Ухвала суду № 49795101, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/63400/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Борисова І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року

у справі № 810/5249/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АДМЕТ-ГРУП» доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМЕТ-ГРУП» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АДМЕТ-ГРУП») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

28.08.2015 року на адресу Вищого адміністративного суду України від ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів приходить до висновку, щодо відмови у задоволенні зазначеного клопотання за підстав його необґрунтованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Віва Трейдінг» за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 01.08.2014 року №395/22-03/37350218.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за березень 2014 року у розмірі 845 315 грн. та за квітень 2014 року на загальну суму 1 548 447 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.08.2014 року №0001952201, яким ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 3 590 643 грн. (основний платіж - 2 393 762 грн., штрафні санкції - 196 881 грн.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судами попередніх інстанцій, 28.02.2014 року між ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» та ПП «Віва Трейдінг» укладено договір про надання послуг № 284, предметом якого є надання послуг з прибирання приміщень, їдалень, продуктових складів, овочесховищ, в яких знаходяться структурні підрозділи замовника і які він використовує для здійснення своєї господарської діяльності.

Також, 28.02.2014 року між ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» та ПП «Віва Трейдінг» укладено договори купівлі-продажу № 302, предметом якого є непродовольчі товари в асортименті за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару та № 1, предметом якого є товар - продукти харчування.

27.03.2014 року між ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» та ПП «Віва Трейдінг» укладено договір про надання послуг № 496, предметом якого є комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу переміщення (доставки) виробів народного споживання в тому числі, але не виключно продуктів харчування від центральних складів замовника до об'єктів замовника.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, актами надання послуг, платіжними дорученнями, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що укладення позивачем з ПП «Віва Трейдінг» вказаних договорів було зумовлене виконанням ТОВ «АДМЕТ-ГРУП» взятих на себе зобов'язань перед Міністерством оборони України, згідно договорів про закупівлю послуг громадського харчування (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та пільгових умовах та годування штатних тварин) від 30.05.2013 року №286/2/13/11, №286/2/13/12, №286/2/13/17.

Відповідно до умов вищевказаних договорів позивач прийняв зобов'язання по наданню у 2013-2014 році Міністерству оборони України послуг громадського харчування, забезпечення продуктами харчування військових частин і навчальних закладів дислокованих у Волинській, Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Рівненській, Тернопільській, Черкаській, Чернівецькій, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Львівській, Хмельницькій областях.

Фактичне виконання умов вищевказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема - накладними, звітами про розклад продуктів, актами приймання наданих послуг з харчування, тощо.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаним контрагентом.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Віва Трейдінг» на час спірних відносин було зареєстроване як платник податку (відповідно до вимог чинного законодавства).

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді С.Е. Острович М.О. Федоров