Постанова № 49766468, 01.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2015 р. Справа № 804/8585/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Федуркіній А.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1

відповідача Москаленко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2015 року гр. ОСОБА_3 (далі- Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області (далі-Відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків ( об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 та надати відповідний дозвіл (висновок);

-зобов'язати Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області зареєструвати земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовниками якого є ОСОБА_3, по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що йому було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно Рішення Дніпропетровської міської ради від 29.12.14р. №219/59. Після розроблення документації позивач звернувся до Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області у відповідності норм ст. 1861 Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 для погодження документації із землеустрою для подальшого реєстрації земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1. У свою чергу, відповідач, відмовив в погодженні документації із землеустрою та здійснення державної реєстрації земельної ділянки (Лист від 30.04.2015 року №300415). Позивач вважає відмову щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 протиправно, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом для відновлення порушених права.

Ухвалою суду від 16.07.15р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30.07.15р.

30.07.15р. ухвалою суду зупинено провадження по справі до 28.08.15р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 01.09.2015р.

01.09.15р. в судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечував, мотивуючи тим, що у проекті землеустрою було недостатньо матеріалів, які обґрунтовують розмір запитуваної земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомого майна. Відповідно до вимог статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них ( оренда) підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах). На час надання висновку земельна ділянка мала тільки дві споруди з пінобетону, фундаментні блоки, будівельне сміття, тобто за цими ознаками земельна ділянка підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні). Відповідач вважає, що всі його дії відповідають вимогам законів України. Жодним документом не передбачено оскарження Висновку у судовому порядку, виданому у відповідність частини 5 статті 1861 Земельного кодексу України. На думку відповідача, зауваження, викладені у висновку, потрібно усунути та звернутися за погодженням до Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне:

07.11.2014р. гр. ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровської міської ради із клопотанням про отримання земельної ділянки.

У відповідності до отриманого рішення, позивач звернувся до розробників документації із землеустрою - Товариства з обмеженою відйовідальністю «Науково-виробнича фірма ГЕОКАД», з яким уклав договір №12/29-14/ПЗ-43 від 29 грудня 2014 року.

Згідно цього договору було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1.

Після розроблення документації позивач звернувся до Управління Держземагентства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області у відповідності норм ст. 1861 Земельного кодексу України та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 року № 1051, для погодження документації із землеустрою для подальшого реєстрації земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 30.04.2015 року №300415 відповідач відмовив в погодженні документації із землеустрою та здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Як на підставу відмови зазначив, що на момент обстеження (акт обстеження місцевої ділянки в натурі (на місцевості) на земельній ділянці були виявлені дві споруди із пінобетону; фундаментальні блоки, будівельне сміття. Зелені насадження - зарослі дерев та кущів. Проте за матеріалами проекту землеустрою в межах запитуваної земельної ділянки розташовані будівлі: літ. А-1 площею 44,2 м2; літ. Б-1 площею 442 ; літ. В-1 площею 44, 2 м2; літ. Г-1 площею 44,2 м2, які належать гр. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.04.2014 індексний номер 20529176, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.04.14р. індексний номер 20529518. Крім цього у складі проекту землеустрою недостатньо матеріалів, що обґрунтовують розмір запитуваної земельної ділянки для обслуговування об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, що унеможливлює його погодження враховуючи п. 1 ст. 134 Земельного кодексу України.

Позивач не погоджується з такими діями Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити наступне:

п. 1 ст. 134 Земельного кодексу України: «Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 123 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Ч.4 ст. 123 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку ст. 186-1 ЗК України.

