Рішення № 49786900, 07.09.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.15р. Справа № 904/5334/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Тяпче, Івано-Франківська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 460 935,79 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" про стягнення заборгованості за договором № 135/10/12-Д від 10.12.2012 у розмірі 460 935,79 грн., з яких: 295 638,64 грн. основна сума боргу, 58 826,20 грн. пеня, 3 413,11 грн. 3% річних, 103 057,84 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 135/10/12-Д від 10.12.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 07.07.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 07.07.2015 на 29.07.2015.

21.07.2015 до господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зміну договору поставки товару № 135/10/12-Д від 10.12.2012, шляхом викладення п. 4.3 договору у наступній редакції: «Покупець зобовязаний здійснювати оплату за поставлений товар у платіжні (банківські) дні покупця (по вівторках та/або четвергах), які настануть після спливу 365 (трьохсот шістдесяти пяти) днів з моменту отримання товару. При цьому якщо вівторок та/або четвер припадає на неробочий (небанківський) день, платіж переноситься на вівторок та/або четвер, що є найближчим робочим (банківським) днем».

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015 відмовлено у прийняті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" на підставі п.1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

27.07.2015 до господарського суду Дніпропетровської області надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2015.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014 зупинено провадження по справі до повернення її з Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2015 поновлено провадження по справі на призначено до розгляду на 07.09.2015.

07.09.2015 представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із відрядженням.

Суд не задовольнив клопотання позивача, у зв'язку з тим, що доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні, позивач не надав.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" (покупець) було укладено договір поставки товарів № 135/10/12-Д (а.с.18).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник передає, а покупець приймає й оплачує на умовах і в порядку, визначеному даним договором, продукти харчування та/або алкогольні напої, що поставляються, в асортименті, кількості та за цінами, зазначеним у накладних, що свідчать про прийом-передачу товару від постачальника до покупця, і які є навідємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що право власності на товар, а з ним і ризик випадкової загибелі, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками стороні накладних, що свідчать про передачу товару.

Постачальник поставляє товар згідно замовлень покупця на поставку товару. Замовлення подається за посередництвом сертифікованого EDI-провайдера (пункт 2.4 договору).

Згідно з п. 2.6 договору, протягом 24 годин з моменту отримання замовлення, постачальник зобовязаний підтвердити його надіславши покупцю через систему EDI документом підтвердження замовлення (ORDERSP), інакше замовлення покупця вважається підтвердженим постачальником в повному обсязі.

Загальна сума договору відповідно до умов п. 4.1 договору визначається згідно з накладними, що свідчить про прийом-передачу товару від постачальника до покупця.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар протягом періоду з 24.11.2014 по 22.12.2014 на загальну суму 295 638,64 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№МО-0001620 від 06.10.2014 на суму 23 290,51 грн.

№ МО-0001955 від 24.11.2014 на суму 15 037,86 грн.

№ МО-0001620 від 24.11.2014 на суму 8 398,38 грн.

№ МО-0001620 від 01.12.2014 на суму 17 442,00грн.

№ МО-0001620 від 01.12.2014 на суму 19 427,52 грн.

№ МО-0001620 від 08.12.2014 на суму 21 767,40 грн.

№ МО-0001620 від 08.12.2014 на суму 31 105,32 грн.

№ МО-0001620 від 08.12.2014 на суму 19 975,00 грн.

№ МО-0001620 від 15.12.2014 на суму 24 807,72 грн.

№ МО-0001620 від 15.12.2014 на суму 16 850,58 грн.

№ МО-0001620 від 22.12.2014 на суму 66 964,74 грн.

№ МО-0001620 від 22.12.2014 на суму 54 163,48 грн. (а.с.39-65)

Пунктом 4.3. договору встановлено, що покупець зобовязаний здійснювати оплату за поставлений товар у платіжні (банківські) дні покупця (по вівторкам та/або четвергах), які настають після спливу 30 календарних днів з моменту отримання товару. При цьому якщо вівторок та/або четвер припадає на неробочий (небанківський) день, платіж переноситься на вівторок та/або четвер, що є найближчими робочими (банківським) днем.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 295 638,64 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.3 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 295 638,64 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 13.11.2014 по 10.06.2015 у сумі 58 826,20 грн.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно пунктів 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору.

Зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 58 826,20 грн. слід відмовити.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 13.11.2014 по 10.06.2015 у сумі 3 413,11 грн. та інфляційні втрати за період січень - квітень 2015 у сумі 103 057,84 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.14-16), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 413,11 грн. та інфляційних втрат у розмірі 103 057,84 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 8 042,20 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 85, 115 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФУДТОРГ" (49039, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 27; ідентифікаційний код 37133981) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (77520, Івано-Франківська область, с. Тяпче; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 295 638,64 грн. основний борг, 3 413,11 грн. 3% річних, 103 057,84 грн. інфляційні втрати, 8 042,20 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 07.09.2015.

Суддя ОСОБА_2