Рішення № 49815746, 02.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.15р. Справа № 904/5863/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 108 333 грн. 88 коп.

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 22.06.15р.; адвокат на підставі договору №б/н від 22.06.2015 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №24-5-03 від 26.12.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (далі-Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №511130330 від 10.01.2013 року в сумі 50 564,18 грн. - основного боргу, 20 620,38грн. - пені, 1 832,27грн. - 3% річних, 35 317,05грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки №511130330 від 10.01.13р. щодо своєчасної та повної оплати товару.

Відповідачем надано відзив, за змістом якого він заперечує проти позову, в тому числі, з підстав пропуску позивачем спеціального строку позовної давності щодо стягнення пені. Крім того, як зазначає відповідач, в порушення вимог п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" позивачем невірно розраховано розмір інфляційних втрат. Заперечуючи проти стягнення адвокатських витрати у розмірі 10 833,39грн., відповідач зазначає, що їх розмір є явно завищеними, через неспіврозмірність з ціною позову та складністю справи.

Представником відповідача подано клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5863/15 про стягнення суми боргу строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

В судовому засіданні 02.09.2015 року, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

0.01.2015. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (Постачальник) та публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (Покупець) укладено договір поставки №511130330.

Відповідно до п. 1.1 договору, на умовах, викладених у розділах даного договору, постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строк поставки товару визначаються в специфікаціях, оформлених у вигляді додатку до даного договору, які є невідємними його частинами.

Пунктом 2.1 договору, визначено, що ціна товару, поставленого за даним договором, визначається у гривнях та вказується в специфікаціях до цього договору. Ціна товару не включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Ціна товару, визначена в додатках до даного договору, є фіксованою та не підлягає збільшенню. (пункт 2.3 договору).

Сума даного договору складається з сум специфікацій до даного договору, що є невідємною частиною договору. (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, встановлено, що розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і термін, вказаний в специфікаціях до договору.

При оплаті з відстроченням платежу розрахунки проводяться покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Цей договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.13р., а в частині не виконаних зобовязань за договором до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань. (пункт 10.1 договору.)

Крім того, сторонами підписано додаткові угоди №2 від 19.03.13р., №3 від 11.04.13р. згідно зі змістом яких змінено преамбулу договору та реквізити сторін. Згідно з п. 2 додаткової угоди №4 від 06.01.14р., пролонговано термін дії договору до 30.06.14р. (п. 10.1 договору).

Також, сторонами підписано специфікацію №12 до договору №511130330 від 10.01.13р.

Згідно зі змістом специфікації (а.с. 23), сторонами погоджена поставка товару загальною вартістю у розмірі 56 931,42грн. (в.ч. 20% ПДВ 9 488,57грн.).

Термін постачання: 15 днів від дати підписання специфікації.

Умови оплати: 100% факт постачання 75 календарних днів.

На виконання умов договору Позивачем здійснено поставку товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними сторонами копіями видаткових накладних: №ТК 41 від 22.01.14р. на суму 50 737,56грн., № ТК 72 від 11.02.14р. на суму 316,80грн. та довіреностями на отримання товару повноваженим представником відповідача: №127 від 21.01.14р., №363 від 11.02.14р.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленої продукції в установлені договором строки не виконав, в зв'язку з чим, виникла заборгованість в розмірі 51 054,36 грн., з яких, Позивач вимагає стягнути з Відповідача 50 564,18 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, Позивач вимагає стягнення трьох процентів річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання (а.с. 6) у розмірі 1832,27 грн. та інфляційних втрат за період з квітня 2014р. по травень 2015р. у розмірі 35 317,05 грн.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно наданого Відповідачем контр розрахунку, з яким погоджується суд, інфляційні втрати за період з травня 2014 (місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж) по травень 2015р., склали суму 32 586,39грн.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обовязку сплатити неустойку.

Позивач вимагає стягнення пені у розмірі 20620,38 грн., яка нарахована згідно п. 7.5. Договору.

Відповідно до п.7.5 договору. в разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Оскільки законом у даному випадку не передбачено розмір пені, то застосовуються санкції передбачені договором.

Як вище встановлено судом, в Договорі Сторони не встановили конкретний розмір пені, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ (не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в Договорі конкретний розмір пені, то нарахування її Позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним, у зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача 50 564,18 грн. - основного боргу, 1 832,27грн. - 3% річних, 32 586,39грн. - інфляційних втрат.

02.09.2015 року представником позивача подано заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №904/5863/15 про стягнення суми боргу строком на три місяці з оплатою рівними частинами до 30 числа кожного місяця.

Заява обґрунтована тим, що:

-ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" знаходиться у вкрай скрутному становищі через те, що 60% ринку збуту продукції підприємства здійснюється на території Російської Федерації;

-на світовому ринку зявилася тенденція зниження цін на металопродукцію, подорожчання енергоносіїв, підвищення залізничного тарифу, постійне підвищення постачальниками цін на сировину, що закупається підприємством та призводить до різкого подорожчання продукції і зниження замовлень на продукцію, що випускається;

-за підсумками першого півріччя 2015р. ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" є збитковим підприємством;

-станом на 30.06.15р. сума дебіторської заборгованості підприємства складає 4 602 000,00грн.;

-збитки підприємства за 2 квартал 2015р. складають 753 280,00грн.;

-виконання рішення суду відповідачем, тобто погашення заборгованості є обєктивно неможливим у звязку з відсутністю обігових коштів;

-стягнення суми заборгованості у повному обємі, спричинить зупинку діяльності підприємства, а також невиплату заробітної плати працівникам підприємства, несплату податків і інших обовязкових платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, надання розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках в разі наявності обставин, що ускладнюють таке виконання або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розглянувши заяву Відповідача про розстрочку виконання рішення, слід зазначити, що наведені Відповідачем в обґрунтування поданої заяви обставини, є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності, яку відповідач здійснює на власний ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав.

