Ухвала суду № 49794814, 01.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 року м. Київ К/800/1148/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року

у справі № 804/1739/14

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Медпром»доКриворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медпром» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Медпром») звернулось з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Медпром», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медпром» з питань визначених у постанові слідчого СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 10.09.2013 року за період з 01.01.2011 року по 01.08.2013 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2013 року № 233/221.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме - заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 219 472,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2014 року № 0000091500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 1 219 472,00 грн. та за штрафними санкціями - 609 736,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Медпром» (покупець) та ТОВ «Віко-Миколаїв» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 03.11.2010 року № ВМ-9 на придбання вагонів-самоскидів. Відповідно до умов додаткової угоди від 10.01.2011 року поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця.

01.03.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрюгметмаркет» (продавець) укладено договір № 010311, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а останній - прийняти та оплатити вагони-самоскиди. Вимогами додаткової угоди від 01.03.2011 року № 1 до даного договору передбачено здійснення поставки товару автомобільним транспортом ТОВ «Укрюгметмаркет».

Судами встановлено, що між ТОВ «Медпром», ТОВ фірмою «ЛІОН» та ПП «ОВД-Трейд» були здійсненні господарські операції з придбання товару (вантажні колісні пари) за договорами поставки від 26.05.2011 року № 231 та від 23.06.2011 року № 232. Крім того, позивачем придбано у ПП «Дніпротехенергобуд» башмак, наконечник та вставку триангеля.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Використання позивачем придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо реальності господарських операцій, здійснені між позивачем та його контрагентами.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищевказані контрагенти на час спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість (відповідно до вимог чинного законодавства).

Таким чином, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ОДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді С.Е. Острович М.О. Федоров

Головуючий суддя(підпис)О.В. Вербицька Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. ФедоровЗ оригіналом згідно

помічник судді Л.М. Гордієнко