Постанова № 49794214, 03.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2015 рокусправа № 804/2600/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради про накладення арешту на кошти, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться на рахунках банківської установи. Позов обґрунтований наявністю у відповідача податкового боргу у сумі 2308842,49грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована невідповідністю заявлених вимог приписам п.94.2 ст.94 ПК України, яким визначено обставини, за наявності яких може бути застосований арешт коштів платника податків.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована безпідставним посиланням суду першої інстанції на вимоги п.94.2 ст.94 ПК України, оскільки правовими підставами для заявлених вимог зазначено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України, якою визначено, що податкова служба має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що станом на день подання позову 11.02.2015р. за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 2308842,49грн., який виник внаслідок несплати у визначені законодавством строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

Вказані обставини, враховуючи відсутність у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, стали підставою для звернення податкового органу з позовом про арешт коштів та інших цінностей на рахунках у банках відповідача.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що арешт коштів на рахунках платника податків, може мати місце лише за наявності обставин, які визначено п.94.2 ст.94 ПК України. Оскільки, таких обставин у цій справі не встановлено, то суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що податкова служба має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

За визначенням пункту 94.1 ст.94 цього Кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

У пункті 94.2 цієї статті передбачені обставини, за наявності яких може бути застосовано адміністративний арешт майна: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 ст. 94 цього Кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

При цьому, частиною 2 пункту 94.6 встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Отже, за змістом наведених правових норм, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: 1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу; 2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

Тобто, наведені у пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України та п.94.2 ст.94 ПК України підстави для застосування арешту коштів платника податку є різними та направлені на досягнення різних цілей.

З цих підстав, колегія суддів вважає, що застосування положень пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України не пов'язано з наявністю підстав, які визначено п.94.2 ст.94 ПК України.

Відповідно матеріалам справи встановлено, що станом на день подання позову 11.02.2015р. за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 2308842,49грн.

Податковий борг виник в результаті не сплати відповідачем як самостійно задекларованої суми податкових зобов'язань так і внаслідок несплати у визначені законодавством строки суми узгодженого грошового зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями.

Позивачем вчинено дії, направлені на погашення податкового боргу, а саме на адресу відповідача направлено податкову вимогу від 22.11.2013 №289-15, яка отримана відповідачем 25.11.2013р. (а.с. 85).

Крім цього, податковою службою вжито заходів щодо виявлення майна відповідача за рахунок якого можливе погашення податкового боргу.

Згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Дніпропетровській області станом на 29.01.2015р. інформації відносно відповідача не знайдено (а.с. 93).

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2015р., відомості щодо речових прав на нерухоме майно відповідача відсутні (а.с.87).

Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 29.01.2014р., сільськогосподарська техніка за відповідачем не зареєстрована (а.с. 91 -92).

Згідно листа відділу Держземагентства у м. Павлограді Дніпропетровської області від 16.01.2015р. відомості щодо наявності земельних ділянок, угідь відносно відповідача відсутні (а.с. 89).

Відповідно матеріалам справи, позивачем також згідно актів здійснено опис майна відповідача на загальну суму 38608,31грн. та яке перебуває у податковій заставі (а.с. 161-171).

Отже, податковою службою не встановлено майно за рахунок якого можливе погашення податкового боргу, а вартість описаного майна менша суми податкового боргу, що у відповідності до пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України надає право податковій службі на звернення до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку платника податків.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться на рахунках у банках, у межах розміру податкового боргу, який становить 2308842,49грн.

Щодо посилання як суду першої інстанції так і відповідача на те, що податковий орган не вживає заходів щодо погашення податкового боргу, слід зазначити, що норма пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України не передбачає таких підстав для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, крім того, враховуючи суму боргу відповідача та виявлене майно (його вартість), позов подано з урахуванням пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України.

Щодо зазначення представником відповідача, що сума боргу змінилась, слід зазначити, що таких доказів суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову, та з урахуванням вищенаведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року по справі за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради про накладення арешту на кошти - скасувати.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства "Павлограджитлосервіс" Павлоградської міської ради ( ЄДРПОУ 37085472), що знаходяться на рахунках у банках, у межах розміру податкового боргу, який становить 2308842,49грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 03 вересня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак