Ухвала суду № 49794837, 02.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2015 року м. Київ К/800/20060/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О. Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, за участю третіх осіб - Коростенської міської ради Житомирської області, ОСОБА_2, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області (далі - Реєстраційна служба), в якому просить:

- визнати дії відповідача протиправними щодо закриття розділу про наявність у ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно у зв'язку із його знищенням;

- зобов'язати Реєстраційну службу поновити (зареєструвати) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності позивача на 40/100 частин житлового будинку в місті Коростені Житомирської області по АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідності до договору дарування від 14 лютого 1985 року позивач отримала 40/100 частин житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області. Право власності на це нерухоме майно було зареєстровано 19 серпня 1985 року Коростенським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 423.

Також позивач вказує на наявність у неї права користування 0,15 га присадибної земельної ділянки.

У листопаді 2014 року з метою перевірки факту реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 у місті Коростені позивач звернулася до відповідача із заявою про надання витягу з Державного реєстру речових прав.

Однак, відповідачем надано інформаційну довідку, в якій зазначено, що станом на 18 листопада 2014 року відомості щодо наявності у ОСОБА_1 нерухомості, а також наявності іпотек або заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

Вважаючи дії відповідача протиправними стосовно зняття з реєстрації належний ОСОБА_1 об'єкт нерухомості, позивач звернулась до суду з вимогою зобов'язати Реєстраційну службу поновити (зареєструвати) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності позивача на 40/100 частин житлового будинку в місті Коростені Житомирської області по АДРЕСА_2.

24 грудня 2014 року, розглянувши під час судового засідання клопотання, Житомирським окружним адміністративним судом залучено в якості третіх осіб до участі в адміністративній справі Коростенську міську раду Житомирської області та ОСОБА_2.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В свою чергу, представник Коростенської міської ради Житомирської області у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до договору дарування від 14 лютого 1985 року ОСОБА_1 отримала 40/100 домоволодіння по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області, у вигляді в цілому дерев'яного житлового будинку, загальною площею 101,8 кв. м, що розташований на земельній ділянці 2730 кв. м, право власності на який зареєстровано 19 серпня 1985 року Коростенським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 423.

З метою перевірки факту реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 у місті Коростені, позивач звернулася до Реєстраційної служби з відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідачем надано інформаційну довідку, в якій зазначено, що станом на 18 листопада 2014 року відомості щодо наявності у ОСОБА_1 нерухомості, а також наявності іпотек або заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

Підставою для внесення запису про припинення право власності позивача слугувало рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2013 року, залишене без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21 листопада 2013 року, відповідно до якого припинено право власності ОСОБА_1 на 40/100 частин житлового будинку № 30 по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області, 1925 року забудови, набуте на підставі договору дарування від 14 лютого 1985 року (реєстраційний номер № 907), зареєстроване Коростенським міжміським бюро технічної інвентаризації № 423 від 19 серпня 1985 року.

Разом з цим, визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області.

З вищенаведеного судового рішення вбачається, що Виконавчим комітетом Коростенської міської ради визнано аварійним будинок, частина якого належала позивачу та прийнято рішення № 150 від 17 червня 1992 року стосовно надання ОСОБА_1 однокімнатної квартири у зв'язку із відселенням з аварійного будинку.

У зв'язку із наданням позивачу іншого житлового приміщення право власності на належну їй частину аварійного будинку було припинено згідно із рішенням Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 70 від 03 лютого 2010 року, яке було оскаржене позивачем, внаслідок чого рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 06 листопада 2012 року рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28 липня 2010 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконними рішень Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 220 від 22 квітня 2009 року та № 70 від 03 лютого 2010 року в частині припинення права власності ОСОБА_1 на 40/100 ідеальних частин домоволодіння АДРЕСА_1, та ухвалено нове рішення про задоволення вимог.

Внаслідок обстеження технічного стану житлового будинку, 17 жовтня 2011 року комісією встановлено факт відсутності спірного будинку за вищенаведеною адресою, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до правоохоронних органів для притягнення до відповідальності осіб, які зруйнували належну їй частину будинку, проте ознак злочину встановлено не було.

На час судового розгляду на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 збудований інший будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2, яка раніше була однією із співвласників спірного житлового будинку.

