Постанова № 49793957, 31.08.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.08.2015 справа №908/468/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3секретаря ОСОБА_4від позивача:ОСОБА_5 представник за довіреністю №94 від 02.06.2015 р.від відповідача:не зявились розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій», м. Запоріжжя на рішення господарського судуЗапорізької областівід24.03.2015 рокуу справі№ 908/468/15-г (суддя Давиденко І.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства « Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій», м. Запоріжжя простягнення 58 319,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2015 році Публічне акціонерне товариство « Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій», м. Запоріжжя про стягнення 58 319,34 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі №908/468/15-г позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» задоволені частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» (69002, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 89-а, код ЄДРПОУ 33700560) на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (51925, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Кірова, 18-б, код ЄДРПОУ 05393043) 46848 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять одну) грн. 00 коп. - неустойки, 3337 (три тисячі триста тридцять сім) грн. 12 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн. 18 коп. - судового збору. ( а.с.92-75).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій»з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 24.03.15р. не згоден, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до ТОВ «Завод підйомних машин та металоконструкцій» про стягнення 58 319 (пятдесят вісім тисяч триста девятнадцять) гривень 34 копійки відмовити повністю.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., Бойченко К.І., Стойка О.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 31.08.2015р. о 10.30. год.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та просить рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015 р. залишити без змін.

Представник відповідача до судового засідання не зявся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-30/1151/15 від 11.07.2015 р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.10.13. між Публічним акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» (далі - продавець) укладено договір № 13-1944-02 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору якого, що продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікаціях, які додаються до цього договору, іменовану надалі «товар». Кількість, номенклатура, ціна, умови оплати, умови поставки, термін виготовлення, терміни поставки, гарантійний термін, рік виготовлення, виробник товару визначені в специфікаціях, які додаються до цього договору і складають його невід'ємну частину.

Датою поставки вважається дата отримання товару, зазначена покупцем в товарно-транспортній накладній та/або видатковій накладній, далі іменованими товарно-супровідними документами, згідно п. 3.2 договору.

Згідно специфікації № 1 до договору вбачається, що товаром є: крісло машиніста електромостових кранів в кількості 8 шт., загальною вартістю 29200,04 грн. (а.с. 13).

Відповідно до додаткової угоди № 1 до договору доповнено договір специфікацією № 2, відповідно до якого вбачається, що товаром є лебідка механізму підйому у зборі з електродвигуном та редуктором в кількості 4 шт., загальною вартістю 585600,00 грн.

Договором та специфікаціями до договору встановлено, що умовою оплати є: попередня оплата 50 % після пред'явлення рахунку, 50 % протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця після пред'явлення рахунку. Термін виготовлення товару: 60 календарних днів з моменту перерахування покупцем попередньої оплати 50 %.

Термін поставки товару: протягом 65 календарних днів з моменту перерахування Покупцем попередньої оплати 50 % з правом дострокової поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 13.12.13. на підставі рахунку № СФ-000101 від 28.10.13. перераховано відповідачу суму попередньої оплати в розмірі 292800,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача від 13.12.13., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи. Позивач посилається на те, що остаточним терміном поставки товару є 16.02.14., однак товар поставлено позивачу 20.03.14.

Із посилань позивача на те, що 26.03.14. під час комісійного приймання товару за участю представника незалежної експертної організації ТОВ «Інженерне ОСОБА_6 Інтернешнл» виявлено відсутність розрахункового документа, невідповідність заводських номерів редукторів наданим паспортам, про що представниками підприємства позивача було складено акт № 344/Фк від 26.03.14., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Позивач повідомив відповідача про невідповідність паспортних даних поставленого редуктора та просив надіслати відповідь та надати відповідні документи. (лист № 05/1- 3505 від 26.03.14).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій» зазначило, що помилка у відповідності паспортних даних виникла в наслідок технічної помилки постачальника ТОВ «Підйомтрансмаш» та повідомив, що помилка буде виправлена, а відповідні документи направлені 27.03.14. (ОСОБА_1 № 5875 від 26.04.14).

Повторне приймання товару відбулось 03.04.14., про що свідчить складений представниками підприємства Покупця акт № 407/Фк від 03.04.14., який є доповненням до акту № 344/Фк від 26.03.14. Таким чином, позивач наполягає на те, що поставка товару відбулась з порушенням строків на 46 календарних днів, за період з 17.02.14. по 03.04.14.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору та вимог чинного законодавства України в частині строків поставки товару, загальна сума нарахованої позивачем відповідачу неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами склали 58319,34 грн. (з яких: 46848,00 грн. - неустойки, 11471,34 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідност. 629 Цивільного кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі виставлених рахунків в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на умовах, обумовлених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, згідно п. 4.2 договору.

