Рішення № 49788305, 07.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2015 Справа № 905/1658/15

Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г., розглянувши матеріали за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОКПП НОМЕР_1, м.Маріуполь до відповідача Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» м.Маріуполь про стягнення 235 975,24грн.

за участю представника позивача ОСОБА_2 довіреність від 05.08.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 166000,00грн. за поставлене обладнання за договором № 195 від 05.11.2014року і за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання у відповідності з ст.. 625 Цивільного Кодексу України просить стягнути інфляційні втрати в сумі 67573,92грн. за період з 14 січня по 08.липня 2015року і за цей же період 3%річних в сумі 2401,32грн.

Відповідачу своєчасно направлена копія ухвали про порушення справи, в якій зазначені час і місце проведення судового засідання, але відповідач не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні. Направлено до господарського суду факсимільною поштою клопотання про перенесення слухання справи у звязку з неможливість направити свого юриста, який знаходиться у відпустці.

Клопотання відповідача не приймаються, оскільки знаходження представника сторони у відпустці не являється поважною причиною для невиконання дій, покладених на нього судом.

За достатністю документів, господарський суд вирішує даний спір без явки представника відповідача та на підставі отриманих в оригіналі документів.

Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані ним оригінали документів в підтвердження заявлених вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Даний спір стосується виконання сторонами умов договору №195 від 05.11.2014року.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

За своїм змістом та правовою природою договір № 82-УП від 11.11.2013р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за договором поставки № 195 від 05.11.2014р. постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає і оплачує на умовах договору продукцію, кількість, асортимент і ціна якої зазначені у видаткових накладних.

За пунктом 2.2 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію повинні бути здійсненні в термін 45 банківських днів з дати перехода права власності від постачальника до покупця.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Доведено факт, що 06.11.2014року відповідач отримав у позивача до видатковим накладним наступне: № 1611, на суму 280000,00грн. сосуд обємом 38,6 куб м.; за №2611резервуар обємом 10,0кубм. вартістю 23000,00грн., за № 3611 такий же резервуар вартістю 23000,00грн. Таким чином, представник відповідача отримав без будь-яких зауважень товар на загальну суму 336000,00грн. зі строком оплати до 12.01.2015року.

За загальними правилами ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду докази виконання грошового зобовязання. Представник позивача підтвердив факт, що отриманий сосуд відповідачем частково сплатив платіжним дорученням № 539 від 17.12.2104р. в сумі 100000,00грн. і платіжним дорученням № 886 від 18.12.2014р. в сумі 60000,00грн. Решта обладнання залишилась несплаченою.

Оскільки грошове зобов»язання відповідачем не виконано, господарський суд вважає доведеними підстави виникнення спору відносно стягнення заборгованості в сумі 166000,00грн. (326000 160000).

Несвоєчасне виконання грошового зобовязання стало для позивача підставою для стягнення інфляційних втрат в сумі 67573,92грн. за період з 14.01.2015р. і 3% річних за цей же період в сумі 2401,32грн., оскільки зобовязання має місце, оскільки до вирішення спору борг залишився несплаченим.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного: ст.625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов»язання, за вимогою кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов»язання.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків оплати товару, господарський суд, провівши власний розрахунок, задовольняє вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 67573,92грн. і 3 % річних в розмірі 2401,32грн.

Приймаючи до уваги, що позов виник з вини відповідача, на нього покладаються судові витрати.

.На підставі ст.ст.526,530,546,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа», ЄДРПОУ 33760279, Донецька область, м.Маріуполь 87534, вул.Гризодубової, 1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОКПП НОМЕР_1, Донецька область, м.Маріуполь 87525, АДРЕСА_1 заборгованість в сумі 166000,00грн., інфляційні витрати в сумі 67573,92грн., 2401,32грн. 3%річних і 7519,50грн.судових витрат.

Рішення, повний текст якого оголошений 07.09.2015р., може бути оскаржено в десятиденний строк через місцевий господарський суд.

Суддя С.Ю. Гринько