Постанова № 49793639, 31.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2015 року Справа № 904/150/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Мудрак О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 28.08.15, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01/1 від 02.01.15, представник;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність №80/28-06 від 08.06.15, представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу іноземного підприємства "ОСОБА_4 ЛТД"на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. у справі №904/150/15

за позовом іноземного підприємства "ОСОБА_4 ЛТД", м. Дніпропетровськ

до товариства з додатковою відповідальністю "КОНЦЕРН "ВЕСНА", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 підприємство "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 року (суддя: Бєлік В.Г.) відмовлено в задоволені позовних вимог іноземного підприємства "ОСОБА_4 ЛТД".

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що висновок суду про відсутність посилання позивача на обовязкові норми права не відповідає матеріалам і встановленим обставинам справи.

Також посилається на те, що судом неправильно встановлено субєкта водовідведення і помилково визначено відповідача, як субєкта водовідведення.

В судовому засіданні 31.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2012 супровідним листом від 11.12.2014 року № tl-1245 Позивач направив на адресу відповідача для підписання проект договору про надання послуг водовідведення у частині скиду (приймання) стічних вод № 01/01/15 у двох примірниках (а.с. 27).

Після ознайомлення з проектом договору відповідач направив позивачеві лист №1233 від 22.12.2014р., в якому зазначив, що у зв'язку з закінченням 31.12.2014р. строку дії договору № 214 від 10.09.2012р., ним 03.12.2014р. на адресу позивача електронною поштою було направлено проект договору № 315 від 15.12.2014р. про надання послуг з транспортування стоків, для розгляду та підписання. Натомість, 17.12.2014р. відповідачем було отримано два примірники договору № 01/01/15. Розглянувши запропонований позивачем договір, відповідач відмовився від його підписання, оскільки, вважає його положення неприйнятними та наполягає на підписанні договору № 315 від 15.12.2014р., та повторно направив проект вказаного договору з додатками (а.с. 36).

Оскільки договір в добровільному порядку відповідачем підписано не було, позивач звернувся з позовом до суду про визнання укладеним договору № 01/01/15.

На думку судової колегії запропонований позивачем відповідачу до укладення договір надання послуг водовідведення у частині скиду (приймання) стічних вод №01/01/15 суперечить нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні таких договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі ст.181 Господарського кодексу України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4). Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч.7).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст. 187 Господарського кодексу України та ст. 649 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту вказаних норм і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов. Можливість розгляду судом цих спорів обумовлюється обов'язковістю договору (за державним замовленням, на підставі правового акту органу державної влади чи місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що неврегульовані розбіжності, що виникли між сторонами, передаються на розгляд суду за таких умов:

- укладення договору є обов'язковим на підставі закону, правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування;

- сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг);

- сторони домовились про передачу переддоговірного спору на розгляд суду, або це передбачено законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано доказів визнання відповідача монополістом на ринку послуг з водопостачання та водовідведення та доказів домовленості сторін про передачу переддоговірних спорів з приводу укладення договору про водовідведення або транспортування стічних вод.

Згідно з п. 4.8. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, від 27.06.2008 р., № 190, виробник узгоджує приєднання водопровідних вводів субспоживачів до водопровідних мереж споживачів за умови наявності згоди споживачів.

Тобто, відсутні підстави для передачі переддоговірного спору на розгляд суду.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Також цим Законом визначено, що виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

Серед видів діяльності, визначених Статутом відповідача в якості предмету діяльності, водовідведення відсутнє.

Згідно з п.4 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства

Відповідно до п. 17 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Господарським судом правомірно встановлено, що докази наявності у відповідача ліцензії на ведення діяльності з водовідведення відсутні.

Отже, у відповідача були відсутні підстави укладати договір, предметом якого є водовідведення стічних вод Замовника (позивача).

Відповідно до вимог Правил користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затвердженні Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 приєднання мереж водопостачання та водовідведення субспоживачів до мереж споживачів здійснюється за наступним, визначеним п.п. 4.1 4.6 порядком:

4.1. Для приєднання до систем централізованого водопостачання та водовідведення замовнику таких послуг надаються технічні умови. Форма технічних умов наведена в додатку 1 до цих Правил. Для одержання технічних умов замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення подає до виробника таких послуг: заяву; опитувальний лист за формою згідно з додатком 2; ситуаційний план з визначенням місця розташування земельної ділянки на відповідній території. Технічні умови мають містити графічний матеріал із нанесенням відповідних інженерних мереж та місць приєднання до них об'єкта будівництва. Виробник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення видає замовнику технічні умови згідно з поданою заявою протягом десяти робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви з урахуванням потужностей споруд та пропускної спроможності мереж систем централізованого водопостачання та водовідведення, із зазначенням умов для проектування вводу: місця приєднання, місця розташування водомірного вузла, умов для влаштування проміжного резервуара і насосів - підвищувачів тиску.

4.2. Вартість послуг з надання технічних умов на приєднання до централізованих систем водопостачання та водовідведення визначається на підставі обґрунтованих трудовитрат та вартості одного людино-дня.

4.3. Забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

4.4. Виконання технічних умов є обов'язковим при розробленні проектів на об'єкти будівництва.

4.5. З'єднування системи водопостачання об'єкта, який підключений до системи централізованого питного водопостачання, з водопроводами, які підключені до власних джерел водопостачання, можливо за погодженням із виробником. Засувки, встановлені на лініях, що з'єднують зазначені водопроводи, не можуть розглядатися як роз'єднувачі, у зв'язку з чим між ними має бути наявний видимий розрив. З'єднання таких водопроводів може здійснюватись у разі недостатньої потужності централізованого водопроводу з місцевих джерел за узгодженням з виробником і територіальними органами держсанепідемслужби та при встановленні засувок, опломбованих у закритому положенні виробником.

4.6. Технічний нагляд за будівництвом та приймання споруд в експлуатацію здійснюються згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 13 квітня 2011 року N 461.

Відповідно до п.6.1-6.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України підприємства визначено наступне:

п.6.1. підключення нових абонентів до системи каналізації дозволяється лише за наявності проекту приєднання до мереж каналізації населеного пункту, розробленого у відповідності до чинних норм проектування та узгодженого з Водоканалом у встановленому порядку.

п. 6.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України підприємства, які приєднані до системи каналізації, для укладання договору про приймання стічних вод подають Водоканалу не менше ніж за місяць до початку скиду стічних вод або закінчення терміну попереднього договору:

- лист-заявку на укладення договору на скид стічних вод із зазначенням пропонованих до приймання у каналізацію об'ємів стічних вод, графіка їх скиду та характеристикою складу стічних вод за кожним з випусків;

- генплан об'єкта в масштабі 1:500 з каналізаційними мережами та випусками до міської каналізації;

- індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг;

- паспорт водного господарства.

У місцевих Правилах приймання можуть бути передбачені додаткові вимоги до укладення договору, які враховують місцеві особливості.

Господарським судом правомірно встановлено, що позивачем вимоги п. 6.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України не виконані, на адресу відповідача лист-заявка на укладення договору на скид стічних вод із зазначенням пропонованих до приймання у каналізацію об'ємів стічних вод, графік їх скиду та характеристика складу стічних вод за кожним з випусків; генплан об'єкта в масштабі 1:500 з каналізаційними мережами та випусками до міської каналізації; індивідуальні норми водоспоживання та водовідведення на одиницю продукції або послуг; паспорт водного господарства не направлялись.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача укласти договір про надання послуг водовідведення у частині скиду (приймання) стічних вод.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те, що судом неправильно встановлено субєкта водовідведення і помилково визначено відповідача, як субєкта водовідведення, не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки судом першої інстанції було зроблено правильний висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що відповідач не може бути стороною договору в якості виконавця послуг з водовідведення, так як серед видів діяльності, які вказані в Статуті відповідача водовідведення відсутнє.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення справи по суті.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу іноземного підприємства "ОСОБА_4 ЛТД" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015р. у справі №904/150/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 07.09.2015року.