Рішення № 49790343, 03.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.15 Справа№ 914/1905/15

За позовом: ОСОБА_1, м. Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», м. Львів

за участю третьої особи1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Львів

за участю третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, с. Яблунівка Буського району Львівської області

та за участю третьої особи3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, м. Львів

про: визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників Товариства, визнання недійсними рішень зборів учасників Товариства

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Зусько І.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_5 (довіреність від 26.06.2015 року)

від відповідача: ОСОБА_6 (довіреність від 21.05.2015 року)

від третіх осіб1,2,3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не зявилися

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 03.09.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» за участю третьої особи1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, за участю третьої особи2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та за участю третьої особи3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників Товариства, визнання недійсними рішень зборів учасників Товариства.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06.07.2015 року, виключено громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з числа осіб у статусі відповідачів по справі та залучено останніх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Ухвалою суду від 06.07.2015 року розгляд справи відкладено на 11.08.2015 року. Ухвалою суду від 11.08.2015 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року. Ухвалою суду від 25.08.2015 року розгляд справи відкладено на 02.09.2015 року. В судовому засіданні 02.09.2015 року оголошено перерву до 03.09.2015 року.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві. Представник позивача подав через канцелярію суду клопотання (вх.№37063/15 від 03.09.2015 р.) про поновлення строків позовної давності, відповідно до якої просив суд визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк позовної давності у справі №914/1905/15 за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Ресторан «Беркут» про визнання недійсним заяви про вихід зі складу учасників Товариства, визнання недійсним рішень зборів учасників Товариства. Дане клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не був присутній на зборах учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 р. та зборах учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 03.02.2015 р., його належним чином не повідомляли про дані збори учасників. Також ОСОБА_1 не мав жодної інформації про існування та зміст заяви про вихід зі складу учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 р. Про існування заяви про вихід зі складу учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 року, рішення зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 р. та рішення зборів учасників ТЗОВ «Ресторан «Беркут» від 03.02.2015 року, ОСОБА_1 дізнався лише 28.05.2015 року, коли представник ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами справи 4/25 та справою №5015/4166/11. Відтак, представник позивача просив суд вказане клопотання задоволити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог ОСОБА_1 у справі №914/1905/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у поданій 03.09.2015 р. через канцелярію суду заяві вх.№37014/15 про застосування строків позовної давності.

Треті особи1,2,3 явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, вимог попередніх ухвал суду не виконали.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

10.06.2003 року між учасником ТзОВ «Ресторан «Беркут» ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу належної ОСОБА_3 на праві приватної власності частки у статутному фонді ТзОВ «Ресторан «Беркут» у розмірі 717709,00 грн., що складає 95,694 %.

Згідно умов Договору ОСОБА_1 зобовязався протягом року з дати укладення договору сплатити ОСОБА_3 як продавцю 1 500 000,00 грн. за придбану ним у нього частку у статутному фонді вищевказаного Товариства.

Згідно оформленого протоколу зборів засновників ТОВ «Ресторан «Беркут» від 10.06.2003 р. до числа учасників Товариства був включений ОСОБА_1 на тій підставі, що ОСОБА_3 уступив ОСОБА_1 свою частку у розмірі 95,694 % на суму 717709,00 грн., а також вирішене питання про перерозподіл часток у статутному фонді Товариства.

Як зазначає позивач у позовній заяві, з 10.06.2003 року ОСОБА_1 є власником частки в розмірі 95,694 % в статутному капіталі ТзОВ «Ресторан «Беркут». Однак, ОСОБА_3 як керівником ТзОВ «Ресторан «Беркут» не виконано рішення як Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.11.2006 року та Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02.09.2013 року та не внесено змін до відомостей про склад засновників у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він не був належно повідомлений як власник частки в розмірі 95,694 % в статутному капіталі ТзОВ «Ресторан «Беркут» про загальні збори учасників від 03.02.2015 року, на яких прийнято рішення про звільнення з посади директора ТзОВ «Ресторан «Беркут» ОСОБА_3 та призначено директором ОСОБА_7. Крім того, позивач стверджує, що йому нещодавно стало відомо, що існує рішення зборів учасників від 28.08.2008 р. та подана від його імені заява про вихід з товариства. Так, заява про вихід ОСОБА_1 зі складу учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» була зроблена від імені позивача ОСОБА_3 28.08.2008 р. на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_8, приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу 16.02.2006 р. за реєстровим номером 1225. Проте, згідно довіреності від 16.02.2006 р. ОСОБА_3 не мав повноважень на відчуження будь-якого майна ОСОБА_1, в тому числі належної йому частки статутного капіталу. Про проведення зборів учасників 28.08.2008 р. ОСОБА_1 нічого не було відомо. Крім того, на думку позивача, є усі підстави вважати, що такі збори не проводились, а протокол зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 р. є сфальсифікованим. Це вбачається з самого тексту протоколу, в якому є посилання на документи, які були прийняті пізніше 28.08.2008 р., зокрема, постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі №24/279 від 29.10.2008 р. та постанова Вищого господарського суду України у справі №24/279 від 29.04.2009 р.

Дослідивши представлені суду докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 87 ГК України, статутний капітал - це сума вкладів засновників та учасників господарського товариства.

Отже, не наявність корпоративного права є визначальною для права власності на частку, а навпаки право власності на частку у статутному капіталі товариства засвідчує обсяг корпоративних прав особи, якій ця частка належить.

Представник відповідача просить суд застосувати до вимог позивача строки позовної давності.

У свою чергу представник позивача просить суд визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити пропущений строк.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До позовних вимог позивача про визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників Товариства, визнання недійсними рішень зборів учасників Товариства відповідно до ст. 257 ЦК України встановлено позовну давність тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил ст. 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У провадженні господарського суду Львівської області перебувала справа №4/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_2, Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання недійсним рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» від 22.10.2003 року, яке оформлене протоколом № 8, визнання недійсними зміни та доповнення до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», зареєстровані Відділом реєстрації та ліцензування Управління промисловості та підприємництва Львівської міської ради 10 листопада 2003 року за №1389-ф, скасування державної реєстрації змін та доповнень до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» від 10 листопада 2003 року за №1389-ф.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2010 року у справі 4/25 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову та припинено провадження у справі на підставі відповідної заяви останнього від 02.08.2010 року. У своїй заяві від 02.08.2010 року ОСОБА_1 зазначає, що у звязку з тим, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» була досягнута згода з приводу усіх умов, які були предметом вказаного позову, а відтак ОСОБА_1 відмовляється від позову (арк. 147 справи № 4/25). Також, у межах зазначеної справи №4/25 ОСОБА_1 14.09.2009 року було подано письмові заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», які стосувались зокрема, рішення зборів учасників від 28.08.2008 р. та поданої від імені ОСОБА_1 заяви про вихід з товариства. Зазначені заперечення були підписані представником ОСОБА_1 ОСОБА_9 (арк. 100 справи № 4/25).

З огляду на викладене, суд не приймає тверджень позивача про те, що про існування заяви про вихід зі складу учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 року, рішення зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 р. та рішення зборів учасників ТЗОВ «Ресторан «Беркут» від 03.02.2015 року, ОСОБА_1 дізнався лише 28.05.2015 року, коли представник ОСОБА_5 ознайомився з матеріалами справи 4/25 та справою №5015/4166/11.

Суд відхиляє заяву позивача про визнання причин пропуску строків позовної давності поважними, оскільки позивач міг довідатися про порушення свого права починаючи з 14.09.2009 року, тобто з моменту подання письмових заперечень представником або починаючи із 02.08.2010 року, з моменту подання заяви про відмову від позову. Твердження представника позивача про те, що в майбутньому позивач відмовився від представництва п. Ханас М.О. не спростовує обставину обізнання про порушене право, оскільки позивач відмовився від представництва після справи № 4/25. Крім того, вказана обставина може свідчити лише про неналежне та недобросовісне представництво перед довірителем.

Відповідно до положень частин 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Пунктом 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, у задоволенні позову в частині визнання недійсною заяви про вихід зі складу учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 року та визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 28.08.2008 року слід відмовити у повному обсязі.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 03.02.2015 року на підставі того, що позивача як власника частки в розмірі 95,694 % в статутному капіталі ТзОВ «Ресторан «Беркут» не було належно повідомлено про час та місце проведення зборів учасників, то така також не підлягає до задоволення, оскільки рішенням зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут», яке оформлене протоколом зборів учасників від 28.08.2008 р., прийнято до відома та задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від свого права на частку в розмірі 97,3091 % статутного капіталу ТзОВ «Ресторан «Беркут».

Суд звертає увагу позивача, що відмова судом у позовній вимозі про визнання недійсним рішення зборів учасників ТзОВ «Ресторан «Беркут» від 03.02.2015 року не позбавляє позивача зі зверненням за судовим захистом порушеного права з інших підстав з тими ж предметом та сторонами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.09.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А