Постанова № 49768354, 27.08.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року о 09 год. 25 хв.

Справа № 808/3600/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»

до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку б/н від 16.06.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на день винесення оскаржуваного рішення пункт 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якої застосовано до позивача фінансові санкції - виключено на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 від 08.07.2010 р. Таким чином, позивача притягають до відповідальності (накладають фінансові санкції), керуючись статтями закону, які вже виключені, тобто відповідальність за цими статтями і за ці діяння скасовано. В судове засідання представник позивача не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в письмових запереченнях проти позову заперечив та зазначив, що відповідач під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення діяв у відповідності до вимог законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 11.06.2015 по 12.06.2015 відповідачем проведена позапланова перевірка позивача щодо достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за період з 01.01.2000 до 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 12.06.2015 №7.

Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу (пункт 5 акту перевірки) встановлено подання недостовірних відомостей 2003 та 2004 роки, чим порушено п.8.4. ст.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України №4-6 від 03.06.1999, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.07.1999 за №436/3729; п.4 ч.2 ст.17 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 р. №7-6 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 10.08.2004 р. за №1000/9599.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято рішення від 16.06.2015 про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, яким, на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовано фінансові санкції в розмірі 170,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з позовом до суду.

Відповідно до ст. 14, 15, 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) позивач в періоді, охопленому перевіркою, був платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Так, пунктом 8.4 ст. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 №4-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 липня 1999 р. за №436/3729, було передбачено, що роботодавці (платники збору) зобов'язані в установленому порядку подавати достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них, до органів Пенсійного фонду, а також надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї щодо персоніфікованого обліку. Однак, вказана інструкція втратила чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду №16-6 від 19.10.2001.

Пунктом 4 ч.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено обов'язок страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом. Однак, статтю 17 виключено на підставі Закону №2464-VI від 08.07.2010.

Аналогічно, постанова правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 №4-6 втратила чинність на підставі Постанови Пенсійного фонду №26-1 від 05.11.2009.

Згідно з пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у чинній до 01.01.2011 редакції) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключено.

У той же час, відповідно до абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, суд звертає увагу, що пунктом 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464-VI передбачено стягнення штрафних санкцій після 01.01.2011 у порядку, передбаченому Законом №1058, але якщо такі санкції були нараховані до 01.01.2011.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя протиправно прийняло рішення від 16.06.2015 про застосування до позивача фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом №2464-VI і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція в подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 №21-367а12.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2. 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за подання до органів Пенсійного фонду України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку від 16.06.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» судовий збір в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко