Постанова № 49802643, 25.08.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20784/14-а

Провадження №2-а/522/308/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Єршової Л.С.,

при секретарі Ларіній Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання частково нечинним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання незаконним та недійсним рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №206 від 28.08.2014 року «Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок» у частині пункту 5 додатку № 1 та пункту 5 додатку № 2 до цього рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №01-13/7377 від 26.09.2014 року, було повідомлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 206 від 28.08.2014 року затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.07.2014 року, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок.Вищевказаним рішенням було затверджено Акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.07.2014 року, у тому числі, відносно суб'єкта господарювання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (Додаток 1 до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.08.2014 року № 206). Комісією вирішено, що позивачем нанесено збитки територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу, який міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття та використання без правовстановлюючих документів у розмірі 394676,78 грн.В обґрунтування зазначеного висновку, комісією наводиться розрахунок розміру вказаних збитків за період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року із використанням нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки в розмірі 257,91 грн. Таким чином, при здійсненні розрахунку розміру збитків, комісією було застосовано розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який застосовуються при комерційному використанні земельної ділянки.При цьому, позивач зазначає, що зазначена земельна ділянка землекористувачем в оренду не надається, а отже в комерційних цілях не використовується. Такожв період з 01.01.2012 року по 30.06.2014 року ним сумлінно здійснювалась сплата земельного податку, виходячи із нормативної грошової оцінки 1 кв.м. земельної ділянки в розмірі 123,80 грн. Враховуючи сплату позивачем земельного податку, кошти від сплати якого спрямовуються до місцевого бюджету, позивач вважає безпідставним твердження відповідача про заподіяння йому збитків у вигляді неодержаних доходів за користування земельною ділянкою. Таким чином, позивач вважає зазначене рішення незаконним в частині затвердження Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.07.2014 р. відносно суб'єкта господарювання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України, порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому підлягає частковому скасуванню.

Під час розгляду справи до участі у справі було залучено третю особу - Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Представник позивача зявився у судове засідання та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача зявилася у судове засідання та заперечувала проти задоволення зазначеного позову з підстав, викладених у запереченнях.

Представник третьої особи зявився у судове засідання та заперечував проти задоволення зазначеного позову, посилаючись на його необґрунтованість.

Вислухавши пояснення сторін по справі, розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником виробничо-складських будівель, розташованих за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, на підставі свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі та споруди від 29.04.2004 року.

Рішенням Одеської міської ради від 09.04.2009 року №4240-V ФОП ОСОБА_1 надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,34 га, в оренду, за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, для експлуатації та обслуговування виробничо-складських будівель і споруд.

Згідно до довідки ТОВ «ДУАЛ-ВС» №1125/14 від 29.10.2014 року проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду знаходиться на стадії розробки.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.08.2014 року №206 «Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок», затверджено акт комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок незаконного використання земельних ділянок, від 17.04.2014 року та від 10.07.2014 року та зобов'язано ФОП ОСОБА_1 сплатити збитки, заподіяні внаслідок незаконного використання земельної ділянки, у розмірі 394676,78 грн.

Відповідно до ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при винесенні рішення щодо затвердження акта визначення розміру збитків.

Натомість, питання щодо наявності підстав для стягнення збитків з ФОП ОСОБА_1 не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, його належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків.

Частиною 6 ст.59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Відповідно до підпункту 1 пункту «а» частини 1 ст.33 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, такі власні (самоврядні) повноваження: визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки.

Відповідно до ст.157 Земельного кодексу України, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Тобто, відповідно до положень діючого законодавства України, виконавчий комітет, вважаючи, що суб'єктом господарювання завдано збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження прийняти рішення про затвердження акта комісії щодо визначення розміру збитків та відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, вони не можуть бути примусово відшкодовані на підставі рішення виконкому. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тому питання щодо наявності підстав для відшкодування збитків з ФОП ОСОБА_1 належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків. Саме під час розгляду такої справи відповідно до приписів статей 22, 1166 Цивільного кодексу України з'ясовується наявність усіх елементів правопорушення, що дає підстави для стягнення збитків: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання частково нечинним рішення, необхідно відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 18, 71,158 -163, 167 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до виконавчого комітету Одеської міської ради, третя особа Департамент комунальної власності Одеської міської ради, про визнання частково нечинним рішення, - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л. С. Єршова

25.08.2015