Ухвала суду № 49803389, 03.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7036/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Північтранс» про стягнення коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Суворовського суду м. Одеси від 16 липня 2015 року про закриття провадження в справі,

встановила:

22 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Північтранс» про стягнення коштів, посилаючись на те, що між ПАТ «Північтранс» та ОСОБА_3 7 червня 2013 року був укладений попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу № 0706-4228 (надалі по тексту - «попередній договір»).

Згідно з умовами вказаного договору ПАТ «Північтранс» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) зобов'язуються в майбутньому в обумовлений строк (до 7 червня 2018 року) укласти й належним чином оформити договір купівлі - продажу (надалі по тексту - «Основний договір») транспортного засобу, а саме пасажирського автобуса марки I-VAN, модель А07А-30, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, колір жовтий, шасі № Y6DA07A00C0002133.

24 жовтня 2014 року, суддею Суворовського районного суду м. Одеси за вищевказаним позовом було відкрите провадження.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2015 року провадження за позовними вимогами ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Північтранс» про стягнення коштів - закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2015 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому вказується, що вищевказана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши надані матеріали і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Районний суд, постановляючи вищевказану ухвалу, виходив з того ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, вид діяльності код КВЕД 60.21.1 «діяльність автомобільного транспорту». (а.с. 217-218)

ПАТ «Північтранс» є юридичної особою, яка також здійснює діяльність автомобільного транспорту (а.с. 148-150).

Таким чином, розгляд даної позовної заяви підвідомчий господарському суду, оскільки в даному випадку виникли правовідносини міжсубєктами підприємницької діяльності, які повинні розглядатися господарським судом, в порядку передбаченому ГПК України.

Однак, відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Як вбачається з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформація тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договір вважається господарським за умови дотримання усіх критеріїв, визначених ч. 1 ст. 173 ГК України, а саме:

- він повинен бути укладеним між субєктами господарювання, учасниками відносин у сфері господарювання;

- змістом договору повинна виступати дія господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. З ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Як вбачається з ч. 1 ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами.

Згідно зі ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючп господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з положеннями ч. 2 даної статті, громадяни України відносяться до субєктів господарювання в тому випадку, якщо вони здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як вбачається з положень ч. 6 ст. 128 ГК України, на громадянина-підприємця покладено обовязок у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності.

Отже, спори, які витікають з договорів, однією стороною якого є фізична особа, підлягають розгляду господарським судам лише у тому випадку, якщо така фізична особа провадить підприємницьку діяльність, є зареєстрованою в законом порядку як підприємець та в необхідних випадках одержала ліцензію на здійснення господарської діяльності.

Тільки за умови сукупності всіх наведених ознак договір може вважатися господарським, а спори, які витікають з нього, підлягають розгляду у порядку господарського судочинства.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа - підприємець з єдиним видом діяльності «діяльність автомобільного регулярного транспорту».

Проте, останнім не дотримано інших критеріїв для віднесення його до субєкта господарювання: він вже понад 10 років не провадить підприємницьку діяльність та не отримував ліцензію на провадження такого виду підприємницької діяльності, хоча він підлягає ліцензуванню.

Правовідносини, які виникли між ОСОБА_3 та ПАТ «Північтринс» не регулюються господарським законодавством, є цивільно-правовими, оскільки, при укладенні попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу з ПАТ «Північтранс» ОСОБА_3В,, хоч і будучи зареєстрованим як фізична особа - підприємець, діяв як фізична особа без статусу підприємця.

Слід також зауважити, що при укладанні попереднього договору купівлі - продажу транспортного засобу ОСОБА_3, не було зазначено спеціального статусу фізичної особи - підприємця.

Крім того, ОСОБА_3 не міг придбати транспортний засіб як фізична особа - підприємець, оскільки такий вид діяльності не був передбачений при його реєстрації.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла до висновку, що правовідносини відносини, які виникли між сторонами зазначеного вище договору мають цивільно-правовий характер.

При новому розгляді матеріалів даної справи суду слід усунути зазначені вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, п. 4 ч. 2 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 311, п. 3 ч. 1 ст. 312, ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 липня 2015 року про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Північтранс» про стягнення коштів - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

ОСОБА_4

ОСОБА_2