Ухвала суду № 49794868, 18.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2015 р. м. Київ К/800/52478/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Приходько І.В.,

Олендера І.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" (далі - Товариство) на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року у справі № 802/2357/13-а за адміністративним позовом Товариства до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області правонаступника Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000102200, № 0001102200 від 1.03.2013 року щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість.

На обґрунтування позову зазначило, що висновки ДПІ не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки витрати, понесені Товариством, здійснені в межах господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами.

Зазначило, що воно перебувало на спеціальному режимі оподаткування ПДВ та акумулювало суми ПДВ на спеціальному рахунку, правильність відображення сум підтверджується відповідними документами, даними бухгалтерського обліку Товариства.

29 липня 2013 року постановою Вінницького окружного адміністративного суду позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 000102200 та № 0001102200 від 1.03.2013 року визнані протиправними та скасовані.

Задовольняючи позов, суд зазначив, що Товариством були понесені витрати, пов'язані з організацією господарської діяльності, що підтверджується первинними документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

1 жовтня 2013 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд зазначив, що Товариство втратило спеціальний режим оподаткування ПДВ і безпідставно формувало податкові зобов'язання з ПДВ з урахуванням спеціального режиму оподаткування для сільськогосподарських підприємств, що вказує на обґрунтованість висновків ДПІ, оскільки у Товариства встановлена відсутність виробничих потужностей для вирощування власної сільськогосподарської продукції, а також було визнано удаваний характер укладеного договору підряду, який за своєю суттю є договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Товариство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду і залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 29.01.2013 року до 6.02.2012 року ДПІ була здійснена позапланова виїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27.03.2009 року до 31.12.2012 року, за наслідками якої 13.02.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року "Про оподаткування прибутку підприємств" занижений податок на прибуток який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 330 249,00 грн., а також у порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3 п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97 від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.209.2 п.209.6 п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України №2755 від 2.12.2010 року занижений податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 376 389,00 грн.

1 березня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 000010220 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 573 937,00 грн., № 00001102200 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, у розмірі 412 528,00 грн.

Відповідно до договорів позики №300410-01 від 30 квітня 2010 року та /н від 4.06.2010 року Товариство отримало позику від ТОВ «ХК Іноваційні технології» та від ТОВ «Кенітал Лізинг Менеджмент».

12 жовтня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Ялтушівською дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук був укладений договір підряду №14-18-199/814, яким передбачено виконання робіт з використанням своїх, залучених або наданих матеріалів та устаткування для розробки новітніх технологій і отримання врожаю.

1 вересня 2010 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", Ялтушівською дослідно-селекційною станцією Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук та Товариством була укладена додаткова угода №3/730 до договору підряду від 12.10.2009 року, згідно якої всі права та обов'язки за договором від 12.10.2009 року прийняло на себе Товариство, яке стало стороною договору підряду.

З метою виконання умов договору від 12.10.2009 року та для отримання відповідного врожаю Товариство здійснило витрати, пов'язані із вирощуванням сільськогосподарської продукції, а саме витрати на боронування, коткування, дискування, культивацію а також на вартість паливно-мастильних матеріалів, насіння, засоби захисту рослин.

У відповідності до наданих первинних документів та розрахунків, Товариство у період діяльності з 1.03.2011 року до 31.12.2012 року користувалось спеціальним режимом оподаткування як сільськогосподарське підприємство та здійснювало операції з поставки сільськогосподарської продукції, у вартість якої включений податок на додану вартість на загальну суму 437 196,00 грн.

Апеляційним судом встановлено, що податкові зобов'язання з таких операцій Товариство відобразило у складі податкових зобов'язань відповідних податкових періодів у скороченій декларації з податку на додану вартість.

Товариство при переході на спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства при визначенні питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг в складі всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів, сукупно (у періоді з 1.04.2010 року до 31.03.2011 року) врахувало сільськогосподарську продукцію, отриману в межах договору підряду №14-18-199/814 від 12.10.2009 року (із врахуванням додаткової угоди №3/730 від 1.09.2010 року), виробником якої фактично була Ялтушівська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість (скороченої) за березень 2011 року Товариство додало розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів послуг (вх.№9233 від 20.04.2011 року.), в якому обсяги постачання сільськогосподарських товарів/послуг в складі загального обсягу постачання за останніх 12 послідовних податкових (звітних) періодів складає 1 626 368,00 грн. або 89%, а загальний обсяг постачання при цьому складає 1 818 374,00 грн.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків.

Сума податку на додану вартість, яка нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) Постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 209.2 ст.209 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то: а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку; б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею; в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів (робіт, послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У порушення пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Товариством до складу податкового кредиту шляхом здійснення коригування, віднесено податкову накладну №21а від 1.04.2010 року за контрагентом Ялтушків ДСС (сума ПДВ - 14239,17 грн.), оскільки відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 2.04.10 року № 100277769, виданого Барською МДПІ, індивідуальний податковий номер - 363184902019, Товариство було зареєстрований платником ПДВ з 2.04.10 року.

Суди при розгляді адміністративної справи не надали належної правової оцінки поясненням Товариства щодо безпідставного застосування податковим органом пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України та нарахування штрафної санкції, у розмірі 139 847, 00 грн., за період з березня 2011 року до 31.12.2012 року, яка включена до податкового повідомлення - рішення № 0000102220 від 1.03.2013 року.

Крім того, судами не перевірили наявність у Товариства земельних ділянок із зазначенням їх площ та не встановили використання цих земельних ділянок у господарській діяльності.

При новому розгляді адміністративної справи судам необхідно врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, наявності у Товариства земельних ділянок (із зазначенням їх площ), а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази, пояснення, у разі необхідності допитати осіб в якості свідків.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справ.

Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Здійснити заміну Барської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на її правонаступника Жмеринську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ялтушків" задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року та постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Приходько І.В.

Олендер І.Я.