Рішення № 49790320, 01.09.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.15 Справа№ 914/2136/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача: Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Яворів, Львівська область

про: стягнення 79 545,17 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 дов. №502-4144/2 від 18.12.2014 року,

відповідача: ОСОБА_2 - дов. №60 від 03.02.2015 року.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. ОСОБА_2 про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 79 545,17 грн. Ухвалою від 06.07.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.07.2015р.

16.07.2015 р. представник відповідача за вх. №29602/15 подав заяву, в якій просить застосувати строки позовної давності у справі №914/2136/15.

Через канцелярію суду представник позивача подав уточнення позовних вимог за вх. №3186/15 від 23.07.2015 року, в якому просить стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» 10 893,61 грн. пені, 3 533,59 грн. 3% річних з простроченої суми та 51 866,26 грн. додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції.

Суд ухвалою від 23.07.2015 р., заяву представника позивача про уточнення позовних вимог за вх. №3186/15 від 23.07.2015 року, яку суд розцінює, як заяву про зменшення позовних вимог, прийняв до розгляду, оскільки вона не протирічить діючому законодавству, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, а також є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Рух справи відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснював несвоєчасно оплати за поставлену йому електричну енергію, в звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 10 893,61 грн. пені, 3 533,59 грн. 3 % річних та 51 866,26 грн. інфляційних нарахувань, а всього 66 293,46 грн., згідно розрахунків, що містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 01.09.2015 р. представник позивача зявився, позов підтримав із підстав викладених у позовній заяві та із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог №3186/15 від 23.07.2015 року, вимоги ухвал суду виконав.

В судове засідання 01.09.2015 р. представник відповідача зявився, позов не визнає, вимоги ухвал суду виконав частково. Представник відповідача просить зменшити розмір пені із підстав викладених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Просить зменшити стягнення пені на 50%, про що подав заяву вх. №36423/15 від 01.09.2015 р.

Представник позивача заперечив проти зменшення пені.

В судовому засіданні 01.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів, суд встановив таке.

Відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства Львівобленерго, затвердженого Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства Львівобленерго, Протокол №9 від 20 квітня 2012 року (Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 27.04.2012р., номер запису 14151050019000338), Публічне акціонерне товариство Львівобленерго (даліТовариство) перейменоване з Відкритого акціонерного товариства Львівобленерго відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства, є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії Львівобленерго, заснованої відповідно до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 17 серпня 1995 року №156 шляхом перетворення Виробничого енергетичного обєднання Львівенерго у Державну акціонерну енергопостачальну компанію Львівобленерго, згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282/95 Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України.

05.04.2007 року між ВАТ Львівобленерго (Постачальник, позивач) та відповідачем у справі - Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 90100/02 (надалі Договір). Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною у додатку №9 Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1 Договору).

Відповідно до п.2.2.2. договору постачальник зобовязується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього договору та додатків до нього. Відповідно до п.2.3.3 договору споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 Порядок розрахунків та №9 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до п.2.3.4. договору №90100/02 від 05.04.2007р. споживач зобовязується здійснювати оплату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

За умовами п.п. 4-7 додатку №2 до Договору, Порядок розрахунків остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі. Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у період з грудня 2014 року по травень 2015 року позивачем надані відповідачу послуги з електропостачання, про що відповідачу були виставлено помісячно рахунки на оплату за спожиту електричну енергію. На виконання своїх зобовязань, згідно укладеного між сторонами договору, відповідач неналежним чином здійснював оплату за спожиту електричну енергію, оплачуючи надані послуги з порушенням термінів, що підтверджується розрахунками позивача, рахунками, а також прострочення оплати визнається відповідачем у відзиві №330 від 15.07.2015р., який поданий суду (вх №39591/15 від 16.07.2015 р.).

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобовязань в частині своєчасної оплати зумовило звернення ПАТ Львівобленерго до суду із позовною заявою про стягнення із відповідача 10 893,61 грн. пені, 3 533,59 грн. 3% річних та 51 866,26 грн. - інфляційних нарахувань.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Постачання електричної енергії, як визначено у ст.1 Закону України Про електроенергетику це господарська діяльність, пов'язана з наданням електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.2.1. Договору сторони встановили, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Так, згідно п.4.2.1 Договору, позивач за період з 03 липня 2014 року по 03 січень 2015 року нарахував відповідачу пеню у розмірі 10 893,61 грн. згідно проведеного розрахунку.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Суд приймає до уваги обставини зазначені відповідачем у відзиві за вих. № 330 від 15.07.2015 р. та додані ним письмові докази на спростування несвоєчасності проведеної ним оплати позивачу

Враховуючи обставини справи, суд приймає до уваги обставини що ускладнюють виконання відповідачем даного рішення у справі, наявність інфляційних процесів у економіці держави, суд, виходячи із інтересів обох сторін, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення стягнення пені на 50% від суми 10 893,61 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 51 866,26 грн., а також 3% річних в розмірі 5 533,59 грн. за період з 01січня 2014 року по 31 березеня 2015 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача про стягнення 5 446,81 грн. пені, 51 866,26грн. інфляційних втрат та 3 533,59 грн. 3% річних є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, підлягають задоволенню та визнані відповідачем. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені відмовляє, в звязку із зменшенням її судом на 50%.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, спеціальна позовна давність про стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, Шштрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на те, що позивачем нараховано пеню в межах строків позовної давності у заяві про зменшення позовних вимог (вх.. №3186/15 від 23.07.2015 р.), то в задоволенні заяви відповідача за вх. №29602 від 16.07.2015 р. про застосування строків позовної давності суд відмовляє.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, позивачу слід повернути з державного бюджету зайво сплачений судовий збір в сумі 708,18 грн.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Будинкоуправління №1 Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (80100, Львівська область, Яворівський район, м.Яворів, вул.Івана Хрестителя, 53, код ЄДРПОУ 24298033) на користь Публічного акціонерного товариства Львівобленерго (79026, м.Львів, вул.Козельницька, код ЄДРПОУ 00131587) 5 446,81грн. пені, 51 866,26грн. інфляційних втрат, 3 533,59 грн. 3% річних та 1216,93 грн. понесених виплат на сплату судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення пені відмовити у звязку із зменшенням її судом.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству Львівобленерго (79026, м.Львів, вул.Козельницька, код ЄДРПОУ 00131587) з державного бюджету судовий збір 708,18 грн. сплаченого платіжним дорученням №9068 від 08.06.2015 р.

5.Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.09.2015 р.

Суддя Долінська О.З.