Рішення № 49779232, 02.09.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2779/15 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.

Єдиний унікальний № 317/1601/14 Суддя-доповідач: Коваленко А.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

головуючого: Боєвої В.В.

суддів: Коваленко А.І.

Воробйової І.А.

При секретарі: Бурак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Світточ» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Світточ» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПП «Світточ про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості, в якому зазначила, що 24 березня 2008 р. між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області, яка належить позивачеві на підставі державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 10 квітня 2006 року строком на десять років. Відповідно до договору, земельна ділянка передається в оренду для вирощування товарної сільськогосподарської продукції; цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Орендна плата вноситься у грошовому або у натуральному вигляді у такі строки: у випадку внесення плати в грошовій формі - один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця; у випадку внесення плати в натуральній формі - до 20 числа останнього у звітному році місяця. Виконання відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо орендної плати за земельну ділянку оформляється відповідними актами про передачу продукції чи надання послуг в рахунок орендної плати.

З 2012 року відповідач не виконував належним чином передбаченого договором зобов'язання щодо виплати позивачеві орендної плати. Позивачка неодноразово зверталася до відповідача з проханням про виконання його обов'язків за договором оренди, однак відповідач постійно ухиляється від такого виконання, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 17 548,71 (сімнадцять тисяч п'ятсот сорок вісім гривень, 71 коп.) грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка також посилається на те, що земельна ділянка, передана відповідачеві в оренду позивачем та іншими мешканцями с. Миколай-Поле, не використовуються за цільовим призначенням, є занедбаною та не обробляється; також на те, що впродовж 2013 року проти власника та директора відповідача ОСОБА_4 було порушено низку кримінальних справ, а також на те, що відповідач ухилявся від сплати податку з доходів фізичних осіб - власників земельних паїв, переданих йому в оренду, хоча такий обов'язок покладено на нього законом, відповідно до п. 170.1.1 ст.170 Податкового кодексу України. Все це, на думку позивачки, підтверджує той факт, що у відповідача відсутній намір розрахуватися з позивачкою не лише за попередній період, але й здійснювати відповідні розрахунки в майбутньому.

Позивачка вважає, що з урахуванням положень цивільного законодавства України та умов договору оренди, вона має право на стягнення з відповідача заборгованості за договором з урахуванням пені та індексу інфляції. Крім того, оскільки відповідачем не виконуються вимоги договору щодо цільового використання земельної ділянки та щодо права позивача на отримання орендної плати, позивач просить розірвати договір в порядку, передбаченому ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та п.38 договору.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 09 липня 2014 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки № 496 кадастровий №2322187200:02:002:0033, розташованої на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області від «24» березня 2008 року між ОСОБА_3, та ПП «Світточ».

Стягнуто з ПП «Світточ» на користь ОСОБА_3, заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 24 березня 2008 року за 2012р. - 2013 р. в розмірі 13 775,00 (тринадцять тисяч сімсот сімдесят п'ять) гривень, яка складається з 7 705,92 грн. - основна заборгованість, 6 004, 50 - пеня, 64,59 грн. - розмір інфляційних та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ПП «Світточ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПП «Світточ» задоволено. Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 09 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 жовтня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання апеляційного суду позивачка та представник відповідача не з'явилися. Директор ПП «Світточ» подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою. Враховуючи те, що позивачка та представник відповідача ОСОБА_6 належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а. с. 243), а за клопотанням директора ПП «Світточ» справа уже відкладалася 13.05.2015 року, колегія суддів вважає їх неявку без поважної причини, тому відповідно до ст.305 ЦПК України розглядає справу за їх відсутності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч.1 ст.624 ЦК, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", тощо.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі » на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24,25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч.1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві власності та відповідно до державного акту НОМЕР_2 від 10.04.2006 року належить земельна ділянка площею 5, 00 га, яка розташована на території Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району Запорізької області.

24.03.2008 року між сторонами було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на десять років, зареєстрований відповідно до вимог законодавства у ЗРФ "Центр ДЗК" 20.08.2010 року за №041086000229 ( а.с.10-12).

Згідно з п. 11 Договору розрахунок по орендній платі проводиться один раз на рік до 20 першого числа за звітним роком місяця.

Пунктом 9 договору оренди, укладеного між сторонами, розмір орендної плати визначено у грошовому вигляді в розмірі 1980 грн., або в натуральному вигляді: зерно очищене - 2 000кг., насіння соняшника - 100 кг., солома - безкоштовно, тракторні послуги для обробітку присадибної ділянки - безкоштовно,допомога на ритуальні послуги 300грн. Річна орендна плата не є меншою ніж 3 відсотка від нормативної оцінки земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди, яка набрала чинності з 01 січня 2012 року, укладеної між позивачкою та ПП "Світточ" 31 жовтня 2011 року до Договору оренди від 24.03.2008 року, за оренду земельного паю "Орендар" проводить розрахунок з "Орендодавцем" в натуральному вигляді: зерно очищене - 3000 кг., насіння соняшнику - 100 кг., солома - безкоштовно; тракторні послуги - безкоштовно, допомога на ритуальні послуги - 500 грн. ( а.с.13).

За додатковою угодою від 21 лютого 2013 року ПП "Світточ" зобов'язався провести повний розрахунок по оренді земельної ділянки за 2012рік до 20 серпня 2013 року, орендна плата вноситься орендарем в натуральному вигляді - зерно очищене 2400кг( а.с.14). Зазначена додаткова угода є дійсною, ніким не оспорена, тому приймається судом до уваги.

Відповідно до умов договору оренди сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків договору, якщо це невиконання відбулося за обставин, які виникли після укладення договору, внаслідок невідворотних дій надзвичайного характеру, які сторона не могла ні передбачити, ні попередити прийнятими заходами (повінь, пожежа, землетрус, осідання ґрунту та інші явища природи, а також війна або військові дії, які призвели до неможливості виконання цього договору (форс-мажорні обставини).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 як на одну з підстав розірвання договору посилалась на те, що не отримала орендну плату за 2012-2013 роки.

Як вбачається з висновку Торгово-промислової палати від 17.09.2012 року та підтверджується відповідними актами, затвердженими управлінням агропромислового розвитку Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, протоколом № 16 засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, внаслідок сильних морозів у січні-лютому 2012 року на площах ПП "Світточ" загинули посіви озимої пшениці на площі 240 га, а внаслідок посухи весняно-літнього періоду 2012 року на площах ПП "Світточ" загинули посіви озимої пшениці на площі 162 га., проса на площі 170 га, соняшнику на площі 176 га, кукурудзи на зерно 137 га ( а.с.70).

Таким чином, вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах ПП "Світоч" станом на 25 квітня 2012 року, 21 травня 2012 року та 01 серпня 2012 року є форс-мажорними обставинами.

З огляду на викладене та відповідно до умов договору, враховуючи, що відповідач за вказаних форс-мажорних обставин не тільки не міг розрахуватись з позивачкою натуральною формою оплати, а і отримати дохід в наслідок загибелі посівів, відповідач не звільнений від сплати орендної плати за 2012 рік, проте він відтермував остаточний розрахунок за 2012 рік додатковою угодою від 21 лютого 2013 року до 20 серпня 2013 року.

За змістом ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо виплати позивачці орендної плати в повному обсязі колегія суддів вважає неприйнятними.

Посилання відповідача на відомість про сплату ОСОБА_7 - онучці позивачки орендної плати за 2013 рік у розмірі 5 000 грн. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відомість не містить ні дати, ні прізвища позивачки, відсутні і докази на уповноваження позивачкою своєї онучки на отримання орендної плати.

Проте, позивачка в касаційній скарзі зазначала, що на день звернення до суду з позовом вона отримала від відповідача 600 кг зерна, тому ці обставини підлягають врахуванню.

За вказаних обставин, вимоги позивачки щодо несплати відповідачем на час ухвалення рішення орендної плати за 2012 та 2013 роки підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням цін за даними Головного управління статистики у Запорізької області, розмір не сплаченої орендної плати, передбаченої п.9 Договору зі змінами внесеними додатковою угодою ( з розрахунку 1528,3 грн. за 1000 кг зерна) складає:

- 1528,3 грн.: 1000 кг. x 1800 кг (2400 - 600) = 2750,94 грн. за 2012 рік;

- 1346 грн. : 1000 кг. x 3000 кг. = 4038 грн. за 2013 рік;

Пеня є відповідальністю за несвоєчасну сплату орендної плати, а тому відповідно до розділу форс-мажорні обставини договору відповідач звільняється від такої відповідальності щодо сплати орендної плати за 2012 рік з обставин, які встановлені у ході розгляду справи, а саме погодних умов, які склалися у 2012 році.

