Рішення № 49801458, 02.09.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/1949/14-ц 02.09.2015 02.09.2015 02.09.2015

Провадження №22-ц/784/29/15

Провадження №22-ц/784/29/15 Головуючий суду першої інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 34 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання Гордійчук С.С.,

за участю:

позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника позивачів ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_6

на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва

від 18 вересня 2014 року,

ухвалене за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

15 квітня 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предявили до ОСОБА_6 зазначений позов, який обґрунтували наступним.

28 листопада 2013 року близько 16 год.40 хв. в темну пору доби відповідач на перехресті вул.Литовченка та вул.Степової в м. Миколаєві після випасу переганяв трьох корів. Одна з корів, залишившись без нагляду погонича, раптово вибігла на проїжджу частину дороги, внаслідок чого відбулося контактування тварини з автомобілем Mersedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вул. Степовій у бік вул. Жукова.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 41 890 грн.59 коп.

Постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2014 року ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачам було заподіяно моральну шкоду, вони просили стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 41 890 грн.59 коп. та понесені нею витрати на автотоварознавче дослідження у сумі 1000 грн., а також на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 20 000 грн.

Рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 18 вересня 2014 року позов задоволено частково. З ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто матеріальну шкоду в сумі 35 754 грн.59 коп. (34 754 грн.59 коп. збитки за пошкодження автомобіля та 1000 грн. збитки за проведення автотоварознавчого дослідження), моральну шкоду в сумі 7000 грн. та судовий збір у сумі 427 грн.80 коп.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди та про відмову у задоволенні моральної шкоди.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи у повному обсязі на користь обох позивачів вимоги про стягнення матеріальної шкоди та частково моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, а тому повинен відшкодувати позивачам шкоду у розмірі визначеному судом.

Між тим, з таким висновком суду у повній мірі неможна погодитися, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст.1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що серед іншого моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно з ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 р. №3447-IV особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Пункти 14, 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. №4 розяснюють, що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно з статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2013 року близько 16 год.40 хв. в темну пору доби відповідач на перехресті вул.Литовченка та вул.Степової в м.Миколаєві після випасу переганяв трьох корів. Одна з корів, залишившись без нагляду погонича, раптово вибігла на проїжджу частину дороги, внаслідок чого відбулося контактування тварини з автомобілем Mersedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, який рухався по вул. Степовій у бік вул. Жукова.

Згідно з свідоцтвами про шлюб та про реєстрацію транспортного засобу, вказаний автомобіль був придбаний позивачами в період шлюбу. В органах Державної автомобільної інспекції реєстрація була здійснена 20 липня 2013 року за ОСОБА_3 (а.с.16, 18).

Постановою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 05 лютого 2014 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 березня 2014 року, ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. (а.с.6-10).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи транспортного засобу від 29.07.2015 р. №315, який був складений експертом на підставі матеріалів наявних у справі, оскільки позивачі не представили автомобіль для проведення експертизи, вказаний транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно. Матеріальний збиток (реальна шкода) завдана власнику автомобіля прирівнюється до дійсної ринкової вартості на момент перед ДТП і складає 34754 грн.59 коп. Вартість відновлювального ремонту складає 54539 грн.90 коп. В даному випадку автомобіль вважається знищеним і його вартість після ДТП дорівнює вартості придатних до подальшої експлуатації вузлів і деталей, та вартості лому залишків непридатних вузлів та деталей. Встановлення придатних до подальшої експлуатації вузлів та деталей потребує огляду транспортного засобу та окремого дослідження, що без огляду транспортного засобу неможливо (а.с.110, 145-149).

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №50 від 19.12.2013 р. за проведення автотоварознавчого дослідження до подачі позову до суду позивачкою ОСОБА_3 було сплачено 1000 грн. (а.с.37, 38).

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними доказами відповідно до ст.58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.59 ЦПК України).

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про те, що відповідальним за спричинену позивачам матеріальну та моральну шкоду є ОСОБА_6, є правильним.

Однак, рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди не відповідає заявленим вимогам та обставинам справи.

Зазначені вимоги заявлялися ОСОБА_3, а суд їх вирішив на користь обох позивачів.

Матеріали справи свідчать, що за проведення автотоварознавчого дослідження ОСОБА_3 сплатила 1000 грн., а тому згідно з позовними вимогами просила стягнути їх з відповідача на її користь.

Оскільки ОСОБА_3 понесла зазначені збитки, то вони повинні бути відшкодовані їй відповідачем, який спричинив пошкодження її майна.

За такого, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди за проведення автотоварознавчого дослідження підлягає зміні шляхом стягнення 1000 грн. з відповідача на користь ОСОБА_3

Що ж стосується рішення суду в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля, то воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення не врахував, що автомобіль є фізично знищеним і при відсутності згоди власника автомобіля із визнанням його таким, власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України суд апеляційної інстанції неодноразово розяснював позивачці необхідність надання транспортного засобу для проведення експертизи. Однак, вона надати його для дослідження відмовилася.

За такого, при незгоді її з фактом фізичного знищення автомобіля стягнення матеріального збитку з відповідача є неможливим без визначення вартості транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди.

При такій позиції позивачки суд позбавлений можливості відновити її права, порушені відповідачем.

Що ж до рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди, то воно на думку колегії суддів підлягає зміні, оскільки суд правильно встановивши наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у вигляді душевних страждань, яких вони зазнали у звязку із знищенням належного їм на праві спільної сумісної власності автомобіля, не індивідуалізував цю шкоду, стягнувши її єдиною сумою на користь позивачів та надто завищив її суму.

З урахуванням обставин справи, характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивачів колегія суддів вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням принципів розумності та справедливості повинен складати 1000 грн. на користь кожного з позивачів.

Оскільки рішення суду першої інстанції частково змінено та частково скасовано, то відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України зміні підлягає і розподіл судових витрат.

З відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 32 грн. 74 коп. судового збору, а на користь ОСОБА_4 24 грн.36 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 18 вересня 2014 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди за проведення автотоварознавчого дослідження, моральної шкоди та розподілу судових витрат, а також в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду за проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 1000 грн., моральну шкоду у сумі 1000 грн. та судовий збір у сумі 32 грн.74 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у сумі 1000 грн. та судовий збір у сумі 24 грн.36 коп.

Рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 18 вересня 2014 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди за пошкодження автомобіля скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: