Рішення № 49815759, 03.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.09.15р. Справа № 904/5337/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед", 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, б. 21, к. 307

про відшкодування шкоди в сумі 17074,12 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача не з'явився

від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 25.03.2015 року

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення страхового відшкодування в сумі 17074,12 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 07.04.2013 року о 01:20 год. на перехресті вул. Сумська та вул. Маліновського м. Харкова відбулась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_2, який керував застрахованим у ПАТ "НАСК "Оранта" автомобілем "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_3, який керував транспортним засобом "Skоda Octavia", державний реєстраційний номер 0403РРІ50, застрахованим у ПАТ "СК "Дніпроінмед", вина останнього була підтверджена постановою Київського районного відділу ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 14.06.2013 року у справі № 904/5337/15. Загальна сума майнової шкоди, завданої ПАТ "НАСК "Оранта" - ПАТ "Страхова компанія "Дніпроінмед" внаслідок ДТП становить 17074,12 грн., яку позивач і просить стягнути з відповідача.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується (відзив на позовну заяву від 25.08.2015 року) посилаючись на те, що:

- ДТП визнається страховим випадком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у випадку встановленої вини особи, відповідальність якої застрахована за полісом, а згідно до вимог чинного законодавства України вина особи у вчиненні ДТП може бути встановлена виключно вироком суду у кримінальній справі за ст. 286 Кримінального кодексу України або постановою у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, однак, документи, якими була б встановлена вина ОСОБА_3, - відсутні, тобто ДТП, на яке посилається позивач, не є страховим випадком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/1579208;

- страховик за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відшкодовує витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, але відповідно до страхового акту № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 року позивач фактично нарахував своєму страхувальнику ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 14971,42 грн., а ще 2612,70 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором добровільного страхування його автомобіля, тобто фактичні затрати позивача з виплати страхового відшкодування не могли перевищувати 14971,42 грн. і, відповідно, вимоги про стягнення з ПрАТ СК "Дніпроінмед" 17074,12 грн. є необґрунтованими;

- надана позивачем платіжне доручення не підтверджує факт виплати страхового відшкодування ОСОБА_4, оскільки отримувачем коштів за цим дорученням є ПАТ КБ "Правекс-Банк", а реєстр одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів позивача № 203 від 24.10.2013 року не містить підписів та печаток позивача, тобто не може бути визнаний документом, який би підтверджував факт виплати страхового відшкодування;

- позивачем не надано доказів на підтвердження виконання дослідження № АХ6930CН-18/04/2 від 18.04.2013 року суб'єктом оціночної діяльності, а особи, які провели це дослідження, є оцінювачами та мають право займатись таким видом діяльності.

Позивачем 24.07.2015 року подано до суду клопотання від 17.07.2015 року за № 09-06-06/10451 про розгляд справи без участі представника ПАТ НАСК "Оранта".

Клопотання не задовольняється господарським судом Дніпропетровської області.

Відповідачем 25.08.2015 року подано до суду клопотання від 25.08.2015 року про продовження строку вирішення спору у справі № 904/5337/15 терміном на 15 днів.

Ухвалою суду від 25.08.2015 року на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору у справі № 904/5337/15 продовжено терміном на 15 днів, а саме до 06.09.2015 року.

Справа згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 745836 за умовами якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату) в порядку і на умовах, визначених даним договором, а страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж у визначений цим договором строк та виконувати інші умови договору.

Застрахованим транспортним засобом, зокрема, визначено "Daewoo Lanos TF69Y ЗНГ", д. н. АХ6930СН на страхову суму - 46120,00 грн.

Згідно п. 4.1 договору на страхування беруться ризики, зазначені у п. 1.2 цього договору, що самостійно обираються страхувальником за таким переліком:

- пошкодження - пошкодження або повна загибель транспортного засобу, його складових його страхових частин та застрахованого ДО внаслідок нижченаведених подій;

- дорожньо-транспортна пригода, а саме подія, що сталась під час експлуатації транспортного засобу, внаслідок якої завдано матеріальних збитків, у тому числі зіткнення з рухомими або нерухомими предметами (іншими транспортними засобами, спорудами, перешкодами, тваринами тощо), перевертання, наїзд, падіння транспортного засобу;

- протиправні дії третіх осіб, які пов'язані з незаконним заволодінням застрахованого транспортного засобу, а саме: знищення застрахованого транспортного засобу в цілому, пошкодження, знищення або викрадення окремих його частин, деталей, вузлів, механізмів, що входять до заводської комплектації0, а також пошкодження, знищення чи викрадення застрахованого ДО;

- пожежа, вибух - пожежа, вибух, незалежно від місяця їх виникнення (як у застрахованому транспортному засобі, так і поза ним), у тому числі внаслідок самозаймання, короткого замикання електропроводки, за винятком вибухів, що відбуваються під час робочого процесу двигунах внутрішнього згорання, або внаслідок протиправних дій третіх осіб;

- стихійне явище (удар блискавки, буря, вихор, шторм, ураган, смерч, злива, град, затоплення, землетрус, переміщення чи осідання ґрунту, сель, обвал, зсув, паводок, повінь, снігопад, льодохід;

- зовнішній вплив - зовнішній вплив на застрахований транспортний засіб сторонніх предметів, у тому числі викид каменів або інших твердих фракцій з-під коліс транспортного засобу, самовільне падіння дерев, гілок або інших предметів, дій тварин, птахів, за винятком випадків, передбачених у пп. 4.1.1.1 - 4.1.1.4 цього договору.

Відповідно до п. 1.11 договору термін дії договору з 02.03.2013 року до 01.03.2014 року.

Отже, умовами вищевказаного договору сторонами погоджено, що до переліку страхових випадків включено пошкодження або знищення автотранспортного засобу внаслідок ДТП.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2013 року о 01:20 годині відбулася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення двох автомобілів) за участю: "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, та "Skoda Octavia", державний реєстраційний номер 0403РРІ50, під керуванням ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № Д/2025 від 21.06.2015 року (а. с. 13).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було, зокрема, пошкоджено застрахований позивачем автомобіль "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії № 745836 від 01.03.2013 дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої завдано пошкоджень автомобілю "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, є страховим випадком.

18.04.2013 року ТОВ "Гарант-Асістанс" (спеціаліст ОСОБА_5Є.) складене дослідження № АХ6930СН-18.04/2 (а. с. 20-22).

Відповідно до ремонтної калькуляції від 17.04.2013 № НОМЕР_1 вартість відновлювального ремонту внаслідок пошкодження транспортного засобу - автомобіля "Daewoo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, складає 36415,14 грн. (а. с. 24 зі зворотної сторони).

ОСОБА_4 08.04.2013 звернувся до ПАТ "НАСК "Оранта" із заявою про страхову виплату (а. с. 19).

Відповідно до страхового акту № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 позивачем здійснений розрахунок страхового відшкодування до страхового акту у сумі 17584,12 грн. (а. с. 12).

Виплата позивачем страхового відшкодування здійснена лише у загальній сумі 14491,42 грн. здійснена позивачем на рахунок ПАТ КБ "Правекс-Банк", що підтверджується платіжним дорученням № 71098 від 24.10.2013 на суму 42273,78 грн. та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ПАТ "НАСК "Оранта" (а. с. 16).

Позивач, посилаючись на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", надіслав на адресу відповідача заяву № 09-06-06/23126 від 08.12.2014 на виплату страхового відшкодування з вимогою відшкодувати збитки у сумі 17584,12 грн. (а. с. 11).

Відповідач на звернення позивача не відреагував, кошти не сплатив.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 17074,12 грн.

Оцінюючи подані докази в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

При цьому, відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до вимог чинного законодавства України вина особи у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди може бути встановлена виключно вироком суду у кримінальній справі за ст. 286 Кримінального кодексу України або постановою у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення.

Суд ухвалами від 22.06.2015 року, 07.07.2015 року, 25.08.2015 року зобов'язував позивача надати: постанову суду на підтвердження наявності факту вини у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_3 (належним чином завірену копію - до справи) та постанову про адміністративне правопорушення (належним чином завірену копію до справи).

Отже, матеріали справи № 904/5337/15 не містять належних доказів визнання у встановленому порядку ОСОБА_3 винним у вчиненні правопорушення.

Крім того, за приписами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Однак, як вбачається зі страхового акту № СТО-13-4776/1 від 10.07.2013 року позивач фактично нарахував своєму страхувальнику ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 14971,42 грн., а ще 2612,70 грн. було зараховано позивачем в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором добровільного страхування автомобіля останнього.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив страхове відшкодування ОСОБА_4 в сумі 14491,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71098 від 24.10.2013 на суму 42273,78 грн. та реєстром одержувачів сум відшкодувань за рахунок коштів ПАТ "НАСК "Оранта" (а. с. 16), тоді як просить відшкодувати за рахунок відповідача 17074,12 грн., тобто за межами фактичних витрат.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено наступне: професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.

Суб'єктами оціночної діяльності є:

- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За умовами ст. 6 "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що страхове відшкодування розраховано позивачем на підставі дослідження № АХ6930СН-18.04/2 від 18.04.2013 року, виконаного ТОВ "Гарант-Асістанс", а саме головним спеціалістом ТОВ "Гарант-Асістанс" ОСОБА_5, але позивачем не надано доказів наявності у вказаного спеціаліста наявне свідоцтво оцінювача з підтвердженням кваліфікації останнього.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджуються наявними у справі доказами.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 1166, 1188 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 6, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 4, 5, 6 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах Публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" - відмовити.

Судовий збір покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 07.09.2015 року.

Суддя С.П.Панна