Рішення № 49810885, 02.09.2015, Горохівський районний суд Волинської області

Пр.№ 2/155/209/15

Справа № 155/189/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Горохівський районний суд

Волинської області

в складі: головуючого-судді Шмідта С.А.

при секретарі Грищук Г.Г.,

з участю: представника позивача Нестерука Р.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Горохівського районного суду в м.Горохів Волинської області справу за позовом публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору нікчемним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося з позовом до відповідачів ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості. Позивач мотивує свій позов тим, що 16 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 11371974000 про надання останній кредиту в сумі 30000,00 доларів США на строк до 16 липня 2015 року з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,35 % річних за умови погашення позичальником заборгованості за кредитом та відсотками шляхом здійснення щомісячних рівних платежів відповідно до графіку. Крім того, 23 лютого 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 11371974000 від 16 липня 2008 року, згідно якої сторонами було досягнуто згоди щодо зміни схеми погашення кредиту, а також змінено кінцевий термін повернення кредиту - до 16 липня 2025 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 умов вищевказаного кредитного договору 16 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 217581, відповідно до якого поручитель зобов'язувався перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11371974000 від 16 липня 2008 року. Оскільки всупереч умовам вищевказаних договорів своїх зобов'язань відповідачі належним чином не виконали, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів у користь банку кредитну заборгованість в розмірі 28875,04 доларів США, що станом на 09 січня 2015 року еквівалентно 454769,95 гривень, та 3903,69 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, а також понесені ним судові витрати.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 24 липня 2015 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору нікчемним.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 мотивує цей позов тим, що 16 липня 2008 року між нею та АКІБ "УкрСиббанк" було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11371974000 в сумі 30000,00 доларів США. Позивач вважає, що вищевказаний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства України, а подальше його використання завдає їй значних матеріальних збитків. Стверджує, що надання кредитних коштів за кредитним договором відповідає ознакам споживчого кредиту, тому до цих правовідносин застосовуються норми Закону України "Про захист прав споживачів". Позивач в період з 16 липня 2008 року по 30 квітня 2014 року здійснювала усі належні платежі за договором, однак через суттєве підвищення курсу долара США до гривні виплачувати кредит стало неможливим без суттєвої шкоди для неї та членів її сім'ї. Кредитний договір не приніс позивачу очікуваних результатів, а лише збитки, пов'язані із коливанням валютних курсів, про які позичальника не було повідомлено до укладення кредитного договору. Також банк не повідомив ОСОБА_3 про обов'язкову інформацію, зазначену в ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", особливо в частині того, що вона нестиме валютні ризики під час виконання зобов'язань. На думку позивача, навмисне ненадання банком позичальнику важливої інформації, передбаченої п.2 ч.2 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", ввело позичальника в оману. Позивач вважає, що таким чином банк уклав із нею вищевказаний договір із застосуванням нечесної підприємницької практики, а тому просить визнати цей кредитний договір нікчемним.

Відповідач ОСОБА_3 не з'явилася в судове засідання і від неї не надійшло повідомлення про причини її неявки. Про час, день і місце проведення даного судового засідання ОСОБА_3 була повідомлена належним чином.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився і від нього не надійшло повідомлення про причини його неявки. Відомості про вручення відповідачу судової повістки про виклик в матеріалах справи відсутні, так як відповідач тимчасово відсутній за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Однак, як вбачається із інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, наданої САДР відділу паспортної роботи УДМС України у Волинській області 18 лютого 2015 року, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований за вказаною у позовній заяві адресою.

На підставі вищевикладеного у відповідності до п.5 ст.74 ЦПК України суд вважає, що зазначений судовий виклик вручений відповідачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 належним чином.

Представник відповідача - позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні первісний позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та пояснив суду, що ОСОБА_3 підписала вищевказаний договір, не знаючи його умов, оскільки представник банку з цими умовами її не ознайомив. Крім цього, графік погашення кредиту, як додаток до договору, не містить інформації про сукупну вартість цього кредиту. Зважаючи на те, що з часу отримання кредиту по цей час курс долара США по відношенню до національної грошової одиниці України суттєво підвищився, відповідач, не будучи попередженою перед укладенням договору про валютні ризики, сплачує на виконання умов договору набагато більші суми коштів, ніж ті, на які вона розраховувала. Оскільки вищевказаний договір було укладено із застосуванням банком нечесної підприємницької практики, то цей договір, на думку представника відповідача, є нікчемним, і так як позивач нікчемність цього договору не визнає, представник відповідача просив пред'явлений його довірителем зустрічний позов задовольнити.

Представник позивача - відповідача за зустрічним позовом - публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" Гусак Г.Г. у судовому засіданні первісний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповідно до поданої банком заяви про уточнення позовних вимог, просила стягнути солідарно з відповідачів у користь банку кредитну заборгованість в розмірі 28875,04 доларів США, 3903,69 гривень пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати. Пред'явлений ОСОБА_3 до банку зустрічний позов не визнала з підстав, викладених у запереченні на позов, та просила відмовити у його задоволенні. Крім того, суду пояснила, що ОСОБА_3 отримала кредит у 2008 році і до квітня 2014 року належним чином виконувала його умови згідно наданого їй графіку погашення платежів. Представник позивача ствердила, що перед підписанням договору відповідачем було отримано інформаційний лист відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів", що стверджується пунктом 3.17 цього договору. Крім того, в пункті 1.1 кредитного договору зазначено, що позичальник усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції, яку остання придбаває за рахунок кредитних коштів банку. У зв'язку з наведеним представник позивача вважає посилання відповідача на нікчемність кредитного договору безпідставним.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні і що стверджується матеріалами справи, між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 16 липня 2008 року було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11371974000 (а.с.6-12), згідно з п.п.1.1, 1.2.2, 1.3.1 якого позичальнику ОСОБА_3 надавався кредит в сумі 30000,00 доларів США на строк до 16 липня 2015 року з виплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,35 % річних за умови погашення позичальником заборгованості за кредитом та відсотками шляхом здійснення кожного місяця щомісячних рівних платежів згідно графіку (а.с.13, 100-104).

Також 23 лютого 2009 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 11371974000 від 16 липня 2008 року (а.с.14-15), згідно п.п.2.1, 3.1 якого сторонами було досягнуто згоди щодо зміни схеми погашення кредиту, а саме встановлено розмір ануїтетного платежу в сумі 350,00 доларів США та день його сплати - 10 число кожного календарного місяця строку кредитування, а також змінено кінцевий термін повернення кредиту - до 16 липня 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Отже, з умов кредитного договору вбачається, що кредитні кошти були надані позивачу в споживчих цілях. Таким чином, оспорюваний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Пунктами 4, 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Як на підставу визнання кредитного договору нікчемним позивач за зустрічним позовом покликалася на несправедливість умов договору щодо надання кредиту в іноземній валюті та знецінення національної валюти - гривні, що суперечить Закону України "Про захист прав споживачів".

Так, відповідно до ч.6 ст.19 вищевказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Відповідно до п.2 ч.1 цього ж Закону нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Однак, на думку суду, покликання позивача, як на підстави нікчемності кредитного договору невиконання приписів Закону України "Про захист прав споживачів" щодо попереднього інформування про умови кредитування та валютні ризики є безпідставними.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та укладено кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 30000,00 доларів США.

Згідно з п.3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, передбачено, що в разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.

В пункті 1.1 кредитного договору від 16 липня 2008 року № 11371974000 зазначено, що позичальник усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості продукції, яку остання придбаває за рахунок кредитних коштів банку.

При підписанні договору ОСОБА_3 погодилася з його умовами та не заперечувала проти надання кредиту в іноземній валюті з визначеною процентною ставкою. Крім того, ніщо їй не перешкоджало отримати кредит у національній валюті.

Крім того, пунктом 7.13 кредитного договору від 16 липня 2008 року № 11371974000 стверджується, що перед укладанням цього договору відповідач отримала інформаційний лист відповідно до вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, ОСОБА_3 протягом тривалого часу належним чином виконувала умови кредитного договору від 16 липня 2008 року та сплачувала необхідні платежі згідно графіку, який є додатком № 1 до договору, а 23 лютого 2009 року після суттєвого підвищення курсу долара США по відношенню до національної валюти України уклала з банком додаткову угоду, в якій обумовлено розмір та день сплати ануїтетного платежу на виконання вищевказаного договору, після чого до серпня 2014 року продовжувала частково виконувати умови цієї угоди.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору нікчемним слід відмовити.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 1.3.1 кредитного договору від 16 липня 2008 року № 11371974000 передбачено сплату позичальником відсотків в розмірі 14,35% на рік.

Пунктом 4.1 кредитного договору від 16 липня 2008 року № 11371974000 передбачено сплату позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Крім того, 16 липня 2008 року на виконання умов кредитного договору № 11371974000 між АКІБ "УкрСиббанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 217581 (а.с.16-18), згідно з п.п.1.1., 1.3 яких Поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язання за кредитним договором № 11371974000, а у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами кредитного договору.

Також, 23 лютого 2009 року на виконання умов додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 11371974000 від 16 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки № 217581/1 (а.с.19), згідно п.1 якого поручитель надав свою згоду на зміну основного зобов'язання, що забезпечується Договором, а саме щодо зміни розміру ануїтетного платежу - 350,00 доларів США, графіку погашення кредиту, кінцевого терміну виконання основного зобов'язання - 16 липня 2025 року.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Так, пунктом 3.1.3 кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит у випадку, зокрема, порушення позичальником умов цього договору, крім того, пунктом 6.1.2 кредитного договору передбачено право банку визнати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту, а також передбачено процедуру такого дострокового повернення.

10 листопада 2014 року відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надсилались вимоги про дострокове повернення кредиту, що підтверджується копіями таких вимог (а.с.44-45, 46-47), копією реєстру рекомендованих пакетів від 11 листопада 2014 року (а.с.48), копією фіскального чеку від 11 листопада 2014 року (а.с.49). Вищевказані вимоги відповідачі отримали 14 листопада 2014 року (а.с.50). Відтак термін дострокового повернення кредиту та сплати інших платежів за кредит вважається таким, що настав в даному випадку із 15 грудня 2014 року.

Таким чином, банком дотримано вимоги розділу 6 кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 11371974000 позичальником ОСОБА_3 станом на 09 січня 2015 року (а.с.20-34), заборгованість відповідачів перед публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" нарахована правильно і становить: 26316,99 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 2558,05 доларів США - заборгованості по відсотках, 642,12 грн. - заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 3261,57 грн. - заборгованості по пені за несвоєчасне погашення заборгованості по відсотках, а тому суд вважає, що вона в сумі 28875,04 доларів США та 3903,69 грн. підлягає стягненню з них в користь позивача солідарно, тому що для цього є законні підстави.

У відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України суд стягує в рівних частинах з відповідачів в користь позивача сплачені останнім при зверненні до суду 3654,00 грн. судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.526, 530, 549, 554, ч.2 ст.1050, ч.ч.1, 2 ст.1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, ч.1 ст.88, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" солідарно 28875,04 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят п'ять доларів США 04 центи) та 3903,69 (три тисячі дев'ятсот три гривні 69 копійок) кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11371974000.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судових витрат.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" 1827,00 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитного договору нікчемним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Горохівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: (підпис)

Згідно з оригіналом.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області С.А.Шмідт