Відповідно до ч. 1,6,7,8 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно ч.1 ст. 186-1 ЗК України саме Дніпропетровська міська рада є компетентним органом щодо надання земельних ділянок у власність чи користування, а не органи Держземагентства. В свою чергу, Міська рада міста Дніпропетровська надала дозвіл на відведення земельної ділянки Позивачу.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Згідно ч.ч.2,3 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, ведення Державного земельного кадастру здійснює Держземагенство та його територіальні органи. До складу Держземагенства та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Згідно п.2 названої Постанови КМ України, у разі, коли до набрання чинності цією постановою: документація із землеустрою і технічна документація з оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, розроблена, але не затверджена рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування, внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до Порядку; кадастрові номери земельним ділянкам на підставі відповідних заяв замовників документації із землеустрою або уповноважених ними осіб не визначені, такі кадастрові номери присвоюються земельним ділянкам відповідно до Порядку.

Отже, питання щодо погодження проекту землеустрою та організації надходження документів до Державного кадастрового реєстратора, віднесено до компетенції відповідача.

Як свідчать матеріали справи станом на 30.04.2015 року документація із землеустрою, виготовлена на замовлення гр. ОСОБА_3 стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 0,8738 га, перебуває на розгляді Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську.

Представник відповідача вказує на те, що перешкодою для вчинення дій, передбачених ст.ст. 123, 186-1 ЗК України, є факт того, що на момент обстеження (акт обстеження місцевої ділянки в натурі (на місцевості) на земельній ділянці були виявлені дві споруди із пінобетону; фундаментальні блоки, будівельне сміття. Зелені насадження - зарослі дерев та кущів, а за матеріалами проекту землеустрою в межах запитуваної земельної ділянки розташовано будівлі: літ. А-1 площею 44,2 м2; літ. Б-1 площею 442 ; літ. В-1 площею 44, 2 м2; літ. Г-1 площею 44,2 м2, які належать гр. ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 15.04.2014р.

Крім того, у висновку відповідача №04-03/300415/3 від 30.04.15р. вказано про те, що у складі технічної документації недостатньо матеріалів щодо до обґрунтування розміру земельної ділянки.

Доводи представника відповідача оцінюються судом критично, виходячи з того, що проект розроблено у відповідності до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», де вказано, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Оскільки позивач виконав усі передбачені Законом дії та надав усю необхідну документацію, відповідач неправомірно відмовив у погодженні проекту.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.» (ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України)

З аналізу, документації із землеустрою вбачається, що остання виготовлена у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій». Проти чого представник відповідача не заперечував.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає дії Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 незаконними та для відновлення порушених прав позивача зобов'язує Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків ( об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 та надати відповідний дозвіл (висновок).

Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області зареєструвати земельну ділянку на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовниками якого є ОСОБА_3, по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1, то суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи з того, що рішення суду не може обмежувати виключну публічну компетенцію суб'єкта владних повноважень, зокрема, шляхом покладання на останнього прийняття рішення певного змісту, суд вважає за необхідне застосувати норми ч.2 ст.11 КАС України, задовольнивши позовні вимоги гр. ОСОБА_3 шляхом покладення на відповідача обов'язку прийняти рішення згідно норм чинного законодавства щодо реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовниками якого є ОСОБА_3, по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, відповідач не довів як правомірності відмови у погодженні проекту землеустрою, викладеної у висновку від 30.04.2015 року № 04-03/300415/13, так і обґрунтованості відмови у вчиненні стосовно землевпорядної документації позивача дій, визначених ст..ст. 123, 186-1 ЗК України та ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Від-так, адміністративний позов слід задоволити частково.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов гр. ОСОБА_3 до Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії - задоволити частково.

Визнати незаконними дії Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_3, щодо відведення земельної ділянки по фактичному розміщенню комплексу будинків ( об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1 та надати відповідний дозвіл (висновок).

Зобов'язати Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області прийняти рішення згідно норм чинного законодавства щодо реєстрації земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, замовниками якого є ОСОБА_3, по фактичному розміщенню комплексу будинків (об'єкт житлової нерухомості) за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити на користь гр. ОСОБА_3 з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 80,00 грн. (вісімдесят грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 02 вересня 2015 року

Суддя С.В. Ніколайчук