Разом з цим, ОСОБА_2 набула права власності на земельну ділянку, площею 0,12 га по вищезазначеній адресі.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Реєстраційною службою не приймалось будь-якого рішення щодо закриття розділу про наявність об'єкту нерухомого майна - житлового будинку, розташованого за адресою: Житомирська обл., АДРЕСА_1 у зв'язку із його знищенням.

Таку позицію Житомирського окружного адміністративного суду підтримав і Житомирський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Пунктом 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що документом, який підтверджує виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є, зокрема, рішення суду, що набрало законної сили стосовно права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач набула у відповідності до договору дарування від 14 лютого 1985 року права власності на 40/100 домоволодіння по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області, у вигляді в цілому дерев'яного житлового будинку, який збудовано у 1925 році.

15 вересня 1987 року рішенням Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 309 визнано аварійним будинок, частина якого належала позивачу, право власності на який зареєстровано 19 серпня 1985 року Коростенським бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 423.

Крім цього, органом місцевого самоврядування прийнято рішення № 150 від 17 червня 1992 року стосовно надання ОСОБА_1 однокімнатної квартири у зв'язку із відселенням з аварійного будинку.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Внаслідок обстеження технічного стану житлового будинку, 17 жовтня 2011 року комісією встановлено факт відсутності спірного будинку за вищенаведеною адресою.

З метою перевірки факту реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2 у місті Коростені, позивач звернулася до Реєстраційної служби з відповідною заявою, за результатами розгляду якої відповідачем надано інформаційну довідку, в якій зазначено, що станом на 18 листопада 2014 року відомості щодо наявності у ОСОБА_1 нерухомості, а також наявності іпотек або заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутні.

Статтею 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у Державному реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається відповідний розділ та реєстраційна справа.

Розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі рішення державного реєстратора у разі:

1) знищення об'єкта нерухомого майна;

2) поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна.

Закрита реєстраційна справа підлягає довічному зберіганню в архіві органу державної реєстрації прав.

Згідно із пунктом 60 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, державний реєстратор у разі знищення об'єкта нерухомого майна; поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділу частки з об'єкта нерухомого майна закриває розділ Державного реєстру прав на підставі прийнятого ним рішення про закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Для закриття розділу Державного реєстру прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості:

підстава для закриття розділу:

- назва рішення;

- дата формування рішення;

- індексний номер рішення;

- прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

- найменування органу державної реєстрації прав або найменування державної нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2013 року припинено право власності ОСОБА_1 на 40/100 частин житлового будинку № 30 по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області, 1925 року забудови, набуте на підставі договору дарування від 14 лютого 1985 року (реєстраційний номер № 907), зареєстроване Коростенським міжміським бюро технічної інвентаризації № 423 від 19 серпня 1985 року.

Разом з цим, ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування земельною ділянкою, яка знаходиться по АДРЕСА_2 у місті Коростені Житомирської області.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Так, на виконання вищезазначеного рішення Реєстраційною службою внесено запис про припинення право власності позивача на спірний об'єкт нерухомого майна.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03 жовтня 2013 року чітко встановлено припинення права власності на вказаний житловий будинок, державним реєстратором правомірно внесено запис про припинення право власності позивача на спірний будинок.

Разом з цим, слід зазначити, що жодного рішення стосовно закриття розділу Державного реєстру прав про наявність у ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно у зв'язку із його знищенням, Реєстраційною службою не приймалось, про що свідчить лист відповідача до Міського голови Коростенської міської ради від 28 травня 2012 року, з якого вбачається, що у зв'язку із відсутністю заяви гр. ОСОБА_1 про закриття розділу реєстру прав та реєстраційної справи, підстави для скасування реєстрації права власності позивача відсутні.

З огляду на матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за потрібне зазначити, що право власності, яке зареєстроване за ОСОБА_2 на новозбудований будинок, що розташований на земельній ділянці за адресою: Житомирська обл., АДРЕСА_1 та відповідне свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 разом із розпорядженням Виконавчого комітету Коростенської міської ради № 9833 від 24 жовтня 2009 року, позивачем в порядку цивільного судочинства не оскаржувалось, не зважаючи на доводи ОСОБА_1 в своїй касаційній скарзі про порушення її законних прав третьою особою по справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відповідач діяв на підставі та у межах, наданих повноважень, які передбачені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 222-224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко