Рішення № 49800285, 08.09.2015, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/1374/15-ц

Провадження № 2/484/770/15 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2015 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретарів судового засідання - Панчук О.М., Ларіоновій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

09 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з останнього борг у сумі 399602 грн. 57 коп., що еквівалентно 17000 доларів США.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 01 січня 2014 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу 17000 доларів США в борг, які відповідач повинен був повернути до 01 січня 2015 року. На підтвердження позики відповідач написав розписку.

У зазначений термін ОСОБА_2 не повернув отриману суму, а тому позивач звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач та його представник позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні посилаючись на наступне.

ОСОБА_2 пояснив, що дану розписку він дійсно написав власноручно, проте зробив це під впливом погроз фізичної розправи з боку позивача. Зазначив, що вказаних у розписці коштів він не отримував.

Також пояснив, що з 2012 року на прохання позивача він працював директором ТОВ «Зоогамма», яке розміщене по вул. Одеська 78г, у м. Первомайську Миколаївської області, та займається виготовленням наповнювачів для котячих туалетів. Засновником підприємства був позивач. Під час роботи на даному підприємстві ОСОБА_2 особисто брав кредити та вкладав гроші у розвиток підприємства. Коли гроші на підприємстві закінчились він повідомив про це ОСОБА_1, проте той відмовився вкладати власні кошти у розвиток бізнесу. Так як коштів для роботи не було, у квітні 2014 року ОСОБА_2 перестав працювати директором вказаного підприємства.

08.06.2014 року ОСОБА_1 запросив ОСОБА_2 в офіс підприємства, де разом із іншою особою примусив написати вищевказану розписку, про те, що ОСОБА_2 начебто взяв у позивача в борг гроші.

Одразу після цього ОСОБА_2 звернувся до міліції із заявою про вимагання від нього грошей.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та матеріали кримінального провадження № 12014150110001171 суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 10.06.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Первомайського МВ УМВС України із заявою про вимагання від нього з боку ОСОБА_1 грошей в сумі 17000 доларів США та 50000 грн.

За даним фактом було проведено досудове розслідування за наслідком якого 02 вересня 2015 року слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В постанові слідчий викладає пояснення ОСОБА_2 які співпадають із його поясненнями наданими суду.

Крім того слідчий викладає пояснення ОСОБА_1, допитаного 02 липня 2015 року в якості свідка, які той надав під час досудового розслідування, і які є в матеріалах кримінального провадження на а.с. 22-25.

При цьому ОСОБА_1 пояснив слідчому, що з 2012 по 2014 рік він був співвласником ТОВ «Зоогамма». Директором підприємства був ОСОБА_2 На початку ведення сумісної діяльності між ним та ОСОБА_2 була усна домовленність, що ОСОБА_2 віддасть йому 17000 доларів США, що складає половину вкладених ОСОБА_1 у підприємство коштів.

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що для оборотного капіталу потрібно ще 50000 грн. Ці кошти передала ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_1 його знайома ОСОБА_3, оскільки у останнього на той час грошей не було. Згідно усної домовленості вказані гроші повинно було повернути саме підприємство.

Через деякий час ОСОБА_3 почала вимагати від ОСОБА_1 повернути гроші. У зв'язку із цим, ОСОБА_1 поїхав на підприємство та запитав у ОСОБА_2 чому той не повертає ОСОБА_3 гроші. На це ОСОБА_2 відповів, що гроші на підприємстві є, проте він не поспішає їх повертати щоб не зменшувати оборотний капітал. Після цього, засумнівавшись у чесності ОСОБА_2, ОСОБА_1 запропонував йому написати розписку щодо повернення грошей у раніше обумовленій сумі 17000 доларів США, на що ОСОБА_2 добровільно погодився.

Наведені пояснення ОСОБА_1 дав слідчому будучи попередженим про кримінальну відповідальність передбачену ст.ст. 384, 385 КК України.

На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку встановленому договором.

Позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК).

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК).

Обгрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 зазначав, що 01 січня 2014 року між ним та відповідачем був укладений саме договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу 17000 доларів США в борг, які відповідач повинен був повернути до 01 січня 2015 року.

У тексті розписки також зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 17000 доларів США.

Проте, викладене повністю спростовується поясненнями позивача, які той надав слідчому. З пояснень вбачається, що фактично договір позики між сторонами не укладався і гроші ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не отримував.

ОСОБА_1 особисто не приймав участь в судовому засіданні та не давав суду пояснень, однак протокол допиту його як свідка у кримінальному провадженні № 12014150110001171, яке було витребуване судом у Первомайському МВ УМВС України в Миколаївській області за клопотанням відповідача та досліджене в судовому засіданні, суд вважає належним і допустимим доказом в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, та таким, що спростовує викладені у позові обставини.

З огляду на наведене слід відмовити позивачу у задоволенні його вимог.

Оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору в порядку ст. 82 ЦПК України, то одночасно із винесенням рішення слід стягнути з нього судовий збір в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по розписці на суму 17000 (сімнадцять тисяч) доларів США - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, а якщо було подано, то після перегляду справи судом апеляційної інстанції, в разі якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом 10 днів після проголошення рішення всіма учасниками процесу до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Суддя: