Постанова № 49769474, 31.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2015 року 810/2790/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження"

до

Іванківського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківського відділення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.02.2015 №0000780.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску є протиправним, оскільки причиною несвоєчасної сплати єдиного внеску за листопад-грудень 2014 року стала несвоєчасне бюджетне фінансування з Державного бюджету України. Крім того позивач зазначив, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано вимоги ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що підприємство є платником єдиного внеску відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", а тому зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. А відтак, вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску є правомірним, оскільки підприємство сплатило єдиний внесок за листопад-грудень 2014 року із порушенням строків сплати.

До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" зареєстровано як юридичну особу 16.07.2013.

Відповідно до статуту ДП "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" засноване на державній власності та належить до сфери управління Державного агентства України з управління зоною відчуження.

20.02.2015 Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (Іванківське відділення) на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0000780, згідно з яким позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску за листопад-грудень 2014 року нараховано штраф у розмірі 50484,17 грн. та пеню у розмірі 8026,41 грн.

Вважаючи оскаржуване рішення неправомірним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" базою для нарахування та утримання єдиного внеску є: заробітна плата найманих працівників, оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця; допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога або компенсації, що виплачуються згідно із законодавством.

Згідно абз. 1 п. 8 ст. 9 вказаного Закону України, платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок (у тому числі на авансові платежі), одночасно з видачею таких сум. Законом не передбачено обов'язок платника сплатити єдиний внесок у той час, коли заробітна плата не виплачується.

У частині 12 статті 9 вказаного Закону встановлено, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску мають пріоритет виконання над усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати.

Статтею 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Аналізуючи наведені норми, суд вважає, що Законом не передбачено обов’язок платника сплатити єдиний внесок у той час, коли заробітна плата не виплачується. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Так, позивач в позовній заяві зазначає, що причиною несвоєчасної сплати єдиного внеску за листопад-грудень 2014 року є несвоєчасність надходження коштів, виділених з державного бюджету.

Досліджуючи вказані доводи позивача, судом встановлено наступне.

Згідно інформації, наведеної в Акті від 15.06.2015 №07-21/44 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" за період з 01.01.2014 по 01.05.2015, судом встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку підприємства, станом на 01.01.2015 рахується кредиторська заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2014 року в загальній сумі 1315653,82 грн.

Так, у вказаному Акті зазначено, що кредиторська заборгованість виникла в результаті недофінансування підприємства з державного бюджету за спеціальним фондом.

Таким чином, судом встановлено, що причиною несвоєчасної сплати єдиного внеску була відсутність бюджетного фінансування зі сторони Державного бюджету України.

При цьому, як зазначив позивач, при виплаті заробітної плати одночасно було сплачено нарахований єдиний соціальний внесок за листопад-грудень 2014 року.

Докази протилежного відповідачем суду не надані.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем не було враховано вище перелічених норм Закону та невірно застосовано статтю 12 згаданого Закону, оскільки при вирішенні питання про притягнення ДП "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" до відповідальності у вигляді застосування до останнього штрафних санкцій та нарахування пені за порушення строків сплати єдиного соціального внеску передбачено, що не враховується фінансовий стан платника, однак, такі кошти на оплату єдиного соціального внеску сплачуються одночасно із перерахуванням коштів на оплату заробітної плати, виплата якої є пріоритетною по відношенню до усіх інших виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню з Державного бюджету України на користь позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 97, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Державного підприємства "Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення управління зоною відчуження" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (Іванківське відділення) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.02.2015 №0000780.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.