З огляду на викладене, суд не убачає підстав для задоволення заяви відповідача, оскільки обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування вказаної заяви, за змістом ст. 121 ГПК України, не є підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, відмовляючи в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, суд враховує тривалий час невиконання зобовязань щодо сплати спірної суми боргу, а також фінансовий стан та матеріальні інтереси стягувача.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 833,39грн.

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України Про адвокатуру, адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

В матеріалах справи наявні надані представником позивача витяг з договору про надання правової допомоги №12-2/76/КАУ від 12.11.14р., договір доручення від 22.06.15р., договір про надання правової допомоги від 22.06.15р.(адвокат ОСОБА_3М.), завдання №3 до договору №12-2/76/КАУ від 12.11.14р. про надання правової допомоги від 22.06.15р., звіт №1 надання послуг адвокатом ОСОБА_3 згідно завдання №3 від 22.06.15р. від 30.06.15р., договір про надання правової допомоги від 22.06.15р.(адвокат ОСОБА_1В.)

Як убачається з матеріалів справи, згідно з витягом з договору про надання правової допомоги №12-2/76/КАУ від 12.11.14р. адвокатське обєднання „Колегія адвокатів України (Адвокатське обєднання) та ТОВ „ТК-3000 (Клієнт) уклали договір про надання правової допомоги №12-2/76/КАУ від 12.11.14р.

На підставі договір доручення від 22.06.15р., адвокатське обєднання „Колегія адвокатів України доручило адвокату ОСОБА_3 (Адвокат) укласти окремий договір на надання правової допомоги з ТОВ „ТК-3000 щодо надання правової допомоги ТОВ „ТК-3000 у вирішенні господарського спору в судовому порядку з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки №511130330 від 10.01.13р.

22.06.15р. між адвокатом ОСОБА_3 (надалі Адвокат) та ТОВ „ТК-3000 (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з п. 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат зобовязується в узгоджені сторонами строки та у порядку надавати клієнту правову допомогу у вирішенні господарського спору в судовому порядку з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки №511130330 від 10.01.13р.

На підставі завдання №3 до договору №12-2/76/КАУ від 12.11.14р. про надання правової допомоги від 22.06.15р., ТОВ „ТК-3000 (далі - Клієнт) та адвокатським обєднанням „Колегія адвокатів України (Адвокатське обєднання) узгоджено дії адвокатського обєднання з надання правової допомоги та доручено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надання правової допомоги клієнту у вирішенні господарського спору в судовому порядку з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки №511130330 від 10.01.13р., а клієнтом надано згоду на надання правової допомоги та ведення даної справи вищевказаними адвокатами (п. 1.1 завдання №3).

Пунктом 1.3 договору, сторони погодили, що адвокатські послуги за завдання правової допомоги у вирішенні господарського спору клієнта в судовому порядку складатимуть 10% від ціни позову.

22.06.15р. між адвокатом ОСОБА_1 (надалі Адвокат) та ТОВ „ТК-3000 (далі - Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з п. 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат зобовязується в узгоджені сторонами строки та у порядку надавати клієнту правову допомогу у вирішенні господарського спору в судовому порядку з ПАТ "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості за договором поставки №511130330 від 10.01.13р.

Згідно платіжного доручення №4818 від 25.06.2015р., позивачем було сплачено за надані послуги адвоката суму в розмірі 10 833,39грн.

Отримання послуг адвоката у сфері права підтверджується підписаним сторонами 30.06.2015р. звітом №1 наданих послуг адвокатом ОСОБА_3 згідно завдання №3 від 22.06.15р до договору №12-2/76/КАУ від 12.11.14р. про надання правової допомоги.

Також до позовної заяви додані докази в підтвердження того, що ОСОБА_3 є адвокатом, а саме свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1427 від 14.02.2007р. та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України №000052 (а.с. 33-34).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів п.6.5. постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.13р. №7, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладені вище обставини, зважаючи на ступень складність юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, та відповідно обсягу часу і роботи, що вимагається для належного виконання доручення, в тому числі на підготовку позову у даній справі, суд вважає за доцільне зменшити суму адвокатських витрат до 5 000,00грн.

Керуючись ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі, в тому числі витрати по сплаті послуг адвоката, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21, код ЄДРПОУ 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК-3000" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 25, код ЄДРПОУ 30752658) 50 564,18 грн. - основного боргу, 1 832,27грн. три проценти річних, 32586,39грн. - інфляційних втрат, 1699,65 грн. витрати по сплаті судового збору, 3922,26грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.15р. по справі №904/5863/15 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 07.09.15.

Суддя ОСОБА_4