Ухвала суду № 49794221, 03.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 рокусправа № 804/17260/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Юрко І.В., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/17260/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОСВІТ ОЙЛ» (далі - ТОВ «ЕКОСВІТ ОЙЛ») 22 жовтня 2014 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0001442200 від 16.10.2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 02.10.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, оскільки не надано доказів порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що доводи позивача, наведені у позові, не спростовують самого факту наявності встановленого порушення та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем на підставі наказу від 19.09.2014 р. № 1610 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ЕКОСВІТ ОЙЛ», а також направлення від 19.09.2014 р. №26384/10/04-62-22-623 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача за період 03.04.14 року по 18.07.14 року з питань дотриманням вимог валютного законодавства у зв'язку з надходженням повідомлення Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» від 04.08.2014 року №1513, щодо порушення ТОВ «ЕКОСВІТ ОЙЛ» термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 03.04.2014 року №б/н.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 02.10.14 року №2771/04-62-22-6/37211949 в якому зроблено висновок про порушення позивачем ст.2 Закону України від 23.09.94 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в частині не своєчасного надходження товару на митну територію України в сумі 20 000 дол. США (екв. 234394,18 грн.), по імпортному контракту від 03.04.2014 року № б/н.

Підставою для нарахування відповідачем грошового зобов'язання та звинувачення у порушення позивачем валютного законодавства стало те, що нібито позивач порушив строки надходження товару на митну територію України, граничний термін надходження якого становив 09.07.2014 року.

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що надходження товару було здійснено пізніше ніж через 90 днів з дати оплати позивачем його вартості, а отже позивачем було порушено валютне законодавство, у зв'язку з чим відповідачем було нараховано суму грошового зобов'язання у вигляді пені у розмірі 6315,70 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001442200 від 16.10.2014 року, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання у вигляді пені у сумі 6315,70 грн. (а.с.17).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Позивач відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 р. № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність») є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі ст. 4 цього Закону є імпорт.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно із ст. 2 вищезазначеного Закону імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України. Зокрема, ч.2 ст.1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Частиною 23 ст.1 Митного кодексу України "переміщення товарів через митний кордон України" визначається як ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. Відповідно до ст. 6 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України. Таким чином, момент перетину товаром державного кордону є моментом ввезення товару на митну територію України.

За приписами ст.43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України і закінчується після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до абз. 14 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та абз. 2 підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 р. № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Імпортна операція у розумінні ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті») передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абз. 38 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03.04.2014 року між позивачем та нерезидентом України WUXI ZHONGYI CHEMICAL. PHARMACEUTICAL MACHINERY EQUIPMENT CO., LTD (Китай) був укладений контракт купівлі-продажу товару (а.с.18-26), відповідно до якого WUXI ZHONGYI CHEMICAL PHARMACEUTICAL MACHINERY EQUIPMENT CO., LTD здійснює на користь позивача поставку виробничого обладнання, а саме: лінія обладнання для інкапсуляції м'яким гелем RJWJ- 15 (1 комплект), високошвидкісне обладнання для пакування блістерних упаковок AL-PLASTIC (AL/AL) DPK-260H2 (надалі - «товар»), а позивач зобов'язаний розрахуватися за такий товару на умовах стовідсоткової передплати вартості такого товару в сумі 20 000,00 дол. США, що також підтверджується Комерційним інвойсом № 2014040401 від 06.04.2014 року (а.с.31). Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 1 від 08.04.2014 p., платіжного доручення № 90 від 10.04.2014 p., платіжного доручення № 89 від 10.04.2014 р. та платіжного доручення № 88 від 08.04.2014 р. (а.с.27-30) позивач здійснив оплату вартості товару 10.04.2014 року, виходячи з чого слідує, що граничним терміном надходження товару є 09.07.2014 року. Транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажів експортно-імпортних вантажів по території України та в міжнародному сполученні позивачу було надано TOB «ЛАМАН ИІИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ», про що свідчить укладений між позивачем та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ ЕЙДЖЕНСІ» договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 2-к від 14.05.2014 року та коносамент № EURFL 14518062ILK (а.с.32-41, 42). Відповідно до вантажної митної декларації №110080000, закінчення митного оформлення товару було здійснено 18.07.2014 року (а.с.43-45).

Документом, який свідчить про перетин товаром позивача кордону України, є сервісний коносамент М231108620 Sеа Wауbill (а.с.46) на якому знаходиться відмітка «Під митним контролем» Південної митниці України та відповідно до якого датою перетину товаром кордону України є 09.07.2014 року, тобто до закінчення граничного терміну надходження товару.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що товар надійшов не пізніше ніж через 90 днів з дати оплати позивачем його вартості та позивачем не порушено строки надходження товару на митну територію України, а відтак відсутні підстави для нарахування позивачу пені за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0001442200 від 16.10.2014 року.

Щодо доводів відповідача про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються належними та достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов'язку не виконав.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2014 року у справі №804/17260/14 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 03 вересня 2015 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: І.В. Юрко

Суддя: О.М. Панченко