Як вбачається з умов п. 11 Договору, орендна плата за 2013 рік мала бути внесена до 20.01.2014 р.

Проте, за матеріалами справи прострочення внесення орендної плати за 2013 рік станом на 17.04.2014 р. становить 86 днів.

Отже, розмір пені, відповідно до вимог п.14 Договору (0,3 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення) становить:

- за 2013 рік: 4038 грн. х 86 х 0,3 : 100 = 1041,80 грн.

Індекс інфляції за період прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за договором оренди склав: за лютий 2013 року 99,9%, за березень 2013 р. - 100,0%, за квітень 2013 р. - 100,0%, за травень 2013 р. - 100,1%, за червень 2013 р. - 100,0%), за липень 2013 р. - 99,9%, за серпень 2013 р. - 99,3%, за вересень 2013 р. - 100,0%, за жовтень 2013 р. - 100,4%, за листопад 2013 р. - 100,2%), за грудень 2013 р. - 100,5%), за січень 2014 р. - 100,2%, за лютий 2014 р. - 100,6%., за березень 2014 року - 102,2%. Таким чином, розмір інфляційних витрат по заборгованості за 2013 рік - 100,6%, що становить 24,23 грн.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості в розмірі 13 775 грн. підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ПП «Світточ» на користь позивачки заборгованість за договором оренди за 2012-2013 роки в розмірі 7854,97 грн. (2750,94 грн. + 4038 грн. = 6 788,94 грн. - сума основної заборгованості за договором оренди основна заборгованість, 1041,80 грн. - пеня, 24,23 грн. - розмір інфляційних витрат)).

Крім того, оскільки сплата орендної плати за 2012 рік була відтермінована за додатковою угодою, а несплата орендної плати за 2013 рік не є систематичною, договір оренди, укладений між сторонами, не може бути розірваний відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України з підстави, яка зазначена позивачкою, а саме систематична несплата, оскільки не є обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Як на підставу розірвання договору оренди, позивачка також посилається на те, що відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, вона є захаращеною бур'яном, що виснажує землю та робить її непридатною для подальшого використання за цільовим призначенням, що фактично передбачено п. 38 зазначеного договору.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; своєчасного внесення орендної плати.

Частиною 1 ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з п. ґ ч.1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Під використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням потрібно розуміти її використання з порушенням правил, передбачених ст.19 Земельного Кодексу України.

З аналізу зазначеного вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не власне невикористання земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, землі, які передані в оренду ПП "Світточ" є землями сільськогосподарського призначення.

Ухвалюючи рішення про розірвання договору оренди в зв'язку невикористанням за цільовим призначенням земельної ділянки та її не оброблення, суд першої інстанції посилався на лист сільського голови Миколай-Пільської сільської ради Запорізького району від 24.04.2014 року №02-12-01/295, згідно якого земельні ділянки, які є в оренді Приватного підприємства "Світточ" не використовується за цільовим призначенням, посів сільськогосподарських культур не проводиться, заходи боротьби з бур'янами не застосовуються, земельні ділянки знаходиться в занедбаному стані, до сівби не підготовлені, не засіяні, під паром не перебувають ( а.с.46, 58-60).

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У порушення ст. ст. 213 - 215, 315 ЦПК України суд не врахував, що при ухваленні рішення про дострокове розірвання договору оренди землі на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" не слід ототожнювати поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", оскільки останнє поняття застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі відповідного цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

До того ж, матеріали справи не містять доказів, що невикористання земельної ділянки за призначенням станом на 01.04.2014 рік унеможливлює подальше використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24 березня 200року на підставі п.3, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Інші доводи апеляційної скарги не найшли підтвердження при розгляді справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 307, 309,314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Світточ" задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 15 липня 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до Приватного підприємства "Світточ" про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості за договором оренди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Світточ" на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року за 2012 - 2013 роки у розмірі 7854,97 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто сім коп.) та судовий збір у розмірі 243,60 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24 березня 2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: