Рішення № 49809673, 02.09.2015, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1148/15

Єдиний унікальний № 742/2731/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., за участі сторін та їх представників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Управління міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі (подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3), звернулися до суду із вказаним позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, посилаючись на те, що 25 квітня 2008 року відносно ОСОБА_1, старшим слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Чернігівській області майором міліції ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 19.05.2008 року йому (ОСОБА_1М.) було обрано міру запобіжного у вигляді підписки про невиїзд, а 29.05.2098 року притягнуто як обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою Прилуцького міськрайсуду від 05.12.2008 року відносно ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід на утримання під вартою, але він перебував на лікарняному та потребував невідкладної медичної допомоги, тому фактично з 27.01.2008 року по 16.02.2009 року він утримувався у СІЗО № 1 міста Чернігова, де перебував у загальній камері, при тому, що він на момент затримання працював на посаді начальника групи воєнізованої охорони ДП «Південні залізниці». Після проведення низки експертиз судом було направлено кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.

Позивачі зазначають, що після кількох років поневірянь та намагання встановити об'єктивну істину по справі, після передачі справи до апеляційного суду Чернігівської області та подальшого направлення справи для проведення досудового розслідування, на підставі постанови заступника начальника відділу СУ УМВС України в Чернігівській області підполковника міліції ОСОБА_5 від 10.08.2011 року кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 було закрите за відсутністю складу злочину за ч.2 ст.286 КК України, а запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Позивачі вказують, що з 25.04.2008 року по 10.08.2011 року безпідставно обвинувачений ОСОБА_1 перебував під підпискою про невиїзд, що складає більше ніж 3 роки, крім того, будучи невинуватим він перебував під вартою близько двох місяців, унаслідок чого не міг працювати, виїздити за межі міста по роботі, що негативно відобразилося на його діловій репутації, що такі дії слідчих органів, прокуратури та суду про вчинення ним (ОСОБА_1М.) злочину принижувало та фактично звинувачувало в діянні якого він не скоював. Лише після цілої низки судових засідань, все ж було притягнуто до відповідалності винну особу у ДТП, а саме - ОСОБА_6А, і тільки після рішення колегії суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних справ від 18.12.2012 року він (ОСОБА_1М.) зміг спокійно заснути.

Тому, позивачі просять суд стягнути з ОСОБА_7 Україна шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів на користь ОСОБА_1 - 100000 грн., на користь ОСОБА_2 - 20000 грн. (а.с.1-3,32).

В судовому засіданні :

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги підтримали повністю та просили суд їх задовольнити,вказуючи на те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності йому (ОСОБА_1М.) була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок порушення сімейних, виробничих та відносин у суспільстві, що унаслідок багаторічного терміну досудового розслідування та судового розгляду був вимушений нервувати та доводити свою невинуватість, був суттєво обмежений в правах вільно перебувати в інших місцях унаслідок застосування міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, а також був позбавлений волі на час арешту близько 2-х місяців, тим самим довготривалий час було порушено його звичний спосіб життя. Крім того, моральна шкода полягає і в тому, що внаслідок незаконного затримання, притягнення до кримінальної відповідальності, перебуванням під вартою, погіршилось його здоров'я та самопочуття, вінвтратив нормальні життєві звязки, не міг виконувати свій батьківський та подружній обов'язок.

Позивач ОСОБА_2 також повністю підтримала свої позовні вимоги і пояснила, що їй, як дружині несправедливо обвинуваченого ОСОБА_1, також було заподіяно моральної шкоди, яка полагала у погіршенні стосунків подружжя, хвилюванням та порушенням нормальних життєвих відносин.

Відповідачі ОСОБА_7 казначейська служба України та Управління міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області, будучи належними чином повідомленими про час і місце судового розгляду справи, не направили своїх представників для участі, але другий відповідач (Управління МВС) направив до суду письмові заперечення, де просить суд відмовити в задоволенні вимог обом позивачам, вважаючи відсутнім обгрунтованого розрахунку та належних доказів, які б підтверджували наявність спричиненої моральної шкоди, а також вважає, що позивачі пропустили строк звернення до суду з даним позовом (а.с.65-66).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні установлено, що 08.06.2005 року в м. Прилуки відбулася дорожньо-трнаспортна пригода, унаслідок якої постраждало декілька потерпілих з отриманням різного ступеню тяжкості, в т.ч. настанням смерті, а водіями причетними до даної ДТП були ОСОБА_6 та ОСОБА_1. Ці фактичні обставини незаперечуються сторонами у даній справі, та підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи №16/13508 в 5-ти томах, розслідування якої проводилось відділом розслідування ДТП СУ УМВС України в Чернігівській області.

Із досліджених в судовому засіданні матеріалів вищеназваної кримінальнох справи №16/13508, копії основних процесуальних докуменгтів якої містяться в даній цивільній справі, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, 25.04.2008 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що підтверджується копією постанови від ціє дати, винесеної ст.слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_4 (а.с.7).

19.05.2008 року органом досудового розслідування відносно ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного у вигляді підписки про невиїзд, про що свідчать відповідна постанова та підписка про невиїзд (а.с.8-10).

29.05.2098 року ОСОБА_1 було притягнуто як обвинуваченого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.11-12).

05.12.2008 року Постановою Прилуцького міськрайсуду відносно ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід на утримання під вартою (а.с.4), та фактично він (ОСОБА_1М.) перебував під вартою з 27.01.2008 року по 16.02.2009 року як в Прилуцькому ІТТ так і в СІЗО № 1 міста Чернігова, та періодично, в грудні 2008 року та січні 2009 року перебував на стаціонарному лікуванні в Прилуцькій ЦМЛ, що підтверджується випискою з історії хвороби №339 та медкартою стаціонарного хворого №2068/1160 (а.с.40-43). Цим підтверджуються пояснення позивача ОСОБА_1 про загострення його захворювання (гупертонічна хвороба 2ст.) під час розслідування та застосування міри запобіжного заходу.

09.06.2009 року ОСОБА_1, перебуваючи на посаді начальник стрілецької групи ст. Прилуки, здав майно бойової кімнати, про що свідчить відповідний Акт (а.с.44), тим самим суд вважає підтвердженими пояснення позивача ОСОБА_1 про виникнення проблем на роботі саме із-за розслідування кримінальної справи та застосування міри запобіжного заходу щодо нього.

Суд також знаходить підтвердженими доводи позивача ОСОБА_1 в тім, що після проведення числений слідчих дій таких як відтворення, проведення допитів, обрання запобіжного заходу, врученя обвинувального висновку, його як обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину, було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, а тому він, весь цей час активно намагався всупереч презумції невинуватості, доводити свою непричетність до інкримінованого діяння.

Також суд вважає підтвердженими доводи позивача ОСОБА_1 в тім, що лише після кількох років його поневірянь та намагання встановити об'єктивну істину по справі, після передачі справи до апеляційного суду Чернігівської області та подальшого направлення справи для проведення досудового розслідування, на підставі постанови заступника начальника відділу СУ УМВС України в Чернігівській області підполковника міліції ОСОБА_5 від 10.08.2011 року кримінальне переслідування відносно нього (ОСОБА_1М.) було закрите за відсутністю складу злочину за ч.2 ст.286 КК України, а запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано, як це підтверджується копіюєю відповідної постанови (а.с.5-6).

Після цього, продовжувалось слідство та судові розгляди, внаслідок чого було притягнуто до відповідальності вину особу в даній ДТП а саме - ОСОБА_6А, і тільки після рішення колегії суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду з розгляду кримінальних справ від 18.12.2012 року (а.с.13-14) ОСОБА_1 (позивач у даній справі) зміг убезпечено себе почувати, так як вину особу було встановлено.

Тому, суд не вважає заслуговуючими на увагу заперечення проти позову УМВС України в Чернігівській області, оскільки, строки позовної давності у цій категорії справ не застосовуються (до того-ж 3-річний термін не минув з часу постановлення Ухвали судом касаційної інстанції), а вищенаведені фактичні обставини даної справи свідчать про те, що з вини органу досудового розслідування, яке було занадто довготривалим, позивач ОСОБА_1 з 19.05.2008 року по 10.08.2011 року перебував під підпискою про невиїзд, що складає більше ніж 3 роки, із яких близько 2-х місяців, будучи невинуватим, перебував під вартою і не міг працювати, виїздити за межі міста по роботі, що негативно відобразилося на його діловій репутації.

Суд вважає такі дії слідчих органів, прокуратури та суду щодо обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ст.286ч.2 КК України його принижувало, він був змущений реалізовувати всі можливі способи захисту від незаконного переслідування, чим була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях внаслідок порушення сімейних, виробничих та відносин у суспільстві.

Згідно ч. 1, 2, 7ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Підстави, порядок і розмір вищевказаної шкоди визначений спеціальним законом - Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»N 4652-VI (4652-17) від 13 квітня 2012 року, а також Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільнимнаказом Міністерства юстиції України, Генеральної Прокуратури України, Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 року(із змінами та доповненнями внесеними наказом № 14/5/6/52 від 03.04.1998 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у разі постановлення виправдувального вироку суду.

Пунктами 3, 5 ч. 1 ст. 3 цього ж Закону та п. 7 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування шкоди у вигляді судових витрат та у вигляді моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено порядок відшкодування шкоди, визначеної п.п. 3, 5 ст. 3 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно ч. 5, 6 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та абз. 1, 2 п. 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Абзацами 5-7 п. 17 даного Положення передбачено, що розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом згідно з ч. 3 ст.13 вищевказаного Закону провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відшкодування моральної шкоди відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства,прокуратури і суду» провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Абзацом 2 п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Пунктом 14Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»роз'яснено, що відповідно до ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від винипосадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Суд, проаналізувавши вищенаведене в сукупності, вважає доведеним те, що позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного його затримання, незаконного застосування до нього міри запобіжного заходу, незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, при цьому, моральна шкода відшкодовується в повному обсязі державою незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, слідства, прокуратури, суду, оскільки, постановою заступника начальника відділу СУ УМВС України в Чернігівській області підполковника міліції ОСОБА_5 від 10.08.2011 року кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 було закрите за відсутністю складу злочину за ч.2 ст.286 КК України, а запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Проте, щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з часу незаконного перебування під слідством та судом позивача ОСОБА_1, а саме з 19 травня 2008 року (застосування запобіжного заходу) по 10 серпня 2011 року (закриття справи відносно нього), що складає 37 місяців 21 день, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка відповідно доЗакону України «Про ОСОБА_7 бюджет України на 2015 рік»на час розгляду справи в суді складає 1218 гривень.Виходячи з мінімальної заробітної плати 1218 х 12 міс. : 365 днів х 21 день = 853 грн.; 1218 х 37 міс. = 45066 грн. +853 грн. = 45919 грн.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також із врахуванням ст.. 23 ЦК України, п. 17 Положення пропро застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», розяснень Постанови пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року № 4 (з наступними змінами)«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, суд вважає його позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у розмірі 45919 грн. з єдиного казначейського рахунку моральної шкоди. В задоволенні решти вимог позивачу ОСОБА_1 слід відмовити як надмірно заявлених, оскільки, суд визнаючи підтвердженими вищенаведені фактичні обставини щодо заподіяння йому такої (моральної) шкоди зауважує, що за час незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивача ОСОБА_1 не наступило більш тяжких негативних наслідків, зокрема, він залишився працювати на тому-ж місці роботи та не втрачав свого заробітку, його сімейні стосунки залишились збереженими. При цьому, суду не подано даних про допущення правоохоронними органами явних порушень щодо обвинуваченого ОСОБА_1, а предявлене обвинувачення останньому грунтувалось на той час належними і допустимими доказами, в т.ч. експертними висновками, недостовірність чи фальсифікація яких також не встановлена.

Згідно п.1.3 «Порядку виконання ОСОБА_7 казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів», затвердженого наказом Державного казначейства України № 39 від 04 лютого 2008 року, виконання судових рішень, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у державному бюджеті на цю мету.

Що стосується відшкодування моральної шкоди іншому позивачу ОСОБА_2, яка обгрунтовувала заподіяння такої у погіршенні стосунків подружжя, хвилюванням та порушенням нормальних життєвих відносин, суд вважає необхідним відмовити у її задоволенні з тієї підстави, що вона (ОСОБА_2Б.) не є обвинуваченою у вищеназваному кримінальному провадженні по факту ДТП від 08.06.2005 року, тому, на неї не поширюються положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а тому необхідно відмовити в повному обсязі у задоволенні її позову про відшкодування 20000 грн. морального відшкодування.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 59, 60, 61, 88, 213215, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Управління міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів у розмірі 45919 (сорок пять тисяч девятсот девятнадцять) гривень з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

В частині інших позовних вимогОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Управління міністерства внутрішніх справ України у Чернігівській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, через Прилуцький міськрайсуд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий суддя Білокур В.І.