Рішення № 49790106, 01.09.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015Справа №910/16918/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник»

про стягнення 4 187 609 грн 84 коп.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача Левченко В.І. (довіреність № 91/2014/09/05-4 від 05.09.2014);

від відповідача не з'явився.

встановив :

02.07.2015 Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом від 23.06.2015 № 93/21/4242 до Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» про стягнення боргу за спожиту активну електричну енергію в розмірі 2 540 754,16 грн., боргу за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 96 669,48 грн., пеню в розмірі 253 329,89 грн., інфляційну складову боргу - 1 216 681,70 грн. та 3 % річних - 80 174,61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на використання електричної енергії № 130 від 26.11.1990 в редакції додаткової угоди від 10.03.2010, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за період з 01.05.2013 по 01.06.2015 за спожиту активну електричну енергію у сумі 2 540 754,16 грн. та за перетікання реактивної електричної енергії у сумі 96 669,48 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.07.2015 порушено провадження у справі № 910/16918/15-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.07.2015.

Розгляд справи 21.07.2015 не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Демидова В.О. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2015 розгляд справи призначено на 13.08.2015.

На призначене судове засідання 01.09.2015 прибув представник позивача, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справи за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

26.11.1990 між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України № 31 від 17.02.1995, № 177 від 31.08.1995 та № 176 від 29.09.1995 реорганізовано у філіал АК «Київенерго», який є правонаступником його майна, прав та зобов'язань (енергопостачальна організація), та Державним підприємством «Київський державний завод «Буревісник» (споживач) було укладено договір № 130 на використання електричної енергії, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язується відпускати абоненту електричну енергію, а абонент зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі.

10.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої договір № 130 від 26.11.1990 викладено у новій редакції згідно з додатком 1 до цієї угоди..

У відповідності до 1.4 ПКЕЕ за усіма приєднаннями точка продажу електричної енергії споживачу встановлюється на межі балансової належності його електроустановок (п. 3 додаткової угоди).

За умовами договору № 130 (в новій редакції) Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» (постачальник) продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною, а Державне підприємство «Київський державний завод «Буревісник» (споживач) оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до нього, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

В силу п. 2.2.2. договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

В той час, як споживач зобов'язався, серед іншого, дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатків «Перелік об'єктів споживача» та «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», оплачувати постачальнику вартість електричної енергії; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача (п.п. 2.3.2.-2.3.4. договору в редакції додатку 1 до додаткової угоди).

Приписами п. 5.2. договору передбачено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1. цього договору обсягів.

За умовами п. 5.3. договору договірні величини споживання електричної потужності на розрахунковий період визначаються для споживача на години максимуму навантажень енергосистеми окремо для кожного об'єкта з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт/г і більше, виходячи з установленого енергосистемою завдання щодо граничного споживання електричної потужності

Згідно з п. 1 додатку № 2 до договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 28 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

Пунктом 2.1. додатку № 2 до договору сторони погодили, що споживач здійснює повну поточну сплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на поточний розрахунковий період за такою системою платежів і розрахунків: до 26 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю 35 %, до 6 числа розрахункового місяця - 35 %, до 16 числа розрахункового місяця - 30% вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам».

Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

За умовами п. 2.2. додатку № 2 до договору остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

В силу п. 3. додатку № 2 до договору споживач зобов'язаний вносити плату за споживання електричної енергії виключно коштами.

Відповідно до п. 3.1. додатку № 2 до договору на поточний рахунок із спеціальним режимом використання перераховують: кошти за спожиту активну електричну енергію; кошти за спожиту активну електричну енергію, які будуть надходити за визнаною претензією або рішенням суду; двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величиною електричної енергії за розрахунковий період у разі споживання електричної енергії понад договірну величину; двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, зафіксованою протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності у разі перевищення договірної величини потужності.

За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 4.3. додатку № 2 до договору, обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період визначаються з урахуваннями вимог пунктів 4.1.1 - 4.1.7 цього додатка та підтверджуються Актом про використану електричну енергію за формою, що відображена у додатку до цього договору, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору, за даними акта про використану електричну енергію та з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в Акті про приймання - передавання товарної продукції. Акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період з 01.05.2013 по 01.06.2015 активну електричну енергію на загальну суму 2 540 754,16 грн., а також реактивну електричну енергію на загальну суму 96 669,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про використану електричну енергію відповідача та актами прийняття-передавання товарної продукції за спірний період.

Крім того, позивач після закінчення розрахункового місяця направляв відповідачу рахунки на оплату електроенергії у встановленому договором порядку, які також наявні в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо постачання електричної енергії.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої електричної енергії належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за активну електричну енергію на загальну суму 2 540 754,16 грн., а також реактивну електричну енергію на загальну суму 96 669,48 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір у даній справі виник з огляду на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленої позивачем електроенергії.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про електроенегетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, (далі - Правила) користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Відповідно до п. 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем по оплаті за використану електричну енергію.

Судом досліджено наявні в матеріалах справи докази заборгованості відповідача перед позивачем та встановлено, що у відповідача існує заборгованість за спожиту активну електричну енергію за договором в розмірі 2 540 754,16 грн. та 96 669,48 грн. за реактивну електричну енергію, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 253 329,89 грн., інфляційну складову боргу - 1 216 681,70 грн. та 3 % річних - 80 174,61 грн.

Відповідно до п. 4.2.1 договору споживач за несення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом визначено періоди нарахувань відповідно до умов договору та приписів чинного законодавства України, а також здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційної складової боргу, та встановлено, що зазначені суми розраховані позивачем вірно. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 253 329,89 грн., інфляційної складової боргу - 1 216 681,70 грн. та 3 % річних - 80 174,61 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Київський державний завод «Буревісник» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код 14312358) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) борг за спожиту активну електричну енергію в розмірі 2540754 (два мільйона п'ятсот сорок тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 16 коп., борг за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 96669 (дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн 48 коп., пеню у розмірі 253329 (двісті п'ятдесят три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 89 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1216681 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 70 коп., 3 % річних у розмірі 80 174 (вісімдесят тисяч сто сімдесят чотири) грн. 61 коп. та судовий збір у сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 01.09.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складене та підписане 07.09.2015.

Суддя В.О. Демидов