформлення заїзду автотранспорту на територію порту на загальну суму 7750,00 грн.;

- за оформлення приходу відходу т/х «Вера» на загальну суму 18732,68 грн.

Відповідно до платіжних доручень та квитанцій, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, у період з 01.01.15. по 30.06.15. ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 було сплачено на користь Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 41540, 68 грн.

Як вбачається з призначень платежу платіжних доручень, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, оплати проводились за електроенергію та за дорученням СЧС «Вера», як вимушений платіж за вимогою АМПУ за держнадзор, за проїзд до судна, за контроль за оформленням відходу судна, згідно листів капітана СЧС «Вера».

Як стверджує позивач у позовній заяві та наполягав у судовому засіданні, фактично від Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» було отримано послуги на загальну суму 17928,11 грн., а грошові кошти у розмірі 27115,66 грн. є надлишково перерахованими.

Судом встановлено, що беручі до уваги призначення платежів платіжних доручень, вони не містять вказівки на будь-який Договір, а отже, неможливо встановити мету здійснення платежів з боку ОСОБА_3 на користь Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в розмірі 41540,68 грн.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що Договір № 13 від 24.09.13. з Протоколом розбіжностей є не підписаним з боку відповідача.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що листом від 21.10.13. № 11-204/04-юр Бердянська філія Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» повідомила ДСД 30.05.12 № 1 УП/О ПП «ГНПД» 32972994 про те, що Договір є неукладеним та таким, що не має юридичної сили.

Також необхідно зазначити, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які Договірні відносини.

Крім того, слід зазначити, що позивач просить суд стягнути з відповідача надлишково перераховані кошти в розмірі 27115,66 грн. керуючись нормами ст. 229 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, з огляду на положення згаданих статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

За правилами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що в звязку з відсутністю між позивачем та відповідачем договірних відносин, грошові зобовязань відповідача перед позивачем відсутні.

Обовязок доказування покладається на позивача.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено порушення з боку відповідача своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з боку Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» не порушено прав саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк», оскільки Договірні відносини між ними відсутні, а отже відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 27115,66 грн.

Статтею 382 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що у разі відшкодування вимог, що випливають з передбачених цим Кодексом відносин, на сплачувану суму нараховуються відсотки у розмірі середньої ставки банківського процента, що існує в місії знаходження кредитора. Відсотки нараховуються з дня заявлення письмової вимоги про оплату відповідної суми по день сплати.

Таким чином, з наведеної норми закону випливає, що підставою для відшкодування банківського відсотку є наявність відповідної письмової вимоги позивача при наявності встановленого факту обовязку відповідача відшкодувати безпідставно отримані кошти у відповідному судовому рішенні, яке набрало законної сили.

Враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27115,66 грн. безпідставно отриманих коштів, в звязку з чим, в суду відсутні законні підстави для задоволення вимог про стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 2361,90 грн. відсотків за незаконне користування чужими коштами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк».

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Почерк» в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Почерк» відмовити повністю.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.09.15.

Суддя І.В. Давиденко