Ухвала суду № 49794842, 02.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року м. Київ К/800/20226/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Харківської міської ради, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Прогрес"", про визнання незаконним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Виконавчого комітету Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом Виконавчого комітету Харківської міської ради, в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 706 від 06 листопада 2013 року "Про відновлення, належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині згідно із Додатком - "Переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія міста Харкова з метою відновлення, належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", а саме пункту 26 щодо звільнення території міста Харкова від нежитлової будови - торгівельного павільйону з логотипом "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 як нічийного майна, самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд шляхом їх демонтажу і переміщення на територію КП "Харківводоканал".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що суб'єктом владних повноважень всупереч вимог чинного законодавства прийнято рішення № 706 від 06 листопада 2013 року, згідно з яким необхідно знести належний на праві власності ОСОБА_2 торгівельний павільйон з логотипом "ІНФОРМАЦІЯ_1", який розташований по АДРЕСА_1 у місті Харкові як самовільно розміщеного об'єкту.

Згідно із статтею 120 Земельного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Позивач вважає дії Виконавчого комітету Харківської міської ради незаконними та такими, що порушують його законні права та інтереси, оскільки оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень прийнято з порушенням вимог законодавства.

У зв'язку з цим, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з вимогою про визнання даного рішення незаконним та його скасування.

Постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року постанову Дзержинського районного суду міста Харкова від 02 лютого 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 706 від 06 листопада 2013 року "Про відновлення, належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан" в частині згідно із Додатком - "Переліку самовільно розміщених об'єктів, від яких звільняється територія міста Харкова з метою відновлення, належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста стан", а саме пункту 26 щодо звільнення території міста Харкова від нежитлової будови - торгівельного павільйону з логотипом "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 як нічийного майна, самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд шляхом їх демонтажу і переміщення на територію КП "Харківводоканал".

У своїй касаційній скарзі представник Виконавчого комітету Харківської міської ради, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1998 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній придбав торгівельний павільйон, який знаходиться у місті Харкові по АДРЕСА_1.

Зазначений договір зареєстрований 07 жовтня 1999 року Комунальним підприємством "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" за реєстраційним номером 2763, що підтверджується реєстраційним посвідченням на об'єкти нерухомого майна, які належать фізичним особам.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1998 року у приватну власність позивачу передано торгівельний павільйон АДРЕСА_1 в місті Харкові.

Пунктом 2 вищевказаного договору визначено, що цей торгівельний павільйон належить продавцю на підставі договору про спільну діяльність по будівництву павільйонів, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакумовою А. В. 01 липня 1998 року за реєстраційним номером 1-955 та акту прийому-передачі нежитлового приміщення від 21 липня 1988 року, зареєстрованих в Державному комунальному підприємстві Харківського міського бюро технічної інвентаризації 04 серпня 1998 року за реєстром № 2763.

Наразі, побудований торгівельний комплекс розташований на земельній ділянці, яка відповідно до рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 757 від 10 вересня 1997 року перебуває на умовах оренди в тимчасовому користуванні ТОВ "Торгівельний дім "Прогрес"" для будівництва та обслуговування торгівельних майданчиків.

Згідно із рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 706 від 06 листопада 2013 року з метою відновлення, належного утримання і приведення міської території у придатний для використання територіальною громадою міста станy необхідно звільнити територію міста Харкова від нежитлової будови - торгівельного павільйону з логотипом "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1 як нічийного майна, самовільно розміщеного об'єкту, тимчасової споруди шляхом її демонтажу і переміщення на територію КП "Харківводоканал".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення діяв в межах своїх повноважень, що передбачені нормами чинного законодавства.

Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог прийшов до висновку про протиправність дій Виконавчого комітету Харківської міської ради, оскільки позивач є власником нерухомого майна та має переважне право на отримання у користування спірної земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Згідно із статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно із статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до статті 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно визначений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

У відповідності до положень статті 5 вищевказаного Закону, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є законним власником торгівельного павільйону № 20, площею 20,1 кв. м, з логотипом "ІНФОРМАЦІЯ_1" та користується усіма передбаченими законодавством гарантіями непорушності права володіння об'єкту, що розташований по АДРЕСА_1 у місті Харкові.

Так, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 757 від 10 вересня 1997 року ТОВ "Торгівельний дім "Прогрес"" на умовах оренди в тимчасове користування надана земельна ділянка для будівництва та обслуговування торгівельних майданчиків.

ТОВ "Торгівельний дім "Прогрес"" спільно із залученням фізичних осіб, відповідно до розробленого та затвердженого проекту, який був також погоджений Міським управлінням архітектури 13 березня 1998 року, було побудовано в липні 1998 року торгівельний майданчик, який прийнятий до експлуатації на підставі акту № 172 від 15 липня 1998 року.

Рішенням Виконавчого комітету Київської районної ради міста Харкова № 172 від 21 липня 1998 року затверджено вищезазначений акт про прийняття до експлуатації торгівельного майданчика та присвоєно йому поштову адресу: АДРЕСА_1 у місті Харкові.

З матеріалів справи вбачається, що по вищевказаній адресі розташований торговий комплекс, який складається з трьох нежитлових приміщень "А-1", "Б-1" та "В-1", в яких розташовані нежитлові приміщення - торгівельні зали (торгівельні павільйони). Нежитлове приміщення - торгівельний павільйон № 20 літ. "А-1" загальною площею 20,1 кв. м, є часткою цього торгівельного майданчику (комплексу).

Отже, вищевказаний об'єкт, який належить позивачу на праві приватної власності не є малою архітектурною формою, а є окремим торгівельним павільйоном - часткою споруди "А-1" по АДРЕСА_1 у місті Харкові, яка є частиною великого торгівельного комплексу "Ніка", створеного як нерухоме майно, а розташовані в ньому торгівельні зали є нежитловими приміщеннями, які були проінвентаризовані БТІ, та на які було зареєстровано право власності, відокремлені в натурі, призначені для використання в цілях, непов'язаних з мешканням в них та/або обслуговуванням інших приміщень будівлі, які є самостійним нерухомим майном і об'єктом цивільних прав.

Разом з цим, на зазначений торгівельний павільйон Державним комунальним підприємством Харківського міського бюро технічної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт, в якому зазначено:

- в розділі "Нежитлові приміщення" - загальну площу 20,1 кв .м;

- в розділі "Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання" вказано, що об'єкт виконаний на бетонному монолітному фундаменті та побудований із цегли. Крім цього, згідно із експлікацією до технічного паспорту, павільйон є внутрішньою площею споруди "А-1" - торгівельною залою.

Зі змісту оскаржуваного рішення № 706 від 06 листопада 2013 року вбачається, що підставою для його прийняття є звільнення території від самовільно розміщених об'єктів, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно із статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Як передбачено статтею 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз положень вищезазначених статей дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку, що прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування порушує права ОСОБА_2 на володіння належному йому об'єкта нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновок суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко