Рішення № 49790178, 01.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015Справа №910/14399/15

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення 7024 грн. 57 коп.

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Набільський П.М. (довіреність №1788/18 від 02.07.2015);

від відповідача - Ліповуз Д.І. (довіреність №01/340-55 від 02.01.2015)

встановив :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» заборгованість в порядку регресу в розмірі 7024 грн. 57 коп.

06.07.2015 до канцелярії суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши, що Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» було розглянуто претензію позивача про виплату страхового відшкодування від 16.12.2014 згідно полісу № АВ/3663339 та прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідач посилається на те, що дорожньо-транспортна пригода сталася 28.10.2012, тобто останнім днем встановленого вказаним Законом строку для подання заяви про виплату страхового відшкодування є 28.10.2013, проте претензія позивача була подана лише 24.12.2014.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

26.04.2012 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та Ігнат Костянтином Григоровичем укладено договір добровільного страхування наземного транспортну №61215Га/12зп (далі за текстом - договір), предметом якого є майнова відповідальність за пошкодження транспортного засобу «Skoda Fabia Sedan», державний номерний знак АР8408ВС, вигодонабувачем за договором є Ігнат К.Г.

28.10.2012 об 11:50 год. на перехресті вулиць Червоноармійська та Димитрова м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Skoda Fabia Sedan», державний номерний знак АР8408ВС, під керуванням Ігната Костянтина Григоровича, та автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак АА2827МІ, під керуванням Остряніна В'ячеслава Вікторовича, в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Згідно з постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.11.2012 у справі № 2601/21180/12 винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано Ігната К.Г., яким було вчинено правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 26.02.2013 у справі №33/796/13/2012 постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 23.11.2012 у справі № 2601/21180/12 залишено без змін.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2014 у справі №752/3474/14-п винною особою у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано Остряніна В'ячеслава Вікторовича у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У матеріалах справи міститься повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку та заява про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу Ігнат К.Г. від 29.10.2012, заява Ігнат К.Г. щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування від 20.11.2012 (вх. №709), відповідно до якого страхувальник повідомив страховика про настання страхового випадку у вигляді ДТП, що сталась 28.10.2012.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертно-асистуюча компанія» №820 від 08.11.2012 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного оцінювачем Шевчук А.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Skoda Fabia Sedan», державний номерний знак АР8408ВС, становить 58208 грн. 52 коп.

Відповідно до страхового акту №1.002.12.04493/VESK32106 від 20.11.2012 та розрахунку страхового відшкодування від 13.11.2012, позивачем узгоджена сума страхового відшкодування на відновлювальний ремонт транспортного засобу автомобіля марки «Skoda Fabia Sedan», державний номерний знак АР8408ВС, в розмірі 15069 грн. 15 коп.

Згідно платіжного доручення №ДП00013197 від 21.11.2012 вказана сума відшкодування перерахована на рахунок Ігнат Костянтина Григоровича.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак АА2827МІ, була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» згідно полісу №АВ/3663339, ліміт відповідальності становить 50000, франшиза - 500.

На адресу відповідача позивачем направлялася заява за №СУ/04493/3 від 16.12.2014 з проханням перерахувати у порядку регресу на рахунок позивача 7534 грн. 57 коп., заява отримана відповідачем 24.12.2014.

Листом від 23.02.2015 за №12/485 відповідачем з посиланням на положення п.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи те, що відповідачем сума страхового відшкодування у розмірі 7534 грн. 57 коп. не відшкодована, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

На підставі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Таким актом є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом - Закон), який містить спеціальні норми щодо регулювання правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У відповідності до ст. 5 Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України та п.38.2.1 ст.38 Закону передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно ст. 257, ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки, а за регресними зобов'язаннями, перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з частинами 1-3 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 у справі № 910/3023/13.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda Fabia Sedan», державний номерний знак АР8408ВС, становить 58208 грн. 52 коп.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до страхового акту №1.002.12.04493/VESK32106 від 20.11.2012 та розрахунку страхового відшкодування від 13.11.2012 була здійснена виплата страхового відшкодування на рахунок Ігнат Костянтина Григоровича в розмірі 15069 грн. 15 коп.

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2014 у справі №752/3474/14-п встановлена вина особи Остряніна В'ячеслава Вікторовича у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Господарський суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Таким чином, вина особи Остряніна В.В. у ДТП встановлена постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 27.03.2014 у справі №752/3474/14-п.

Таким чином, на підставі зазначених вище обставин справи, наведених норм закону та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності №АВ/3663339, на відповідача покладений обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак АА2827МІ.

Статтею 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АВ/3663339 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50000 грн., франшиза за даним полісом - 500 грн.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто наведена норма визначає можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків, і не містить підстав для відмови у задоволенні вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування, до особи, відповідальної за завдані збитки, про відшкодування виплачених ним фактичних сум у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 за заявою Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 07.10.2014. у справі №910/9494/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про стягнення суми.

Окрім вищевказаного, страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

Правова позиція з вказаного питання викладена в постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. № 3-38гс12 у справі № 23/279, яка в силу статті 111-28 85 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 7024 грн. 57 коп. підлягають задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код 20474912) суму страхового відшкодування в розмірі 7024 грн. 57 коп. та судовий збір в сумі 1827 грн. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 01.09.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 07.09.2015.

Суддя В.О. Демидов