Ухвала суду № 49789596, 02.09.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/147/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.09.2015 Справа № 908/4763/15

За позовом: Заступника прокурора Запорізької області (69057 м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а)

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69059 м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

про визнання недійсним та скасування наказу від 23.01.2014р. № ЗП/2320681000:03:007/00000143

Суддя Дроздова С.С.

Без участі представників сторін

В С Т А Н О В И В:

Заступника прокурора Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання недійсним та скасування наказу від 23.01.2014р. № ЗП/2320681000:03:007/00000143.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області до вирішення справи по суті приймати наказ про затвердження розробленого ОСОБА_1 проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки площею 12,4327 га сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Берестівської сільської ради Бердянського району Запорізької області, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Суд вважає за необхідне клопотання заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Тобто, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно чи грошові суми, які є у відповідача на момент предявлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення. А оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала зазначену заяву за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтувань щодо наявності підстав забезпечення позову, як того вимагають Господарський процесуальний кодекс України та постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, заявником не зазначено.

Тобто, позивач жодних доказів на підтвердження того, яким чином невжиття заходів із забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 22, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання про забезпечення позову залишити без задоволення.

Суддя С.С. Дроздова