Рішення № 49790294, 02.09.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2015 року Справа № 913/490/15

Провадження № 25/913/490/15

Розглянувши матеріали за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банка "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 23886 грн. 16 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Іноземцева Л.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гудей Н.Ф.

у засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 провідний юрисконсульт філії "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк", довіреність від 04.11.2014 № 8416-К-О;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 23.05.2013 в загальному розмірі 23886 грн. 16 коп., яка складається з заборгованості за кредитом 9000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом 7156 грн. 00 коп., пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором 6131 грн. 96 коп., заборгованості за комісією за користуванням кредитом 1598 грн. 20 коп.

На обґрунтування позову позивач посилається на те, що 23.05.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3С.) підписавши і подавши ПАТ КБ "Приватбанк" заяву про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, уклала з банком договір банківського обслуговування № б/н від 23.05.2013.

Відповідно до цього договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в розмірі 9000 грн. 00 коп. на поточний рахунок № 26006053705593 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку.

Банк здійснював обслуговування кредитного ліміту за рахунок кредитних коштів на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів відповідача. У звязку із несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих за договором банківського обслуговування зобовязань він станом на 10.06.20015 має заборгованість в загальній сумі 23886 грн. 16 коп., з якої: 9000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 7156 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.11.2013 по 10.06.2015, 1598 грн. 20 коп. заборгованість з комісії за користування кредитом за період з 31.10.2013 по 10.06.2015, 6131 грн. 96 коп. пеня за прострочення повернення кредитних коштів, за прострочення сплати процентів та комісії за користування кредитом за період з 04.11.2013 по 10.06.2015.

Відповідач на порушення ухвал суду від 20.07.2014, від 03.08.2015 відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надав, участь свого представника в судових засіданнях 03.08.2015, 02.09.2015 не забезпечив. Ухвала про порушення провадження у справі надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за реєстраційною адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, кв. Ленінського комсомолу, 33/4 повернута відділенням поштового звязку за закінченням терміну зберігання. Ухвала про відкладення розгляду справи надіслана відповідачу за тією ж адресою, проте на час судового розгляду цієї справи суд не отримав інформації щодо одержання чи неодержання даної ухвали відповідачем.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними документами.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем докази в підтвердження заявлених вимог, вислухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 (відповідачем у справі) 23.05.2013 було підписано і подано ПАТ КБ "Приватбанк" (позивачу у справі) заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с. 34).

Дана заява підписана особисто ФОП ОСОБА_1, від імені банку головою правління ОСОБА_4, що діє на підставі Статуту за допомогою факсимільного підпису, посвідченого печаткою.

У даній заяві зазначено, що відповідач згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, розташованими на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування від 23.05.2013.

Відповідно до розділу 1 загальних положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, який діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 29.07.2009, банк, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг (далі Умови та правила).

Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобовязуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах, тарифах банку договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в загальній сумі 9000 грн. 00 коп. на поточний рахунок № 26006053705593 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами.

Згідно пункту 3.2.1.1.1 Умов та правил кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку банка та клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та правил врегульовано, що кредит надається в обмін на зобовязання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно довідки банку відповідачу ФОП ОСОБА_3 кредитний ліміт був встановлений у наступних розмірах:

- 23.05.2013 3300 грн. 00 коп.;

- 19.06.2013 7000 грн. 00 коп.;

- 18.07.2013 9000 грн. 00 коп.;

- 01.03.2014 9000 грн. 00 коп. (а.с. 50).

Зобовязання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 9000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по поточному рахунку та меморіальними ордерами (а.с. 51-53).

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов та правил, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно пункту 3.18.4.1.1 Умов та правил за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.18.4.1.2 Умов та правил).

Пунктом 3.18.4.1.3 Умов та правил встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. Відсотки за користування кредитом сплачують у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

З 01.07.2014 у відповідності до пункту 3.2.1.1.12 Умов та правил банком змінені відсоткові ставки за користування кредитним лімітом з 24% до 36%, з 48% до 56%.

У відповідності до пункту 3.2.1.4.4 Умов та правил клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов та правил при порушенні клієнтом будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 3.2.1.5.4 Умов та правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобовязання мало бути виконано клієнтом.

Як свідчать обставини справи, відомості з особового рахунку відповідач почав використовувати кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту з 27.05.2013, з 26.06.2013 по 24.09.2013 та з 28.10.2013 по 01.02.2014 проценти річних за користування кредитом нараховувались на рівні 24%. З 03.02.2014 кредит визнаний простроченим, за користування ним нараховувались проценти в розмірі 48% річних, а з 01.07.2014 56% річних.

В звязку з порушенням умов договору банківського обслуговування від 25.03.2013 в частині повернення одержаних кредитних коштів, сплати процентів та комісії за користування ними, відповідач станом на 10.06.2015 має заборгованість в загальній сумі 23886 грн. 16 коп., з якої: 9000 грн. 00 коп. заборгованість за кредитом, 7156 грн. 00 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 04.11.2013 по 10.06.2015, 1598 грн. 20 коп. заборгованість з комісії за користування кредитом за період з 31.10.2013 по 10.06.2015, 6131 грн. 96 коп. пеня за прострочення повернення кредитних коштів, за прострочення сплати процентів та комісії за користування кредитом за період з 04.11.2013 по 10.06.2015.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не подав.

Розглянувши обставини справи в їх сукупності, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно із частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобовязань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобовязуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.

За умовами статті 599 ЦК зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи. Позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту, процентів та комісії за користування ним ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджені документально, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.

Відповідач не заперечив наявність вказаної заборгованості та не надав доказів її оплати на час розгляду справи.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання (частина 1 статті 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обовязку в натурі (частина 1 статті 552 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

За змістом пункту 3.18.5.4 Умов та правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобовязань здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобовязання повинно бути виконано клієнтом. Отже до правовідносин сторін правила частини 6 статті 232 ГК України не застосовуються.

У звязку з невиконанням відповідачем у встановлений строк зобовязань з повернення кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом, позивачем, на підставі пунктів 3.18.5.1, 3.18.5.4 договору банківського обслуговування нарахована пеня в загальній сумі 6131 грн. 96 коп.

ФОП ОСОБА_3 як субєкт підприємницької діяльності зареєстрована і здійснювала підприємницьку діяльність у м. Лисичанськ Луганської області.

Верховною Радою України 02.09.2014 прийнятий Закон № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі по тексту Закон № 1669), яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобовязані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669 розпорядженням № 1053-р Кабінету Міністру України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого серед інших включено м. Лисичанськ Луганської області.

Дія зазначеного розпорядження зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053", яке оскаржується у судовому порядку.

Отже, на цей час, положення Закону № 1669, в частині затвердження в 10-денний строк переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", не виконані.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" право субєкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону.

Станично-Луганський район Луганської області знаходиться на лінії розмежування в районі проведення активних бойових дій на сході країни, що унеможливлює здійснення субєктами господарювання підприємницької діяльності в звичайному режимі.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне з власної ініціативи застосувати пункт 3 частини 1 статті 83 ГПК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно частини 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки за порушення зобовязання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, пунктом 1 статті 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, умови кредитування (зростання процентної ставки річних за користування кредитом, більш тривалий період нарахування пені, встановлений договором, порівняно з положенням частини 6 статті 232 ГК України) суд дійшов висновку про зменшення суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на 80%, до стягнення підлягає пеня в загальній сумі 1226 грн. 39 коп. за прострочення повернення кредитних коштів, за прострочення сплати процентів та комісії за користування кредитом за період з 04.11.2013 по 10.06.2015.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банка "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23886 грн. 16 коп. підлягають задоволенню в загальній сумі 18980 грн. 59 коп., з відповідача на користь позивача стягується заборгованість за кредитом в сумі 9000 грн. 00 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом в сумі 1598 грн. 20 коп. за період з 31.10.2013 по 10.06.2015, проценти за користування кредитом в сумі 7156 грн. 00 коп. за період з 04.11.2013 по 10.06.2015, пеня за прострочення повернення кредитних коштів, за прострочення сплати процентів та комісії за користування кредитом в сумі 1226 грн. 39 коп. за період з 04.11.2013 по 10.06.2015.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 4905 грн. 57 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, слід відмовити.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банка "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23886 грн. 16 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 93118, Луганська область, м. Лисичанськ, квартал Ленінського комсомолу, 33/4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570 заборгованість за кредитом в сумі 9000 грн. 00 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом в сумі 1598 грн. 20 коп., проценти за користування кредитом в сумі 7156 грн. 00 коп., пеню за прострочення повернення кредитних коштів, за прострочення сплати процентів та комісії за користування кредитом в сумі 1226 грн. 39 коп., судовий збір в сумі 1827 грн. 00 коп., наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені в сумі 4905 грн. 57 коп., зменшеної в порядку пункту 3 статті 83 ГПК України, відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Повний текст рішення складено і підписано 07.09.2015.

Суддя Л.В. Іноземцева