Відповідно до специфікацій до договору, умовою оплати є: попередня оплата 50 % після пред'явлення рахунку, 50 % протягом 7 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця після пред'явлення рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання належним чином, а саме, 13.12.13. на підставі рахунку № СФ-000101 від 28.10.13. перераховано відповідачу суму в розмірі 292800,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача від 13.12.13., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи. А тому остаточним терміном поставки товару згідно умов п. 4.2 договору вважається 16.02.14., однак товар надійшов до позивача 20.03.14., що підтверджується двосторонньою підписаною сторонами та скріпленою печатками підприємств без зауважень та заперечень видатковою накладною № РН-0000005 від 19.03.14. на суму 585600,00 грн., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Приймання товару за якістю та комплектністю здійснюється відповідно зі стандартами, технічними умовами. Основними та особливими умовами поставки, іншими обовязковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що підтверджують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, що поступила, та в акті зазначається, які документи відсутні (п.14 Інструкції).

З матеріалів справи вбачається, що комісією підприємства позивача 26.03.14. складено акт про фактичну якість (комплектності) продукції № 344/Фк, відповідно до якого зазначено, що розрахункові документи на момент складання акта відсутні. При огляді, візуальних пошкоджень товару не виявлено. При огляді документів виявлено невідповідність заводських номерів редукторів наданим паспортам, а також відсутність в паспортах печатки та дати виготовлення редукторів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок, що акт № 344/Фк від 26.03.14. є актом про фактичну якість, оскільки свідчить про невідповідність саме документів на продукцію. Даний акт не є актом невідповідності якості переданої продукції та не є підставою для збільшення періоду для нарахування неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами відповідачу.

Актом № 407/Фк від 03.04.14. про фактичну якість (комплектності) продукції (що є додатком до акту № 344/Фк від 26.03.14. встановлено, що на приймання надані нові паспорта на редуктори, щодо яких заперечень у комісії підприємства позивача не було.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України свої зобов'язання щодо своєчасної поставки продукції позивачу не виконав, прострочив строки поставки з 17.02.14. по 20.03.14.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судом правомірно встановлено, що вірним періодом нарахування відповідачу за порушення зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, суми неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами є: з 17.02.14. по 20.03.14.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.2 договору просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 11471,34 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами.

У разі, якщо продавець, отримавши суму попередньої оплати за товар, не передав його у встановлений термін, він зобов'язаний сплатити на користь покупцю за весь час користування чужими коштами відсотки, у розмірі подвійної ставки НБУ в день, від суми отриманої попередньої оплати, з дня одержання цієї суми від покупця, відповідно до п. 8.2 договору.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства згідно ст. 536 Цивільного кодексу України.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Сплата процентів за користування чужими грошовими коштами є прямим обов'язком боржника.

Позивач на підставі п. 8.1 договору просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 46848,00 грн. - неустойки.

Пунктом 8.1 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобовязань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні у звязку з цим збитки. При невиконанні «продавцем» термінів виготовлення та/або поставки «товару», а також строків направлення письмового повідомлення про закінчення виготовлення і готовності «товару» до відвантаження, зазначених у специфікаціях, що є невідємною частиною договору, «продавець» сплачує «Покупцю» неустойку в розмірі 8% від вартості несвоєчасно виготовленого та/або поставленого товару.

У разі якщо «продавець», отримавши суму попередньої оплати за «товар», не передав його у встановлений термін, він зобовязаний сплатити на користь «покупцю» за весь час користування чужими коштами відсотки, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в день, від суми отриманої попередньої оплати, з дня одержання цієї суми від «покупця», згідно п.8.2 договору.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати нарахованої неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами, про що заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючі наведене, перевіривши розрахунок господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача 46848 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять одну) грн. 00 коп. - неустойки, 3337 (три тисячі триста тридцять сім) грн. 12 коп. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1572 (одну тисячу п'ятсот сімдесят дві) грн. 18 коп. - судового збору.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення немає, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомних машин та металоконструкцій», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2015р. у справі №908/468/15-г залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Л.Ф.Чернота

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр.5 прим:

1 у справу;

1позивачу; 1 відповідачу;

1 ДАГС;

1ГСЗО